12 Місяців

Це свято належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з’явився Діві Марії в місті Назарет щоб сповістити їй благу звістку – народження сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив що дитина з’явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.

Уже згадувалося, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі – Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.

На Благовіщення навіть пташка гніздо не в’є, настільки це велике свято, а людина й поготів працювати цього дня не повинна. За народним повір’ям, якщо якась пташка не дотримається цього правила, то на знак покарання Бог віднімає в неї на кілька днів крила. Не лякайтеся, не в прямому розумінні цього слова, просто пташка кілька днів не може літати, а тільки бігає по землі.

Усі відьми сьогодні сидять по домівках, клопоту добрим людям не роблять. Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури (а пасічники потім “частують” своїх бджіл благовіщенською проскурою, щою ті добре роїлися). Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема вона може допомогти хворому на пропасницю.

[детальніше...]

Наразі невідомо, як виникло це свято, але звичай відзначати його існує в усій Європі і майже у всій Азії. Бiльшiсть дослiдникiв сходиться на думцi, що це свято сягає язичницьких часiв, установити християнське джерело не вдалося, власне, як i пов’язати цей день iз якоюсь iншою свiтовою релiгiєю.

Ще в давнiх iндiйців був звичай пiд час святкування народження Шиви (а це свято припадало на початок квiтня) жартома обманювати один одного. За давнiм звичаєм, ця процедура задобрювала богiв.

З точки зору давньоримського фiлософа Апулея, традицiя жартувати й обманювати бере свiй початок вiд свята на честь бога сміху.

Натомість давнi iсландцi вважали богiв засновниками дня сміху. Цю думку подiляють з iсландцями й жителi Данiї, Норвегiї та Швецiї. За легендою, аси (давньоiсландськi боги) святкували перше квiтня в пам’ять дочки Тiасса Скадеї.

За давньоєврейською легендою, “перше квітня” – значить “неправда”. За переказами, коли тіло Ісуса Христа було викрадено з домовини, начебто саме тоді євреї навчили народ жартівливих жартів: на фразу “Христос воскрес!” мала бути відповідь: “Перше квітня!”.

Шотландці називають першоквітневий обман “гонінням шуліки”, французи – “квітневою рибою”, англійці більш категоричні: для них перше квітня – свято всіх дурнів.

Дуже цікавою є німецька традиція. Згідно з нею батьки посилають дітей до рідних, друзів і просто сусідів, аби діти попросили щось таке, чого не можна отримати, наприклад голосу собаки, запаху квітів, тощо. Це доручення має назву “послати у квітень”. Походження такого звичаю пов’язують із виставами часів середньовіччя, зроблених на основі Святого Письма. Маються на увазі перекази про те, як водили Ісуса Христа від Каяфи до Пілата, Від Пілата до Ірода, тобто даремно посилали когось за чимось.

Навіть якщо у вас сутужно з фантазією, разом з дитиною ви зможете придумати казку. У цьому вам допоможуть прийоми, описані у книзі Джанні Родарі «Граматика фантазії».

Діти дуже люблять слухати казки. Можна щовечора читати давно відомі вам книжки з чарівними героями, а можна придумати нові казки разом з дитиною.

Знаменитий італійський дитячий письменник Джанні Родарі написав книгу “Граматика фантазії”, в якій виклав кілька десятків прийомів, які допомагають придумувати різні історії. Виявляється, це зовсім не складно і так цікаво!

А що далі?

Запропонуйте своїй дитині задумати щось неживе, а самі задумайте, відповідно, щось живе (або навпаки). Вийде пара слів. Наприклад, холодильник і кішка. Запропонуйте дитині або придумайте самі історію з цими словами.

Можна не придумувати щось абсолютно нове, переробити стару казочку. Для цього можна взяти якусь відому народну і осучаснити її, веселіше буде, якщо введете якийсь комічний персонаж, якого не було в казці.

Не менш цікаво розказувати казку «навиворіт». Наприклад, Червона шапочка – зла, а вовк – добрий, або папа Карло тримає ляльковий театр, а Карабас-Барабас – зробив Буратіно.

- «І жили вони довго і щасливо», дочитала я і закрила книжку, – розповідає мама п’ятирічного Романа Ольга Баранюк. – А малий каже: а що далі? У них були діти? Довелося придумувати і дітей, і рибок у акваріумі:)

Справді, всі казки мають гарне закінчення. Попелюшка виходить заміж за принца, троє поросят проганяють злого вовка, а що ж далі? Підключайте свою фантазію та допоможіть придумати дитині продовження казочки.

Можна зробити і «салат» з казок: Кіт у чоботях нехай подружиться з Дюймовочкою, а троє поросят – з Білосніжкою, наприклад.

Скляні чоловічки

В книзі Джанні Родарі чоловічок зроблений зі скла, він особливий і життя його також. Чоловічок прозорий і усі можуть читати його думки. Скло легко може розбитися, тому увесь дім його м’який, а на тротуарі – матраци. Можна разом з дитиною придумати паперового чоловічка, наприклад. Він може мандрувати, коли подує вітер, складатися у кораблик, а одного разу потоваришує з чорнильним чоловічком. Таким чином можна придумати цікаву історію про пригоди казкових чоловічків.

Розповіді для маленьких можна складати, ожививши предмети, що знаходяться на столі чи у кімнаті. Для цього не потрібно багато часу, іноді казки навіть допомагають у вихованні дитини.

Чотирирічна Оленка вранці не дуже любить снідати. Але якось мама розказала їй казочку про Вередливу Картопельку, яка любить бешкетувати, не хоче їсти, ходити в садочок і взагалі страшенна капризуля. З тих пір Оленці не треба розповідати казку за сніданком. Вона сама придумує пригоди Картопельки. І у її казці Картопелька вже не вередлива, а слухняна і у неї вже з’явилися друзі Помідорчик, Цибулька і смугаста Ворона.

Колективна казка

Увечері, коли збирається вся сім’я можна пограти у гру, яку придумав Франко Пассаторе. Вона полягає в тому, щоб колективно придумати і проілюструвати розповідь. Для гри заготовлюються, наприклад, 50 карток з наклеєними на них різноманітними картинками, вирізаними з газет і журналів. Ведучий пропонує кому-небудь вийняти зі стосу, не дивлячись, одну картку. Перший учасник гри починає свою розповідь по картці, по-своєму описуючи її, решта уважно слухають, готуючись продовжити цю розповідь вже по своїй картці. Сусід, якому дістанеться продовжити розповідь, розкриваючи сенс наступної картки, повинен пов’язати свою частину з попередньою і проілюструвати подальший хід оповідання малюнком. На останнього розповідача покладається завдання придумати кінець.

Взято з 20 хвилин

Дванадцять відсотків Аліси – це десь трохи більше 3-х кг, додамо до цього бабусині пиріжки, два дні народження, разом …

Технічні характеристики дочки мені знадобилися для надзвичайно важливої ​​справи. Ширина, помножена на довжину, вага, формат і, нарешті, 24 хребця, поділені на куприк. Коротше, правильно вибрати першокласний ранець – це майже “повний крижі”! Моя голова була готова луснути від параметрів, критеріїв та вимог до шкільного ранця. Від великої кількості моделей і забарвлень у мене рябіло в очах. Але мій холодний розум, який звик до швидкої фільтрації інформації, за лічені години звузив коло вимог до об’єкта до мінімуму.

Найбільше мені сподобався класичний ранець з ведмежам, але, поважаючи свободу діточки, я поставила цю модель разом з іншими 20-ма кандидатами, які відповідали уявленням про “першокласних рюкзаках”.
[детальніше...]