Навігація: Головна > Казки > Чиполліно

Чиполліно

Опубліковано в Казки | 27 липня, 2011

ЧиполліноДжанні Родарі


ГЛАВА ПЕРША,

у якій Чиполлоне віддавив ногу принцові Лимону

Чиполліно був сином Чиполлоне. І було в нього сім братів: Чиполлет-
те, Чиполлотто, Чиполлочча, Чиполлучча й так далі – самі підходящі
імена для чесної цибульної сім’ї. Люди вони були гарні, треба прямо ска-
зать, так тільки не везло їм у житті.
Що ж поробиш: де лук, там і сльози.

Чиполлоне, його дружина й сини жили в дерев’яній халупі ледве побільше
шухлядки для городньої розсади. Якщо багатіям траплялося попадати в ці мес-
та, вони невдоволено морщили носи, гарчали: “Фу, як несе луком!” – і
наказували кучерям їхати швидше.
Один раз бідну окраїну зібрався відвідати сам правитель країни, принц
Лимон. Придворні жахливо турбувалися, чи не вдарить цибульний захід у ніс
його високості.
- Що скаже принц, коли відчує цей захід бідності?
- Можна опрыскать бідняків парфумами! – запропонував Старший Камергер.
На окраїну негайно відправили дюжину солдатів-лимончиков, щоб з-
шити тих, від кого пахне луком. Цього разу солдати залишили в казармах
свої шаблі й пушки й звалили на плечі величезні бідони з обприскувача-
мі. У бідонах були: квітковий одеколон, фіалкова есенція й навіть сама
краща рожева вода.
Командир наказав Чиполлоне, його синам і всій рідні вийти з доми-
шек. Солдати побудували їх у ряди й гарненько опрыскали з голови до ніг
одеколоном. Від цього запашного дощу в Чиполлино з незвички зробився
найсильніша . Він став голосно чхати й не розчув, як видали до-
нісся протяжливий звук труби.
Це на окраїну прибув сам правитель зі свитою Лимонів, Лимонишек і
Лимончиков. Принц Лимон був одягнений в усі жовте від голови до ніг, а на
жовтій шапочці в нього побрякивал золотий дзвіночок. У придворних Лимо-
новий дзвіночки були срібні, а в солдатів-лимончиков – бронзові. Всі
ці дзвіночки дзенькали, не перестаючи, так що виходила чудова
музика. Послухати її збіглася вся вулиця. Народ вирішив, що прийшов бродячи-
чий оркестр.
Чиполлоне й Чиполлино виявилися в першому ряді. Їм обом дісталося не-
мало поштовхів і стусанів від тих, хто напирав позаду. Нарешті бідний старий
Чиполлоне не витримав і закричав:
- Назад! Осади назад!..
Принц Лимон насторожився. Це що таке?
Він підійшов до Чиполлоне, величаво переступаючи своїми короткими, кривими
ніжками, і строго подивився на старого:
- Чого це ти кричиш “назад”? Мої вірнопіддані так жадають побачити
мене, що рвуться вперед, а тобі це не подобається, так?
- Ваша високість, – прошептав на вухо принцові Старший Камергер, – мені
здається, що ця людина – небезпечний заколотник. Його потрібно взяти під особливе
спостереження.
Негайно ж один із солдатів-лимончиков направив на Чиполлоне підзорну
трубу, которою користувалися для спостереження за возмутителями спокою.
У кожного Лимончика була така труба.
Чиполлоне позеленів від страху.
- Ваша високість, – промурмотав він, – так адже вони мене заштовхають!
- И прекрасно зроблять, – прогримів принц Лимон. – Так тобі й треба!
Отут Старший Камергер звернувся до юрби із промовою.
- Улюблені наші піддані, – сказав він, – його високість благода-
рит вас за вираження відданості й за старанні стусани, якими ви потчу-
ете один одного. Штовхайтеся посильнее, напирайте щосили!
- Але адже вони й вас самих, чого доброго, з ніг сшибут, – спробував
заперечити Чиполлино.
Але зараз же інший Лимончик направив на хлопчика підзорну трубу, і
Чиполлино порахував за краще зникнути в юрбі.
Спочатку задні ряди напирали на передні не занадто сильно. Але Старий-
ший Камергер так люто поглядав на недбайливих, що зрештою
юрба захвилювалася, як вода в діжці. Не витримавши напору, старий Чи-
поллоне закрутився стрімголов і ненавмисно наступив на ногу самому Чи принцові-
мону. Його високість, на ногах у якого були неабиякі мозолі, відразу
побачив всі зірки небесні без допомоги придворного астронома. Десять сол-
дат-лимончиков кинулися з усіх боків на нещасного Чиполлоне й надягли
па його наручники.
- Чиполлино, Чиполлино, синок! – кликав, розгублено оглядаючись по ста-
ронам, бідний старий, коли його вели солдати.
Чиполлино в цю мінуту перебував дуже далеко від місця події й
нічого не підозрював, але зеваки, що снували навколо, уже всі знали й, як
буває в подібних випадках, знали навіть більш того, що було на самому де-
ле.
- Добре, що його вчасно схопили, – говорили дозвільні базіки. – Ви
тільки подумайте, він хотів заколоти його високість кинджалом!
- Нічого подібного: у лиходія кулемет у кишені!
- Кулемет? У кишені? Бути цього не може!
- А хіба ви не чуєте стрілянини?
Насправді це була зовсім не стрілянина, а тріск святкового фейер-
верка, улаштованого на честь принца Лимона. Але юрба так перелякалася, що
шарахнулася в усі сторони від солдатів-лимончиков.
Чиполлино хотів було крикнути всім цим людям, що в кишені в його
батька не кулемет, а тільки невеликий недокурок сигари, але, подумавши, вирішив,
що базік однаково не переспориш, і розсудливо промовчав.
Бедный Чиполлино! Йому раптом здалося, що він став погано бачити, -
це тому, що в нього на очі навернулася величезна слезища.
- Назад, дурна! – прикрикнув на неї Чиполлино й стис зуби, щоб
не заревіти.
Сльоза злякалася, позадкувала й більше вже не показувалася.
Коротше кажучи, старого Чиполлоне присудили до тюремного ув’язнення
не тільки на все життя, але й на багато років після смерті, тому що
при в’язницях принца Лимона минулого й цвинтарі.
Чиполлино домігся побачення зі старим і міцно обійняв його:
- Бєдний ти мій батько! Тебе засадили в каталажку, як злочинця,
разом зі злодіями й бандитами!..
- Що ти, що ти, синок, – ласкаво перебив його батько, – так адже в
в’язниці повнісінько чесних людей!
- А за що ж вони сидять? Що поганого вони зробили?
- Рівне нічого, синок. От за це-те їх і засадили. Принцові Лимону по-
рядочные люди не по нутру.
Чиполлино задумався.
- Виходить, потрапити у в’язницю – це більша честь? – запитав він.
- Виходить, що так. В’язниці побудовані для тих, хто краде й убиває,
але в принца Лимона всі навпаки: злодії й убивці в нього в палаці, а в
в’язниці сидять чесні громадяни.
- Я теж хочу бути чесним громадянином, – заявив Чиполлино, – але
тільки у в’язницю попадати не бажаю. Потерпи небагато, я повернуся сюди й
усіх вас звільню!
- чи Не занадто ти на себе сподіваєшся? – посміхнувся старий. – Це справа
нелегке!
- А от побачиш. Я свого доможуся.
Отут з’явився якийсь Лимонилтка зі стражи п оголосив, що побачення
кінчено.
- Чиполлино, – сказав на прощання батько, – тепер ти вже великий і мо-
жешь сам про себе подумати. Про твою маму й братишках подбає Чи дядько-
полла, а ти відправляйся мандрувати по белу світла, повчися розуму-розуму.
- Як же мені вчитися? Книжок у мене ні, та й купити їх не на що.
- Не лихо, життя навчить. Тільки дивися в обоє – намагайся бачити наск-
возь усяких шахраїв і шахраїв, особливо тих, які мають владу.
- А потім? Що мені потім робити?
- Сам зрозумієш, коли прийде час.
- Ну пішов, пішов, – прикрикнув Лимонишка, – досить бовтати! А ти,
шарпак, тримайся подалі звідси, коли не хочеш сам потрапити за решіт-
ку.
Чиполлино відповів би Лимонишке глузливою пісенькою, так подумав, що
не варто попадати за ґрати, поки не встигнеш як варто узятися за де-
ло.
Він міцно поцілував батька й утік.
Наступного дня він доручив свою матір і сімох братів турботам доб-
рого дядька Чиполлы, якому повезло в житті мало-мало більше, ніж ос-
тальным родичам, – він служив десь воротарем.
Попрощавшись із дядьків, матір’ю й братами, Чиполлино зав’язав свої речі
у вузлик і, начепивши його на ціпок, пустився в шлях. Він пішов куди ока
дивляться й, мабуть, вибрав вірну дорогу.
Через кілька годин добрався він до маленького сільця – такий ма-
ленькой, що ніхто навіть не потрудився написати її назву на стовпі або
на першому будинку. Та й будинок-те цей був, власне кажучи, не будинок, а ка-
кая-те крихітна конурка, що годилася хіба що для такси. В око-
шечка сидів старий з рудуватою борідкою; він смутно поглядав на вулицю
і, здавалося, був чимсь дуже стурбований.

ГЛАВА ДРУГА

Як Чиполліно змусив кавалера Помідора заплакати в перший раз

- Дяденька, – запитав Чиполлино, – що це вам взбрело в голову заб-
раться в цей ящик? Хотів би я знати, як ви з нього вилізете!
- ПРО, це досить легко! – відповідав дідок. – От увійти набагато
сутужніше. Я б із задоволеннями запросив вас до себе, хлопчик, і навіть
почастував би стаканчиком холодного пива, але тут удвох не помістишся.
Так, правду сказати, у мене й пива-те немає.
- Нічого, – сказав Чиполлино, – я пити не хочу… Так це, виходить,
ваш будинок?
- Так, – відповідав старий, якого кликали кум Гарбуз. – Будиночок, щоправда,
тіснуватий, але коли немає вітру, отут непогано.
Треба сказати, що кум Гарбуз тільки напередодні цього дня закінчив пост-
ройку свого будинку. Чи ледве не із самого дитинства мріяв він про те, що в
його буде коли-небудь власний будиночок, і щороку купував по одне-
му цеглі для майбутньої будівлі.
Але тільки, на жаль, кум Гарбуз не знав арифметики й повинен був
час від часу просити шевця, майстри Виноградинку, порахувати за
його цегли.
- Подивимося, – говорив майстер Виноградинка, почухуючи потилицю шилом.
- Шістьома сім-сорок два… дев’ять геть… Словом, усього в тебе семнад-
цать цегл.
- А як ти думаєш, вистачить цього додому?
- Я б сказав, що немає.
- Як же бути?
- Це вже твоя справа. Не вистачає додому – склади із цегл лавочку.
- Так на що ж мені лавочка! Лавочок і без того в парку багато, а
коли вони зайняті, я й постояти можу.
Майстер Виноградинка мовчачи почухував шилом спочатку за правим вухом, по-
тім за лівим і йшов у свою майстерню.
А кум Гарбуз думав-думав і зрештою вирішив працювати побільше, а
є поменше. Так він і зробив.
Тепер йому вдавалося купувати по трьох, по чотирьох цегли в рік.
Він став худим, як сірник, зате купа цегл ріс.
Народ говорив:
” Подивитеся-Ка на кума Гарбуз! Можна подумати, що він витягає кир-
пичи із власного черева. Щораз, як у нього додається кирпи-
чик, сам він худне на кілограм”.
Так ішов рік за роком. Нарешті наступив день, коли кум Гарбуз по-
почував, що стає старий b не може більше працювати. Він знову по-
ішов до майстра Виноградинці й сказав йому:
- Будь так добрий, порахуй мої цегли.
Майстер Виноградинка, захопивши із собою шило, вийшов з майстерні, пос-
мотрел на купу цегл і почав:
- Шістьома сім-сорок два… дев’ять геть… Словом, усього в тебе ті-
перь сто вісімнадцять штук.
- Вистачить додому?
- По-моєму, немає.
- Як же бути?
- Не знаю, право, що тобі сказати… Побудуй курятник.
- Так у мене ні однієї курки немає!
- Ну так осели в курятнику кішку. Знаєш, кішка – звір корисний.
Вона мишей ловить.
- Це-Те вірно, але адже кішки в мене теж ні, а правду сказати, і
миші ще не завелися. Не із чого та й ніде…
- Чого ж ти від мене хочеш? – засопів майстер Виноградинка, ожесто-
ченно почухуючи потилицю шилом. – Сто вісімнадцять – це сто восемнад-
цать, ні більше ні менше. Так адже?
- Тобі видніше – ти арифметиці вчився.
Кум Гарбуз зітхнув разок-інший, але, бачачи, що від його подихів кирпи-
чий не додається, вирішив без зайвих слів почати будівлю.
“Я складу із цегл зовсім-зовсім маленький будиночок, – думав він, рабо-
танучи. – Мені адже палацу не потрібно, я й сам невеликий. А якщо цегл не
вистачить, пущу в хід папір”.
Кум Гарбуз працював повільно й обережно, боячись занадто швидко израсхо-
довать всі свої дорогоцінні цегли.
Він клав їх один на інший так дбайливо, начебто вони були скляні.
Він-Те добре знав, чого коштує кожна цеглинка!
- От це, – присуджував він, взявши один із цегл і погладжуючи його,
немов кошеняти, – це та сама цегла, що я роздобув десять років тому
назад до різдва. Я купив його на ті гроші, що припас на курку до
святу. Ну, курятиною я поласую потім, коли скінчу свою побудуй-
ку, а поки обійдуся без її.
Над кожною цеглою він випускав глубокийпреглубокий подих. І все-таки,
коли цегли скінчилися, у нього залишилося в запасі ще дуже багато вздо-
хов, а будиночок вийшов крихітний, як голубник.
“Кабы я був голубом, – думав бедный Гарбуз, – мені було б тут дуже,
дуже затишно!”
І от будиночок був зовсім готовий.
Кум Гарбуз спробував було в нього ввійти, але догодив коліном у стелю й
ледве не обрушив все спорудження.
“Старий я стаю й незграбний. Треба бути поосторожнее!”
Він став на коліна перед входом і, зітхаючи, уповз усередину на четве-
реньках. Але отут виявилися нові утруднення: не можна встати без того,
щоб не пробити головою дах; не можна розтягтися па підлоги, тому що
підлога занадто коротка, а повернутися на бік неможливо через тісноту. Але
головне, як бути з ногами? Якщо ти заліз у будиночок, то треба втягти
усередину й ноги, а то вони, чого доброго, промокнуть під дощем.
“Бачу, – подумав кум Гарбуз, – що мені залишається тільки жити в цьому до-
ме сидячи”.
Так він і зробив. Він сів на підлогу, обережно відсапуючись, і на особі
його, що показались у віконечку, було вираження самого похмурого розпачу.
- Ну, як ти себе почуваєш, сусід? – полюбопытствовал майстер Виног-
радинка, висунувшись із вікна своєї майстерні.
- Спасибі, непогано!.. – з подихом відповів кум Гарбуз.
- А тобі не вузько в плечах?
- Ні, немає. Адже я будував будинок саме по своїй мірці.
Майстер Виноградинка почухав, як завжди, шилом потилиця й промурмотав
щось незрозуміле. А тим часом з усіх боків збирався народ, щоб
подивитися на будиночок кума Гарбуза. Примчалася й ціла орава хлопчиськ. Самий
маленький сплигнув на дах будиночка й став пританцьовувати, розспівуючи: Як в
Гарбуза-Старого В кухні права рука, У спальні ліва рука. Якщо ноги На
порозі, Ніс – у віконці горища!
- Осторожней, хлопчики! – заблагав кум Гарбуз. – Эдак ви мені будинок про-
валите – він адже ще такий молоденький, новенький, йому й двох днів немає!
Щоб піддобрити хлопців, кум Гарбуз витягся з кишені жменя червоних і
зелених льодяників, які завалялися в нього вуж і не знаю з яких часів,
і роздал їхнім хлопчикам. Ті з радісним вереском схопили льодяники й зараз
же побилися між собою, ділячи видобуток.
Із цього дня кум Гарбуз, як тільки в нього заводилося трохи сольдо,
купував цукерки й клав їх на підвіконня для хлопців, немов хлібні крихти
для горобців.
Так вони й подружилися.
Інший раз Гарбуз дозволяв хлопчикам по черзі влазити в будиночок, а сам
зірко поглядав зовні, як би вони не наробили лиха.
От про все це кум Гарбуз і розповідав юному Чиполлино саме в
ту мінуту, коли на краю села здалася густа хмара пилу. Негайно
же, немов по команді, всі вікна, двері й ворота стали зі стукотом і скри-
пом закриватися. Дружина майстра Виноградинки теж поспішила замкнути свою
хвіртку.
Народ поховався по будинках, немов перед бурою. Навіть кури, кішки й з-
баки й ті кинулися шукати собі надійний притулок.
Чиполлино ще не встиг розпитати, що таке тут діється, як про-
лако пилу із тріском і гуркотом прокотилося по селу й зупинилося в
самого будиночка кума Гарбуза.
У середині хмари виявилася карета, що тягла четвірка коней.
Власне кажучи, це були не зовсім коня, а, скоріше, огірки, тому
що в країні, про яку мова йде, всі люди й тварини були те саме що ка-
кім-нибудь овочам або фруктам.
З карети, пихкаючи й отдуваясь, виліз товстун, одягнений в усі зелене.
Його червоні, пухкі, надуті щоки, здавалося, от-от лопнуть, як перез-
релый помідор.
Це й був кавалер Помідорів, управитель і економ багатих поміщиць – гра-
финь Вишень. Чиполлино відразу зрозумів, що від цієї особи не можна чекати нічого
гарного, якщо всі втікають при першому ж її появі, і сам порахував за
краще триматися в сторонці.
Спочатку кавалер Помідорів не робив нікому нічого дурного. Він тільки
дивився на кума Гарбуз. Дивився довго й пильно, зловісно погойдуючи го-
ловой і не говорячи ні слова.
А бідний кум Гарбуз радий був у цю мінуту провалитися крізь землю
разом зі своїм малюсіньким будиночком. Піт струмками струменів у нього із чола й
попадав у рот, але кум Гарбуз не насмілювався навіть підняти руку, щоб ви-
терти особа, і покірно ковтав ці солоні й гіркі краплі.
Нарешті він закрив очі й став думати так: “Ніякого синьйора Помідора
отут більше немає. Я сиджу у своєму будиночку й пливу, як моряк у човнику, по
Тихому океану. Навколо вода – синя-синя, спокійна-спокійна… Як
м’яко вона колише мій човник!..”
Звичайно, ніякого моря навколо не було й у спомині, але будиночок кума Гарбуза
і справді погойдувався те вправо, те вліво. Це відбувалося тому,
що кавалер Помідорів ухопився за край даху обома руками й став трясти
будиночок щосили. Дах ходив ходуном, і акуратно покладена черепиця
розліталася в усі сторони.
Кум Гарбуз поневоле відкрив ока, коли синьйор Помідор видав таке
грізне ричання, що двері й вікна в сусідніх будинках закрилися ще пліт-
її, а той, хто замкнув двері тільки на один зворот ключа, поспішив повер-
нуть ключ у замковій щілині ще разок або два.
- Лиходій! – кричав синьйор Помідорів. – Розбійник! Злодій! Заколотник! Бун-
товщик! Ти побудував цей палац на землі, що належить графиням
Вишням, і збираєшся провести залишок своїх днів у неробство, порушуючи
священні права двох бідних старих синьйор-удів і круглих сиріт. От
я тобі покаджу!
- Ваша милість, – заблагав кум Гарбуз, – запевняю вас, що в мене було
дозвіл на будівлю будиночка! Мені його дав колись сам синьйор граф
Вишня!
- Граф Вишня вмер тридцять років тому – мир його пороху! – а тепер
земля належить двом благополучно здоровим графиням. Тому уби-
райся звідси геть без усяких розмов! Інше тобі роз’яснить адво-
кат… Агов, Горошок, де ви отут? Жваво! *
Синьйор Зелений Горошок, сільський адвокат, мабуть, був напоготові,
тому що негайно вискочив звідкись, немов горошинка зі стручка.
Щораз, коли Помідорів був у село, воно кликав цього розторопного
малого, щоб той підтвердив його розпорядження підходящими статтями задо-
на.
- Я тут, ваша милість, до ваших послуг… – пролепетав синьйор Горо-
шек, низько кланяючись і зеленіючи від страху.
Але він був такий маленького й в’юнкий, що його уклону ніхто й не зам-
тил. Боячись здатися недостатньо ввічливим, синьйор Горошок підстрибнув
вище й задриґав ногами в повітрі.
- Агов, як вас там, скажіть-ка цьому ледареві Гарбузу, що, по задо-
нам королівства, він повинен негайно вбиратися звідси ладь. І оголосите
всім тутешнім жителям, що графині Вишні мають намір посадити в цю будку
самого злого собаку, для того щоб стерегти графські володіння від мальчи-
шек, які з деякого часу стали поводитися вкрай нешанобливо.
- Так-Так, дійсно нешанобливо… тобто… – бурмотав Горо-
шек, ще пущі зеленіючи від страху. – Тобто недійсно шанобливо!
- Що там – “дійсно” або “недійсно”! Адвокат ви або
немає?
- Про так, ваша милість, фахівець з цивільному, карному, а також
і канонічному праву. Закінчив університет у Саламанке. З дипломом і
званням…
- Ну, коли з дипломом і званням, так, стало бути, ви підтвердите,
що я правий. А потім можете вбиратися восвояси.
- Так-Так, синьйор кавалер, як вам буде завгодно!.. – И синьйор адвокат,
не змушуючи себе просити двічі, вислизнув ладь швидко й непомітно,
як мишачий хвіст.
- Ну що, ти чув, що сказав адвокат? – запитав Помідор кума Тык-
ву.
- Так адже він рівно нічого не сказав! – почувся чийсь голос.
- Як? Ти насмілюєшся ще сперечатися із мною, нещасний?
- Ваша милість, я й рота не відкривав… – пролепетав кум Гарбуз.
- А хто ж, якщо не ти? – И кавалер Помідорів із загрозливим видом осмот-
релся навколо.
- Шахрай! Шахрай! – знову почувся той же голос.
- Хто це говорить? Хто? Напевно, цей старий заколотник, майстер Виног-
радинка! – вирішив кавалер Помідорів. Він підійшов до майстерні шевця й,
ударивши кийком у двері, прорычал: – Я прекрасно знаю, майстер Виногра-
динка, що у вашій майстерні найчастіше вимовляються зухвалі, заколотні
мовлення проти мене й шляхетних графинь Вишень! Ви не харчуєте ніякого
поваги до цих старих знатних синьйор – удовам і круглим сиротам.
Але перегодите: прийде й ваша черга. Подивимося, хто буде сміятися послід-
їм!
- А ще раніше прийде твоя черга, синьйор Помідорів! Ох, лопнеш ти ско-
ро, неодмінно лопнеш!
Слова ці вимовив не хто інший, як Чиполлино. Засунувши руки в карма-
ны, він так спокійно й упевнено підійшов до грізного кавалера Помідору, що
тому й у голову не прийшло, що правду в очі насмілився йому висловити
це жалюгідне хлопча, цей маленький бурлака.
- А ти звідки узявся? Чому не на роботі?
- Я ще не працюю, – відповів Чиполлино. – Я поки тільки вчуся.
- А що ти вивчаєш? Де твої книги?
- Я вивчаю шахраїв, ваша милість. Саме зараз переді мною коштує
один з них, і я нізащо не пропущу нагоди вивчити його як треба.
- Ах, ти вивчаєш шахраїв? Це цікаво. Втім, у цьому селі
всі шахраї. Якщо ти знайшов нового, покажика мені його.
- Із задоволенням, ваша милість, – відповів Чиполлино, лукаво подмиг-
нув.
Отут він поглубже засунув руку в ліву кишеню й витягся звідти ма-
ленькое дзеркальце, яким він звичайно пускав сонячних зайчиків. Підійшовши
зовсім близько до синьйора Помідору, Чиполлино повертів дзеркальцем перед
самим його носом:
- От він, цей шахрай, ваша милість. Якщо вам завгодно, подивитеся-ка
на нього гарненько. Довідаєтеся?
Кавалер Помідорів не удержався від спокуси й одним оком подивився в
дзеркальце. Невідомо, що він сподівався там побачити, але, звичайно, побачив
тільки свою власну червону, як вогонь, фізіономію зі злими ма-
ленькими вічками й широким ротом, схожим на проріз скарбнички.
Отут-Те синьйор Помідорів нарешті зрозумів, що Чиполлино попросту издевает-
ся над ним. Ну й сказився ж він! Весь почервонівши, він вцепился обома
руками Чиполлино у волосся.
- Ой-Ой-Ой! – закричав Чиполлино, не втрачаючи властивої йому веселості. -
Ах, як сильний цей шахрай, якого ви побачили в моєму дзеркальці! Уве-
ряю вас, він один коштує цілої зграї розбійників!
- Я покаджу тобі, шахрай!.. – закричав кавалер Помідорів і так сильно смикнув
Чиполлино за волосся, що одне пасмо залишилося в нього в руках.
Але отут трапилося те, що й повинне було трапитися.
Вирвавши в Чиполлино пасмо цибульних волось, грізний кавалер Помідор раптом
відчув їдку гіркоту в очах і в носі. Він пчихнув разок-інший, а
потім сльози бризнули в нього з очей, як фонтан. Навіть як два фонтани.
Струмка, струмки, ріки зліз текли по обох його щоках так рясно, що за-
лили всю вулицю, немов по ній пройшовся двірник зі шлангом.
“Цього ще із мною ніколи не бувало!” – думав переляканий синьйор
Помідор.
ДО справді, він була така безсердечна й жорстока людина (якщо
тільки можна назвати помідор людиною), що ніколи не плакав, а так
як він був до того ж багатий, йому жодного разу в житті не доводилося самому
чистити лук. Те, що з ним відбулося, так налякало його, що він підхопився в
карету, хльоснув коней і умчався ладь. Однак, утікаючи, обернувся й
прокричав:
- Агов, Гарбуз, дивися ж, я тебе попередив!.. А ти, підлий хлопчисько,
обшарпанець, дорого заплатиш мені за ці сльози!
Чиполлино підкочував зі сміху, а кум Гарбуз тільки втирав піт із чола.
Двері й вікна почали понемножку відкриватися у всіх будинках, крім будинку,
у якому жив синьйор Горошок.
Майстер Виноградинка розгорнув навстіж свою хвіртку й вискочив на ули-
цу, запекло почухуючи потилицю шилом.
- Клянуся всією дратвою у світі, – викликнув він, – нарешті-те найшовся
парубійко, що змусив плакати кавалера Помідора!.. Звідки ти узявся
хлопчик?
І Чиполлино розповів майстрові Виноградинці і його сусідам свою исто-
рию, що ви вже знаєте.

ГЛАВА ТРЕТЯ,

у якій розповідається про професора Грушу, про Цибулю Пореї й про Тисячоніжку

Із цього самого дня Чиполлино почав працювати в майстерної Виноградинки
і незабаром досяг більших успіхів у шевській справі: натирав воском дратву,
підбивав підметки, ставив набійки, знімав мірку з ніг замовників і при
цьому не переставав жартувати.
Майстер Виноградинка був задоволений їм, і справи в них ішли відмінно не
тільки тому, що вони ретельно працювали, але й тому, що багато хто заходь-
чи в майстерню, щоб подивитися на сміливого хлопчиська, якими заста-
вив плакати самого кавалера Помідора. За короткий час Чиполлино приоб-
рел багато нових знайомих.
Першим прийшов професор Груша, учитель музики, зі скрипкою під мыш-
який. За ним влетіла ціла хмара мух і ос, тому що скрипка професора
Груші була зроблена з половинки ароматної, соковитої груші, а мухи, як з-
вестно, більші мисливиці до всього солодкого.
Дуже часто, коли професор Груша давав концерт, слухачі кричали
йому із залу:
- Професор, зверніть увагу – на вашій скрипці сидить більша муха!
Ви через неї фальшивите!
Отут професор переривав гру й ганявся за мухою доти, поки йому
не вдавалося прихлопнуть її смичком.
А іноді в його скрипку залазив черв’як і проробляв у ній довгі з-
вилистые коридори. Інструмент від цього псувався, і професорові приходь-
лось обзаводитися новим, щоб грати як треба, а не фальшивити.
Слідом за професором Грушею з’явився городник Лук Порей. У нього був
густий чуб, що спадає на чоло, і довгі-довжелезні вуси.
- Через ці вуси, – скаржився Лук Порей Чиполлино, – у мене чимало
неприємностей. Коли моя дружина збирається сушити білизну, вона саджає мене
на балкон, прив’язує мої вуси за кінчики до двох цвяхів і вішає на них
свої простирадла, сорочки й панчохи. А я повинен сидіти на сонце доти,
поки білизна не висохне. От бачиш, які в мене сліди на вусах!
Дійсно, на вусах Лука Порею виднілися сліди від дерев’яних защи-
пок.
Один раз у майстерню прийшло сімейство Тысяченожек: батько й двоє сыно-
вий – Тысяченожка й Тысячелапка. Сини ні однієї мінути не могли спо-
койно постояти на місці.
- Вони у вас завжди такі непосиди? – запитав Чиполлино.
- Що ви! – зітхнув Тысяченожка-Батько. – Зараз-Те вони ще спокійні,
як ангели, а от ви б подивилися, що з ними робиться, коли моя дружина
їх купає! Поки вона миє їм передню сотню ніг, вони встигають забруднити
задні; вимиє задні – глядь, а передні знову чернее чорного. Вона в-
зится з ними без кінця й щораз переводить цілий ящик мила.
Майстер Виноградинка почухав потилицю й запитав:
- Ну що, знімати з ваших малят мірку?
- Так що ви, бог з вами, хіба я можу замовити стільки черевиків! Мені
довелося б працювати все життя, щоб заплатити за тисячу пар черевик.
- Вірно, – погодився майстер Виноградинка. – Так у мене на них і шкіри
у майстерні не набереться.
- Ну, так ви подивитеся, які із черевиків найбільше зносилися.
Перемінимо хоча б трохи пара.
Поки майстер Виноградинка й Чиполлино оглядали в хлопців підметки й
набійки, Тысяченожка й Тысячелапка щосили намагалися стояти спокой-
але, але це в них не дуже-те виходило.
- Ну от, – сказав швець, – цьому мальцу потрібно перемінити перші
дві пари й ще трьохсоту пару.
- Ні, трьохсота поки ще годиться, – квапливо заперечив батько Тисячі-
ніжка. – Підбийте йому тільки каблуки.
- А іншому хлопчаті треба перемінити десять черевиків підряд на правої
стороні.
- Скільки я їм повторюю, щоб вони не шаркали ногами! Так хіба ці ре-
бята вміють ходити? Вони скакають, пританцьовують, стрибають на одній нозі. І
що ж виходить зрештою: всі праві черевики стопталися раніше
лівих. От як туго доводиться нам, Тысяченожкам!
Майстер Виноградинка тільки рукою махнув:
- Эх, всі діти однакові! Дві в них ноги або тисяча – це, у сущнос-
ти, однаково. Вони здатні порвати тисячу пар черевик на од-
ний-єдиній нозі.
Нарешті сім’я Тысяченожек задріботала ладь. Тысяченожка й Тысячелапка
умчалися, як на колесах. Тато Тысяченожка не вмів так швидко передви-
гаться – він небагато накульгував. Зовсім мало-мало, усього тільки на сто
вісімнадцять ніг.

ГЛАВА ЧЕТВЕРТА

про те, як Чиполлино одурачил пса Мастино, якому дуже хотілося пити

А що ж стало з будиночком кума Гарбуза?
В один далеко не прекрасний день кавалер Помідор знову прикатил в
своїй кареті, у яку були запряжені чотири огірки, але цього разу його
супроводжувала дюжина Лимончиков. Без довгих розмов кума Гарбуз вигнали
з будиночка й замість нього оселили там здоровенного сторожового пса по
ім’я Мастино.
- От вам! – заявив Помідор, загрозливо поглядаючи навколо. – Тепер
всі ваші хлопчиськи навчаться поважати мене, а насамперед-той сторонній
обшарпанець, якого майстер Виноградинка взяв до себе в будинок.
- Правильно! Правильно! – глухо пролаял Мастино.
- Що ж стосується старого дурня Гарбуза, – продовжував синьйор Помідорів, -
те це навчить його коритися моїм наказам. А якщо йому дуже хоче-
ся мати дах над головою, то для нього завжди найдеться затишне, зручне
містечко у в’язниці. Там на всіх вистачить місця.
- Правильно! Правильно! – знову підтвердив Мастино.
Майстер Виноградинка й Чиполлино, коштуючи на порозі майстерні, бачили й
чули все, що відбувається, але не могли нічим допомогти старому.
Кум Гарбуз сумно сидів на тумбі й щипав себе за бороду. Щораз
при цьому в нього в руці залишався жмут волось. Зрештою він вирішив
кинути це заняття, щоб не залишитися зовсім без бороди, і почав ти-
хонько зітхати – адже ви помнете, що в кума Гарбуза був великий запас
подихів!
Нарешті синьйор Помідорів вліз у свою карету. Мастино зробив стійку й
віддав хазяїнові честь хвостом.
- Дивися сторожи гарненько! – наказав йому кавалер на прощання,
хльоснув по огірках, і карета умчалася в хмарі пилу.
Був чудесний, жаркий літній день. Після від’їзду хазяїна Мастино ньому-
ножко погуляв перед будиночком взад і вперед, висунувши від жари мова й обма-
хиваясь хвостом, як віялом. Але це не допомагало. Мастино знеміг від жаж-
ды й вирішив, що йому не ушкодив би добрий стаканчик холодного пива.
Він оглянувся по сторонах, виглядаючи какогонибудь хлопчиська, щоб
послати його за пивом у найближчий трактир, але на вулиці, як на зло, нікого
не було.
Правда, у шевській майстерні перед відкритими дверима сидів Чиполлино й
ретельно вощив дратву, але від нього йшов такий гіркий цибульний захід, що
Мастино не зважувався покликати його.
Однак Чиполлино сам побачив, що пес знемагає від жари.
“Будь я не Чиполлино, якщо я не зіграю з ним жарт!” – подумав він.
А спека ставала усе сильніше, тому що сонце піднімалося всі ви-
ше. Бедному Мастино так хотілося пити!
“Чого це я наївся сьогодні ранком? – пригадував він. – Може бути, мій
суп пересолили? У роті горить, а мова важкий, начебто на нього налипнуло фун-
тов двадцять замазки”.
Отут Чиполлино виглянув із дверей.
- Агов! Агов! – окликнув його Мастино слабким голосом.
- Ви до мене звертаєтеся, синьйор?
- До вас, до вас, юнак! Збігайте й принесіть мені, будь ласка, холодно-
го лимонаду.
- Ах, я б з великою радістю збігав, синьйор Мастино, але, чи бачите,
мій хазяїн тільки що дав мені полагодити цей черевик, так що я ніяк не
можу відлучитися. Дуже жалую.
І Чиполлино без зайвих слів повернувся до себе в майстерню.
- Ледар! Нечема! – буркнув пес, проклинаючи ланцюг, що заважала йому
самому забігти в трактир.
Через якийсь час Чиполлино здався знову.
- Синьорино, – проскулил пес, – може бути, ви принесете мені хоч
склянка простої води?
- Так я б з більшим задоволенням, – відгукнувся Чиполлино, – але тільки
зараз мій хазяїн наказав мені полагодити каблуки на туфлях синьйора свя-
щенника.
По правді сказати, Чиполлино від душі жалував бідного пса, що те-
мился від спраги, але йому було дуже не по душі те ремесло, яким зані-
мался Мастино, а крім того, йому хотівся ще разок провчити синьйора По-
мидора.
До трьох годинників дня сонце стало припікати так, що навіть камені на вулиці
спітніли. Мастино чи ледве не сказився від жари й спраги. Нарешті Чиполли-
але піднявся зі своєї лавочки, налив у пляшку води, підсипав туди бе-
лого порошку, що дружина майстра Виноградинки приймала на ніч від
безсоння.
Заткнувши пальцем горлечко пляшки й поднеся її до губ, він зробив вигляд,
що п’є.
- Ах, – сказав він, погладжуючи себе по животі, – яка чудесна, хо-
лодная, свіжа вода!
У Мастино потекли слинки, так що йому на хвилинку стало навіть легше.
- Синьйор Чиполлино, – сказав він, – а ця вода чиста?
- Ще б! Вона прозоріше сльози!
- А в їй кет мікробів?
- Помилуйте! Цю воду очистили й процідили два знаменитих професори.
Мікроби вони залишили собі, а воду дали мені за те, що я полагодив їм туф-
чи.
Чиполлино знову підніс пляшку до рота, причиняючись, начебто п’є.
- Синьйор Чиполлино, – запитав здивований Мастино, – як це у вас по-
лучается, що пляшка увесь час залишається повної?
- Справа в тім, – відповів Чиполлино, – що ця пляшка-подарунок мого
покійного дідуся. Вона чарівна й ніколи не буває порожній.
- А ви мені не дозволите отхлебнуть небагато – хоч глоточек? Один гло-
крапок!
- Глоточек? Так пийте скільки хочете! – відповів Чиполлино. – Я ж ска-
зал вам, що моя пляшка ніколи не порожніє!
Можете собі представити, як зрадів Мастино. Він без кінця благо-
дарував доброго синьйора Чиполлино, лизав йому ноги й виляв перед ним хвос-
тім. Навіть зі своїми господарками-графинями Вишнями він ніколи не бував так
увічливий.
Чиполлино охоче простягнув Мастино пляшку. Пес схопив її й з жад-
ностью осушив до дна одним ковтком. Подивившись на порожню пляшку, він вудь-
вився:
- Як, уже всі? А ви ж мені сказали, що бутыл…
Не встиг він домовити це слово, як звалився й заснув.
Чиполлино зняв з його ланцюг, звалив пса на плечі й поніс до замка, де
жили графині Вишні й кавалер Помідор. Обернувшись назад, він побачив, що
кум Гарбуз уже знову заволодів своїм будиночком. Особа старого, що висунув з
віконечка розпатлану руду борідку, виражало невимовну радість.
“Бєдний пес! – думав Чиполлино, ідучи до замка. – Ти вуж прости мене, по-
жалуйста, але я повинен був зробити це. Невідомо тільки, як ти отбла-
годаришь мене за свіжу воду, коли прокинешся!”
Ворота замка були відкриті. Чиполлино поклав собаку на траву в парку,
ласкаво погладив її й сказав:
- Передай від мене привіт кавалерові Помідору. І обом графиням теж.
Мастино відповів блаженним бурчанням. Йому снилося, начебто він купається в
гірському озері, у приємній, прохолодній воді. Плаваючи, він п’є досхочу й сам
поступово перетворюється у воду: у нього зробився водяний хвіст, водяники
вуха й чотири лабети, легкого й довгі, як струменя фонтана.
- Спи спокійно! – додав Чиполлино й пішов назад у село.

ГЛАВА П’ЯТА

Кум Чорниця вішає над дверима дзвіночки для злодіїв

Вернувшись у село, Чиполлино побачив, що в будиночка Гарбуза собра-
лось багато народу. Люди тривожно, напівголосно сперечалися між собою. Видно
було, що вони не на жарт налякані.
- Щось ще викине кавалер Помідорів? – запитував професор Груша пе-
чально й заклопотано.
- Я думаю, що ця історія погано скінчиться. Як не верти, вони тут
хазяї – от вони й роблять що хочуть, – говорила кума Тыквочка.
Дружина Лука Порею відразу ж погодилася з нею й, схопивши чоловіка за вуси,
як за вожжи, крикнула:
- Ану ж бо, загортай додому, поки не трапилося чого гірше!
Навіть майстер Виноградинка в тривозі погойдував головою:
- Кавалер Помідорів залишився в дурнях уже два рази. Він неодмінно захо-
чіт помститися!
Не турбувався тільки кум Гарбуз. У нього знову найшлися в кишені ле-
денцы, і він пригощав ними всіх присутніх, щоб відсвяткувати радост-
ное подія.
Чиполлино взяв один цукерок, посмоктав її в роздум і сказав:
- Я теж думаю, що Помідорів так легко не здасться.
- Але тоді… – злякано зітхнув Гарбуз.
Щаслива посмішка відразу зійшла з його особи, начебто сонце зникла за
хмарою.
- Я думаю, нам залишається одне: сховати будиночок.
- Як це так – сховати?
- Так дуже просто. Якщо б це був палац, нам би, звичайно, сховати
його не вдалося. Але адже будиночок такий, маленький, що його можна відвезти на
візку ганчірника.
Фасолинка, син ганчірника, збігав додому й негайно ж повернувся з тележ-
який.
- Ви хочете занурити будиночок на візок? – заклопотано запитав кум Тык-
ва.
Він боявся, як би його дорогоцінний будиночок не розсипався на шматки.
- Не турбуйся, нічого із твоїм будиночком не зробиться! – Чи засміявся-
поллино.
- А куди ми його повеземо? – знову запитав кум Гарбуз.
- Можна поки затягти його до мене в льох, – запропонував майстер Виног-
радинка, – а там подивимося.
- А якщо синьйор Помідорів як-небудь про це довідається?
Отут усе разом подивилися на адвоката Горошку, що немов ненаро-
кому проходив мимо, роблячи вигляд, начебто це зовсім не він.
Адвокат почервонів і став клястися й божитися:
- Від мене кавалер Помідорів ніколи нічого не довідається. Я не донощик, я
чесний адвокат!
- У льосі будиночок відволожиться й може розсипатися, – робко заперечив кум
Гарбуз. – Чому б не сховати його в лісі?
- А хто за ним там догляне? – запитав Чиполлино.
- У лісі живе мій знайомий, кум Чорниця, – сказав професор Груша. -
Можна доручити будиночок йому. А там видно буде.
На тім і вирішили.
У кілька мінут будиночок був занурений на візок. Кум Гарбуз із подихом
попрощався з ним і відправився до своєї внучки, кумі Тыквочке, відпочити
після всіх пережитих хвилювань.
А Чиполлино, Фасолинка й Груша повезли будиночок у ліс. Везти його було
неважко: він важив не більше, ніж пташина клітка.
Кум Чорниця проживав у торішній каштановій шкарлупі, товстої, з
шипами. Це була дуже тісна квартира, але кум Чорниця зручно влаштувався
у ній з усім своїм майном, що складалося з однієї половинки ніж-
ниц, заржавленої бритви, голки з ниткою й скоринки сиру.
Коли кум Чорниця почув, про що його просять; він спочатку страшно
стривожився:
- Жити в такому великому будинку? Ні, я на це ніколи не погоджуся. Це
неможливо! Що я буду робити один у величезному й порожньому палаці? Мені хоро-
шо й у моїй каштановій шкарлупці. Знаєте прислів’я: у своєму будинку й стіни
допомагають.
Однак коли кум Чорниця довідався, що потрібно зробити послугу кумові Гарбузу,
він відразу погодився:
- Я завжди співчував старому. Один раз я попередив його, що до не-
му за шиворот заповзла гусениця. Адже я цим, можна сказати, урятував його від
загибелі!
Будиночок поставили в підніжжя великого дуба. Чиполлино, Фасолинка й Гру-
ша допомогли кумові Чорниці перенести в нову квартиру всі його багатства й
распрощались, але обіцяли незабаром повернутися з гарними звістками.
Залишившись один, кум Чорниця не на жарт стурбувався: а раптом до нього
наскочать злодії!
“Тепер, коли в мене такий великий будинок, – думав він, – мене, звичайно,
спробують обкрасти. Хто знає, може бути, мене вб’ють у сні, вообра-
зив, що в мене заховані казна-які скарби!”
Він подумав-подумав і вирішив повісити над дверима дзвіночок, а під ним
записку, на якій було виведено друкованими літерами:
“Покорнейшая прохання до синьйор злодіям подзвонити в цей дзвіночок.
Їх зараз же впустять, і вони своїми очами переконаються, що тут красти
нема чого”.
Написавши записку, він заспокоївся й після заходу сонця мирно влігся
спати.
Опівночі його розбудив дзвінок.
- Хто там? – запитав кум Чорниця, виглянувши у вікно.
- Злодії! – відповів грубий голос.
- Іду, іду! Почекайте, будь ласка, я тільки халат накину, – сказав
кум Чорниця встаючи.
Він надяг халат, відімкнув двері й запросив злодіїв оглянути весь будинок. В-
ры виявилися двома здоровенними, високими хлопцями із чорними бородищами.
Вони по черзі, обережно, щоб не набити шишку, всунули голови в будиночок
і дуже незабаром упевнилися, що отут дійсно нема чим поживиться.
- Бачите, синьйори? Переконалися? – радувався кум Чорниця, потираючи руки.
- Хм, так… – пробурчали розчаровані злодії.
- Повірте, мені дуже неприємно відпускати вас голіруч, -
продовжувала Чорниця. – чи Не можу я чим-небудь прислужити вам? Хочете поб-
риться? У мене тут є бритва-правда, старенька: ця спадщина моє-
го прадіда. Але мені здається, що вона ще абияк голить.
Злодії погодилися. Вони із гріхом навпіл поголилися іржавою бритвою й уш-
чи, кілька разів подякувавши хазяїна. Загалом, вони виявилися славними
хлопцями.
Хто знає, отчого їм довелося зайнятися таким негарним ремеслом!
Кум Чорниця знову влігся в постіль і заснув.
О другій годині ночі його розбудив другий дзвінок. Прийшли ще двоє злодіїв.
- Увійдіть! – сказав кум Чорниця. – Але, зрозуміло, поодинці, щоб
будинок не обрушився.
У цих злодіїв борід не було, але в одного з них не виявилося й ґудзиків
на куртці.
Ні єдиного ґудзика! Кум Чорниця подарував йому голку з ниткою й посове-
товал повнимательнее дивитися під ноги під час прогулянок.
- Знаєте, на дорозі завжди валяється дуже багато ґудзиків, – пояснив
він злодієві.
Ці злодії теж пішли по своїх справах.
Словом, щоночі кума Чорницю будили злодії, які дзвонили в коло-
кольчик, заглядали в будиночок і йшли хоч і без видобутку, по дуже до-
вільні знайомством із цим добрим і ввічливим маленьким хазяїном.
Отже, будиночок кума Гарбуза був, як бачите, у гарних руках. Давайте поки
розстанемося з ним і подивимося, що відбувається в інших місцях.

ГЛАВА ШОСТА,

у якій розповідається про те, як багато турбот і неприємностей дос-
тавили графиням їхні родичі – барон Апельсин і герцог Мандарин

Тепер нам потрібно заглянути в замок графинь Вишень, які, як ви
уже, імовірно, зрозуміли, були власницями всього села, її будинків, земель і
навіть церкви із дзвіницею.
У той день, коли Чиполлино відвіз у ліс будиночок кума Гарбуза, у замку ца-
рило незвичайне пожвавлення: до господарок приїхали родичі.
Родичів було двоє: барон Апельсин і герцог Мандарин. Барон
Апельсин був двоюрідним братом покійного чоловіка синьйори графині Старшої. А
герцог Мандарин доводився двоюрідним братом покійному чоловікові синьйори гра-
фини Молодшої. У барона Апельсина був незвичайно товстий живіт. Впро-
чим, нічого дивного в цьому не було, тому що він тільки й робив,
що їв, даючи щелепам відпочинок усього лише на годинку-іншої під час сну.
Коли барон Апельсин був ще молодий, він спав з вечора до ранку, щоб
встигнути переварити все, що з’їв за день. Але потім він сказав собі: “Спати
- це тільки час втрачати: адже коли я сплю, я не можу їсти!”
Тому він вирішив харчуватися й уночі, залишивши для травлення години два в
доба. Щоб угамувати голод барона Апельсина, з його численних вла-
дений, що розкинулися по всій області, до нього щодня направлялися про-
зы з найрізноманітнішою їжею. Бідні селяни вуж і не знали, чого б
йому ще послати.
Він пожирав яйця, курей, свиней, кіз, корів, кроликів, фрукти, овочі,
хліб, сухарі, пироги… Двоє слуг запихали йому в рот усе, що привозь-
лось. Коли вони утомлювалися, їх поміняли двоє інших.
Зрештою селяни послали сказати йому, що в них більше не ос-
талось нічого їстівного. Вся худоба з’їдена, всі плоди з дерев обобра-
ны.
- Ну так надішліть мені дерева! – наказав барон.
Селяни послали йому дерева, і він зжер їх, вмочаючи листи й
корінь у маслинове масло й посипаючи сіллю.
Коли нарешті всі садові дерева були знищені, барон почав прода-
вать свої землі й на виручені гроші купувати їжу. Продавши все по-
местья, він написав лист синьйорі графині Старшої й напросився до неї в
гості.
По правді сказати, синьйора графиня Молодша була не дуже-те задоволена:
- Барон проїсть весь наш стан. Він проковтне наш замок, точно блю-
до макаронів!
Синьйора графиня Старша заплакала:
- Ти не хочеш приймати моїх родичів. Ах, ти ніколи не любила
мого товстого, бедного барона!
- Добре, – сказала графиня Молодша, – клич свого барона. Але тоді я
запрошу герцога Мандарина, двоюрідного брата мого бедного покійного
чоловіка.
- Зроби ласку! – презирливо відповіла графиня Старша. – Уж
цей-те їсть менше, ніж курча. У твого бідного чоловіка – мир його пороху!
- родичі такі маленькі й худі, що їх і від землі не видно. А в
мого бедного покійного чоловіка – мир його пороху! – родичі всі як на
підбор: високі, товсті, видні.
І справді, барон Апельсин був дуже видною особою – він навіть за
версту здавався цілою горою. Довелося відразу ж найняти для нього слугу, до-
торый возив би його живіт, – сам барон уже не в змозі був тягати
своє значне черево.
Помідор послав за ганчірником Квасолею, щоб той доставив у замок свою
візок. Але Квасоля не знайшов візки – адже, як ви знаєте, її взяв його
сынишка, Фасолинка. Тому він прикатил тачку начебто тієї, у який камен-
щики возять известку.
Синьйор Помідорів допоміг баронові Апельсину укласти в тачку його товсте
черево й крикнув:
- Ну, пішов!
Квасоля щосили наліг на ручки старої, розхитаної тачки, але не
зрушив її й на сантиметр: барон тільки що дуже ситно поснідав.
Покликали ще двох слуг. З їхньою допомогою баронові вдалося нарешті зробити
невелику прогулянку по алеях парку. При цьому колесо тачки раз у раз нас-
какивало на самі більші й гострі камені. Ці поштовхи так віддавалися в
животі в бідного барона, що він обливався холодним потом.
- Будьте поосторожнее, отут кругляк! – кричав він.
Квасоля й слуги стали дбайливо об’їжджати всі камені на дорозі. Але
через цього тачка догодила в яму.
- Агов ви, роззяви, заради самого неба, об’їдьте ями! – заблагав ба-
рон.
Однак, незважаючи на поштовхи й забиті місця, він не переривав свого излюбленно-
го заняття й по дорозі старанно обгладывал смаженого індика, приготов-
ленного синьйорою графинею Старшої йому на закуску.
Герцог Мандарин теж заподіював господаркам і слугам чимало турбот. Слу-
жанка синьйори графині Молодшої, бідна Земляничка, з ранку до вечора гла-
дила Мандарину сорочки. Коли ж вона приносила вигладжену білизну, герцог
робив незадоволену гримасу, фиркав, схлипував, а потім залазив на шафу й
кричав на весь будинок:
- Допоможіть, умираю!
Синьйора графиня Молодша прибігала сломя голову:
- Милий Мандарині, що з тобою?
- Ах, у вас так погано погладили мої сорочки, що мені залишається тільки
умерти! Видно, я нікому, нікому на світі більше не потрібний!
Щоб умовити його залишитися в живих, синьйора графиня Молодша дарувала
Мандарину одну за іншою шовкові сорочки свого покійного чоловіка.
Герцог обережно злазив із шафи й починав приміряти сорочки.
Через якийсь час із його кімнати знову чулися лементи:
- Об небо, я вмираю!
Синьйора графиня Молодша знову мчалася до нього, хапаючись за серце:
- Мій дорогою Мандарині, що трапилося?
Герцог кричав з верхівки дзеркала:
- ПРО, я втратив найкращу запонку від комірця й не хочу більше
жити на світі! Це така важка втрата!
Щоб утихомирити герцога, графиня Молодша зрештою подарувала
йому всі запонки свого покійного чоловіка, а запонки ці були із золота, рє-
ребра й дорогоцінних каменів.
Словом, не встигло закотитися сонце, як у синьйори графині Молодшої не
залишилося більше ніяких коштовностей, а герцог Мандарин набрав повні
валізи подарунків і самовдоволено потирав руки.
Непомірна жадібність обох родичів не на жарт турбувала й
засмучувала графинь, і вони зривали гнів на своєму племіннику, бідному Вишень-
ке, у якого не було ні батька, ні матері.
- Дармоїд! – кричала на нього синьйора графиня Старша. – Зараз же йди
вирішувати завдання!
- Так я вже все вирішив…
- Вирішуй інші! – суворо наказувала синьйора графиня Молодша.
Вишенька слухняно відправлявся вирішувати інші завдання. Щодня він ре-
шалий стільки завдань, що списував кілька зошитів, і за тиждень у нього
накопичувалася їхня ціла гора.
У день приїзду родичів графині раз у раз допадалися на Вишень-
ку:
- Що ти отут вертишся, ледар?
- Я тільки хотів трошки погуляти по парку…
- У парку гуляє барон Апельсин, – там не місце таким ледарям,
як ти. Зараз же вбирайся вчити уроки! – Так адже я їх уже вивчив…
- Учи завтрашні!
Слухняний Вишенька вчив завтрашні уроки. Щодня він учив стільки
уроків, що давно вже визубрив на пам’ять всі свої підручники й прочитав всі
книги з бібліотеки замка. Але коли графині бачили в руках у Вишеньки
книгу, вони гнівалися ще більше:
- Зараз же поклади книгу на місце, бешкетник! Ти її порвеш.
- Але як же мені вчити уроки без книг?
- Учи напам’ять!
Вишенька йшов у свою кімнату й учився, учився, учився вже без книг,
розуміє. Від безперестанного ученья в нього починала боліти голова, і те-
гда графині знову кричали на нього:
- Ти вічно хворієш, тому що занадто багато думаєш! Перестань ду-
мати – менше буде витрат на ліки.
Словом, що б не робив Вишенька, графині були їм незадоволені.
Вишенька не знав, як і ступити, щоб не одержати нового прочухана, і
почував себе жахливо нещасним.
У всьому замку в нього був тільки один друг – служниця Земляничка. Вона
жалувала цього блідого маленького хлопчика в окулярах, якого ніхто не лю-
бив. Земляничка була ласкава з Вишенькою й по вечорах, коли він лягав
спати, тайкома приносила йому шматочок чого-небудь смачного.
Але в цей вечір все смачне з’їв за обідом барон Апельсин.
Герцогові Мандарину теж хотілося солодкого. Він кинув на підлогу серветку,
піднявся на буфет і заволав:
- Тримаєте мене, а то я кинуся долілиць!
Однак цього разу крики йому не допомогли: барон преспокійно доїв слад-
яке, не обертаючи ніякої уваги на Мандарина.
Синьйора графиня Молодша стала перед буфетом на коліна й зі слізьми на
очах благала свого дорогого родича не вмирати в кольорі років. До-
нечно, потрібно було б пообіцяти йому який-небудь подарунок, щоб він согла-
сился злізти, але в графині вже нічого не залишилося.
Зрештою герцог Мандарин зрозумів, що поживиться йому більше не-
чим, і після довгих угод вирішив спуститися долілиць за допомогою кавалера
Помідора, що від хвилювання й натуги був весь у поті.
У цю саму мінуту синьйорові Помідору й принесли звістка про таємничий
зникненні будиночка кума Гарбуза.
Кавалер не став довго думати: він негайно послав скаргу Чи принцові-
мону й попросив його відрядити в село десятка два Лимончиков-Полицейс-
ких.
Лимончики прибутку наступного дня й відразу ж навели в селі пороти-
дока: обійшли всього будинку й заарештували тих, хто попався їм під руку.
Одним з перших був арештований майстер Виноградинка. Швець захопив
с собою шило, щоб почухувати на дозвіллі потилиця, і, гарчачи, пішов
за поліцейськими. Але Лимончики відібрали в нього шило.
- Ти не маєш права брати із собою у в’язницю зброя! – сказали вони
майстрові Виноградинці.
- А чим же мені чесати потилиця?
- Коли захочеш почухатися, скажи кому-небудь із начальства. Уже ми
тобі почухаємо голову!
І Лимончик пощекотал шевцеві потилиця своєю гострою шаблею.
Заарештували й професори Грушу.
Той попросив дозволу захопити із собою скрипку й свічку.
- А навіщо тобі свічка?
- Дружина говорить, що в підземелля замка дуже темно, а мені треба разу-
чить нові ноти.
Словом, були арештовані всі жителі села.
Залишилися на волі тільки синьйор Горошок, тому що він був адвокат,
і Лук Порей, тому що його попросту не знайшли.
А Лук Порей зовсім і не ховався: він преспокійно сидів у себе на бал-
коні. Вуси його були натягнуті замість мотузок, і на них сушилася білизна.
Побачивши простирадла, сорочки й панчохи, Лимончики пройшли мимо, не помітивши хо-
зяина, завішеного білизною.
Кум Гарбуз ішов за Лимончиками, по своєму звичаї глибоко зітхаючи.
- Чого це ти так часто зітхаєш? – суворо запитав його офіцер.
- Як же мені не зітхати! Все століття свій я працював і тільки подихи до-
пив. Щодня по подиху… Зараз у мене них набралося трохи ти-
сяч. Потрібно ж їх як-небудь у справу пустити!
З жінок заарештували тільки одну куму Тыквочку, а тому що йти в
в’язницю вона відмовилася, поліцейські сшибли її з ніг і докотили до самих
воріт замка. Адже вона була така кругленька!
Але як ні хитрі були Лимончики, а все-таки їм не вдалося заарештувати
Чиполлино, хоч все це час він сидів на заборі разом з однієї девоч-
який, котру кликали Редискою, і задерикувато поглядав на поліцейських.
Проходячи мимо, Лимончики навіть запитали в нього й Редиски, чи не бачили
вони де-небудь поблизу небезпечного заколотника по ім’ю Чиполлино.
- Бачили, бачили! – закричали у відповідь обоє. – Він тільки що заліз під
треуголку вашому офіцерові!
І, регочучи в усі горло, хлопці втекли ладь.
У той же день Чиполлино й Редиска відправилися до замка на розвідку.
Чиполлино вирішив будь-що-будь звільнити бранців, і Редиска,
зрозуміло, обіцяла допомагати йому у всім.

ГЛАВА СЬОМА,

у якій Вишенька не звертає уваги на оголошення синьйора Петрушки

Замок графинь Вишень стояв на вершині пагорба. Його оточував величезний
парк. У воріт парку висіло оголошення, на одній стороні якого було
написано: “Вхід заборонений”, а на іншій: “Вихід заборонений”.
Лицьова сторона оголошення була призначена для сільських хлопців,
щоб відбити в них полювання перелазити через залізну огорожу. А інша -
оборотна – сторона була застереженням для Вишеньки, щоб йому не взду-
малось як-небудь вийти з парку й відправитися в село до хлопцям.
Вишенька гуляв по парку один-одинешенек. Він обережно ходив по рівним
доріжкам, увесь час думаючи про те, як би не наступити ненароком на клумби
і не розтоптати грядки. Його наставник, синьйор Петрушка, розвісив по все-
му парку оголошення, у яких було зазначено, що Вишеньці дозволяється й
що йому забороняється. Так, у басейну із золотими рибками висів напис:
“Забороняється Вишеньці занурювати руки у воду!”
Було отут і інше оголошення:
“Забороняється розмовляти з рибами!”
У самій середині квітучих клумб красувався напис:
“Забороняється торкати квіти! Порушник буде залишений без солодкого”.
Було тут навіть таке застереження:
“Той, хто помне траву, повинен буде написати дві тисячі разів слова:
“Я – невихований хлопчик”.
Всі ці написи придумав синьйор Петрушка, домашній учитель і воспита-
тель Вишеньки.
Хлопчик попросив якось у своїх високошляхетних тіток дозволу ходити
у сільську школу разом з тими хлопцями, які так весело пробігали
повз замок, розмахуючи ранцями, немов прапорами. Але синьйора графиня Стара-
шая жахнулася:
- Як може граф Вишня сидіти на одній парті з яким-небудь простим
селянином! Це немислимо!
Синьйора графиня Молодша підтвердила:
- Вишні ніколи не сиділи на твердій шкільній лаві! Цього не було й
ніколи не буде!
Зрештою Вишеньці найняли домашнього вчителя, синьйора Петрушку,
який мав дивну властивість вискакувати невідомо звідки й
завжди недоречно. Наприклад, якщо Вишенька, готовлячи уроки, зверне увагу
на муху, що забралася в чорнильницю, щоб теж повчитися писати, -
зараз же, звідки не візьмися, з’явиться синьйор Петрушка. Він розгорне
своя величезна хустка із червоними й синіми клітками, голосно висякається й
почне вичитувати бедного Вишеньку:
- Несдобровать тим хлопчикам, які відриваються від своїх занять і
дивляться на мух! Із цього починаються всі нещастя. За однією мухою – дру-
гаю, за нею – третя, четверта, п’ята… Потім ці хлопчики витріщають очі
на павуків, кішок, на всіх інших тварин і, звичайно, забувають готовити
уроки. Але адже той, хто не вчить уроків, не може стати ґречним
хлопчиком. Незвичайному хлопчикові не бувати благонадійною людиною. А
неблагонадійні люди рано або пізно попадають у в’язницю. Отже, Вишенька,
якщо ти не хочеш закінчити свої дні у в’язниці, не дивися більше на мух!
А якщо Вишенька візьме після уроків альбом, щоб порисувати немнож-
до, – глядь, синьйор Петрушка знову отут як отут. Він повільно разворачива-
ет картата хустка й знову заводить своє:
- Несдобровать тим хлопчикам, які гають час на писанину!
Ким вони стануть, коли виростуть? У найкращому разі – малярами, тими брудні-
мі, погано одягненими бідняками, які цілими днями малюють візерунки на сте-
нах, а потім попадають у в’язницю, як того й заслуговують! Вишенька, хіба
ти хочеш догодити у в’язницю? Подумай, Вишенька!
Боячись в’язниці, Вишенька прямо не знав, за що йому прийнятися.
На щастя, інший раз синьйорові Петрушці траплялося небагато поспати або
посидіти собі на втіху за бутылочкой виноградної горілки. У ці ред-
кие мінути Вишенька був вільний. Однак синьйор Петрушка й отут ухитрявся
нагадати Вишеньці про себе: усюди були розвішані його повчальні надпі-
си. Це давало йому можливість подрімати зайва годинка. Відпочиваючи під ті-
нистым деревом, він був упевнений, що його вихованець не втрачає часу так-
ром і, гуляючи по парку, засвоює корисні наставляння.
Але коли Вишенька проходив повз ці оголошення, він звичайно знімав оч-
ки. Таким чином, він не бачив того, що було написано на дощечках, і
міг спокійно думати про що хотів.
Отже, Вишенька гуляв по парку, віддаючись своїм думкам. Як раптом він
почув, що хтось кличе його тоненьким голоском:
- Синьйор Вишенька! Синьйор Вишенька!
Вишенька обернувся й побачив за огорожею хлопчика приблизно одних з ним
років, бідно одягненого, з веселою й тямущою особою. За хлопчиком ішла девоч-
ка років десяти. Волосся в неї були заплетені в кіску, що була похо-
жа на хвостик редиски.
Вишенька чемно поклонився й сказав:
- Здрастуйте, синьйори! Я не маю честі знати вас, але знайомство з
вами буде мені досить приємно.
- Так чому ж ви не підійдете ближче?
- На жаль, не можу: отут у нас вивішене оголошення про те, що мені
заборонено розмовляти з дітьми із села.
- Так ми і є діти із села, але ж ви з нами вже розмовляєте!
- А, у такому випадку я зараз до вас підійду!
Вишенька був дуже вихований і соромливий хлопчик, але у виріши-
тельные мінути вмів діяти сміло, без оглядки. Він рушив навпростець
по траві, забувши, що топтати її забороняється, і підійшов до самих ґрат
огорожі.
- Мене кличуть Редиска, – представилася дівчинка. – А от це Чиполлино.
- Дуже приємно, синьйорина. Досить радий, синьйор Чиполлино. Я про вас уже
чув.
- Від кого ж це?
- Від кавалера Помідора.
- Ну, так, напевно, він нічого гарного про мене не сказав.
- Звичайно, немає. Але саме тому я й подумав, що ви, мабуть,
чудовий хлопчик. І бачу, що не помилився.
Чиполлино посміхнувся:
- Ну й чудово! Так чому ж ми так церемонимося й говоримо на “ви”,
немов старі придворні? Давай на “ти”!
Вишенька відразу згадав напис на дверях кухні, що говорила: “Ні-
кому не говорити “ти”!” Це оголошення вчитель вивісив після того, як
застав один раз Вишеньку й Земляничку за дружньою бесідою. Проте
Вишенька вирішив порушити тепер і це правило. Він весело відповів:
- Згодний. Будемо на “ти”.
Редиска була жахливо задоволена:
- А що я тобі говорила, Чиполлино? Бачиш, Вишенька дуже славний
хлопчик!
- Дякую вам, синьйорина, – сказала Вишенька з уклоном. Але відразу,
почервонівши, додав просто: Спасибі, Редисочка!
Всі троє весело засміялися. Спочатку Вишенька посміхався лише куточком
рота, не забуваючи наставлянь синьйора Петрушки, що не раз говорив,
що вихованим хлопчикам сміятися вголос не личить. Але потім, вус-
лышав, як голосно регочуть Чиполлино й Редиска, він теж почав сміятися від
усього серця.
Такого дзвінкого й веселого реготу ніколи ще не слыхивали в замку.
Обидві шляхетні графині в цю мінуту сиділи на веранді й пили чай.
Синьйора графиня Старша почула вибухи сміху й промовила:
- Я чую якийсь дивний шум!
Синьйора графиня Молодша кивнула головою:
- Я теж чую якісь звуки. Мабуть, це дощ.
- Насмілюся помітити вам, сестриця, що ніякого дощу ні, – повчи-
тельно вирекла синьйора графиня Старша.
- Ні, так буде! – рішуче заперечила синьйора графиня Молодша й
подивилася на небо, щоб знайти там підтвердження своїм словам.
Однак небо було таким чистим, немов його підмели й обмили п’ять мінут
назад. На ньому не виднілося жодного хмарини.
- Я думаю, що це шумить фонтан, – знову почала синьйора графиня Стара-
шая.
- Наш фонтан не може шуміти. Вам же відомо, що в ньому немає води.
- Очевидно, садівник його полагодив.
Помідор теж почув дивний шум і схвилювався.
“У підземелля замка, – подумав він, – сидить багато арештованих. Треба
бути насторожі, а те як би чого не вийшло!”
Він вирішив обійти парк і раптом за замком, там, де проходила дорога
на село, наткнувся на всіх трьох хлопців, які весело бовтали між
собою.
Якби разверзлось небо й звідти на землю посипалися ангели, кавалер
Помідор не був би так уражений.
Вишенька топче траву! Вишенька по-приятельському розмовляє із двома обор-
ванцами!.. Так мало того: в одному із цих двох обшарпанців синьйор Помідор
відразу ж довідався хлопчиська, що змусив його недавно проливати гіркі
сльози!
Кавалер Помідорів оскаженів. Особа його так запалало, що якщо
би поблизу виявилися пожежні, вони б негайно зняли тривогу.
- Синьйор граф! – заволав Помідор не своїм голосом.
Вишенька обернувся, сполотнів і пригорнувся до ґрат.
- Друзі мої, – прошептав він, – біжіть, поки Помідор ще далеко.
Мені-Те він нічого не посмітить зробити, а вам несдобровать! До побачення!
Чиполлино й Редиска помчалися із всіх ніг, але довго ще чули за
собою шалені лементи кавалера.
- Цього разу, – з подихом сказала Редиска, – наш похід не вдався!
Але Чиполлино тільки посміхнувся:
- А по-моєму, сьогодні дуже вдалий день. У нас з’явився новий друг,
а це вже чимало!
Залишившись один, цей новий друг, тобто Вишенька, чекав неминучої го-
ловомойки, найсуворішої відплати від синьйора Помідора, від синьйора
Петрушки, від синьйори графині Старшої, від синьйори графині Молодшої, від ба-
рона Апельсина й герцога Мандарина.
Обоє знатних родича давно вже зрозуміли, що всякий, хто переводить
Вишеньку, доставляє цим задоволення його тіткам графиням, і не упускали
випадку кольнути беззахисного хлопчика. Д всьому цього він давно вже при-
вык.
Але цього разу у Вишеньки стояла грудка в горлі, і він із працею стримував
сльози. Його нітрохи не лякали всі ці лементи, докори, погрози. Яка справа б-
ло йому до пронизливих вересків обох графинь, до нудних моралей
синьйора Петрушки й беззубих глузувань герцога Мандарина! І все-таки він
почував себе дуже нещасним. У перший раз у житті він знайшов друзів,
уперше вдосталь наговорився й посміявся від усього серця – і от тепер
він знову один…
З тої мінути, як Чиполлино й Редиска втекли долілиць із пагорба, вони про-
упали для нього назавжди. Чи побачить він їх коли-небудь? Чого б тільки Ви-
шенка не віддав, щоб знову бути разом із хлопцями там, на волі, де
немає оголошень і заборон, де можна бігати по траві й рвати квіти!
У перший раз у житті Вишенька відчув у серце ту дивну нестерпну
біль, що називається стражданням. Це було занадто багато для нього, і
Вишенька відчув, що не може винести такого борошна.
Він кинувся на землю й запекло заридав.
Кавалер Помідорів підняв його, сунув під мишку, немов вузлик, і пішов
по алеї в замок.

ГЛАВА ВОСЬМА

Як прогнали із замка доктора Кашнапа

Вишенька виплакав цілий вечір. Герцог Мандарин тільки й робив, що
поддразнивал його.
- Наш юний граф весь спливе слізьми, – говорив він. – Від Вишеньки раз-
ве тільки кісточка залишиться!
У барона Апельсина, як це буває в деяких дуже товстих людей,
ще збереглося небагато добродушності. Щоб утішити Вишеньку, він запропонував
йому шматочок свого торта. Правда, дуже маленький шматочок, усього одну
крихту. Але, беручи до уваги ненажерливість барона, варто оцінити
його щедрість. Зате обидві графині не тільки не намагалися утішити Вишеньку, а
навіть знущалися з його сліз.
- Наш племінник може замінити собою зіпсований фонтан у парку! -
говорила синьйора графиня Старша.
- Фонтан зліз! – сміялася синьйора графиня Молодша.
- Завтра, – пригрозив позбавленці синьйор петрушка, – я змушу тебе на-
писати три тисячі разів: “Я не повинен плакати за столом, тому що я заважаю їжі-
варенню дорослих”.
Коли нарешті стало ясно, що Вишенька не збирається перестати пла-
кать, його відправили в постіль.
Земляничка намагалася, як уміла, заспокоїти бідного хлопчика, але ніщо
не допомагало. Дівчина так засмутилася, що й сама стала плакати разом з
їм.
- Зараз же перестань ревіти, негідне дівчисько, – пригрозила синьйора
графиня Старша, – не те я тебе вижену!
Від горя Вишенька навіть занедужав. У нього почався такий озноб, що під ним
тряслося ліжко, а від його кашлю тремтіли у вікнах скла.
У маренні він увесь час кликав:
- Чиполлино! Чиполлино! Редиска! Редиска!
Синьйор Помідорів заявив, що дитина, видимо, занедужав тому, що його
до смерті налякав небезпечний злочинець, що бродить на околицях зам-
ка.
- Завтра ж я накажу його заарештувати, – сказав він, щоб заспокоїти
хворого.
- Про ні, ні, будь ласка не треба! – схлипувала Вишенька. – Заарештуйте
краще мене, киньте мене в саме темне й глибоке підземелля, але не
торкайте Чиполлино. Чиполлино такий гарний хлопчик. Чиполлино – мій
єдиний, мій теперішній Друг!
Синьйор Петрушка злякано висякався:
- Дитина марить. Дуже важкий випадок!..
Послали за самими знаменитими лікарями.
Спочатку прийшов доктор синьйор Мухомор і прописав мікстуру із сушених
мух. Але мікстура нітрохи не допомогла. Тоді з’явився доктор Черемшина II зая-
вив, що сушені мухи дуже небезпечні при захворюваннях такого роду й що
набагато корисніше було б обернути хворого в простирадло, просочену соком
японської черемшини.
Дюжину простигни перебруднили соком черемшини, але Вишеньці краще не ста-
ло.
- По-моєму, – запропонував доктор Артишок, – потрібно обкласти його сирими
артишоками!
- З колючками? – злякано запитала Земляничка.
- Обов’язково, інакше ліки не принесуть користі.
Стали лікувати Вишеньку сирими артишоками прямо із грядки: бедный хлопчик
кричав і підскакував від уколів, немов з його здирали шкіру.
- Бачите, бачите? – говорив, потираючи руки, доктор Артишок. – У юного
графа сильна реакція. Продовжуйте лікування!
- Все це дурниця й нісенітниця! – викликнув відомий професор, синьйор
Салато-шпинато. – Який це осів прописав артишоки? Спробуйте лікувати
його свіжим салатом.
Земляничка потихеньку послала за доктором Каштаном, що жив у ле-
су під більшим каштаном. Його називали доктором бідняків, тому що він
прописував хворим дуже мало ліків і платив за ліки з
власної кишені.
Коли доктор Каштан підійшов до воріт замка, слуги не хотіли його
впустити, тому що він прибув не в кареті, а пішки.
- Доктор без карети – напевно шарлатан і пройдисвіт, – сказали слу-
гі й збиралися вже захлопнути двері перед носом у доктора, коли напуваючи-
вився синьйор Петрушка.
Петрушка, як ви пам’ятаєте, завжди вискакував невідомо звідки. Але на
цей раз він підкрутився до речі й наказав впустити лікаря. Доктор Каштан
уважно оглянув хворого, велів показати мова, пощупав пульс, тихо
задав Вишеньці кілька питань, а потім вимив руки й сказав дуже пе-
чально й серйозно:
Нічого не болить у хворого:
Пульс у порядку, і серце здорово,
Не хвора в нього селезінка…
Самітність губить дитини!
- На що ви натякаєте? – грубо обірвав його Помідор.
- Я не натякаю, а говорю правду. Цей хлопчик нічим не хворий – у нього
просто меланхолія.
- Що це за хворобу? – запитала синьйора графиня Старша.
Вона дуже любила лікуватися, і коштувало їй почути назву який-небудь
нової, невідомої хвороби, як вона зараз же знаходила неї в себе. Адже
графиня була так багата, що витрати на докторів і ліки її нітрохи
не лякали.
- Це не хвороба, синьйора графиня, – це туга, сум. Дитині потрібна
компанія, потрібні товариші. Чому ви не пошлете його грати з іншими
дітьми?
Ох, краще б уже він не говорив цього! На бідного доктора з усіх сто-
рон посипався град докорів і образ.
- Негайно вбирайтеся геть, – наказав синьйор Помідорів, – не те я ве-
лю слугам виштовхнути вас у шию!
- Соромитеся! – додала синьйора графиня Молодша. – Соромитеся, що так
мерзенно зловжили нашою гостинністю й довірливістю! Ви обманом
проникнули в наш будинок. Якщо б я тільки захотіла, я могла б подати на вас в
суд за самовільне й насильницьке вторгнення в приватні володіння. Не
чи правда, синьйор адвокат?
І вона повернулася до синьйора Горошку, що завжди виявлявся побли-
зости, коли була потрібна його допомога.
- Зрозуміло, синьйора графиня! Це найтяжчий карний злочин!
І адвокат зараз же позначив у своїй записній книжці: “За консультацію
графиням Вишням у справі про насильницьке вторгнення доктора Каштана в
приватні володіння – десять тисяч лір”.

ГЛАВА ДЕВ’ЯТА

Мишачий головнокомандуючий змушений дати сигнал до відступу

Ми, звичайно, хочете знати, що поробляють арештовані, тобто кум
Гарбуз, професор Груша, майстри Виноградинка, кума Тыквочка й інші жи-
тели села, яких кавалер Помідорів наказав заарештувати й кинути в
підземелля замка.
На щастя, професор Груша захопив із собою недогарок свічі, знаючи, що в
підземеллях буває дуже темно й повнісінько мишей. Щоб відігнати ми-
ший, професор почав грати на скрипці: миші не люблять серйозної музики.
Почувши пронизливі звуки скрипки, вони пустилися навтьоки, проклинаючи
противний інструмент, голос якого так нагадував їм котяче нявкання.
Однак зрештою музика вивела із себе не тільки мишей, але й
майстри Виноградинку. Професор Груша був особою меланхолійного темпі-
рамента й завжди грав тільки смутні мелодії, від яких хотілося пла-
кать.
Тому всі арештовані попросили скрипаля припинити гру.
Але ледь тільки настала тиша, миші, як ви самі розумієте, зараз
же пішли в атаку. Рухалися вони трьома колонами. Головнокомандуючий – ге-
нерал Миша-Довгохвостий керував настанням:
- Перша колона заходить ліворуч і насамперед повинна захопити свіч-
ку. Але горі тому, хто посмітить неї з’їсти! Я – ваш генерал, і мені слід
першому встромити в неї зуби. Друга колона зайде праворуч і кинеться на
скрипку. Ця скрипка зроблена з половинки соковитої груші й, мабуть,
чудова на смак. Третя колона вдарить у чоло й повинна винищити вра-
га.
Командири колон пояснили завдання рядовим мишам. Генерал Миша-Долгох-
вост виїхав у танку. Власне кажучи, це був не танк, а глиняний че-
ріпок, прив’язаний до хвостів десяти здоровенних мишей.
Сурмачі протрубили атаку, і в кілька мінут битва була кінчена.
Однак зжерти скрипку мишам не вдалося, тому що професор підняв її
високо над головою. Але свіча зникла, начебто її вітром здуло, і наші
друзі залишилися в темряві.
Зникла й ще одна річ, але ви довідаєтеся потім, яка саме.
Кум Гарбуз був безутішний:
- Ох, і все це через мене!
- Чому через тебе? – буркнув майстер Виноградинка.
- Кабы я не вбив собі в голову, що мені потрібно мати свій будиночок, з на-
мі не струсило б це лихо!
- Так заспокойтеся, будь ласка! – викликнула кума Тыквочка. – Адже не
ви ж посадили нас у в’язницю!
- Я вже старий, навіщо мені будинок?.. – продовжував журитися кум Гарбуз. -
Я міг би ночувати під ослоном у парку – там я б нікому не перешкодив.
Друзі, будь ласка, покличте тюремників і скажіть їм, що я подарую будиночок
кавалерові Помідору й укажу місце, де ми його сховали.
- Ти не скажеш їм жодного слівця! – розсердився майстер Виногра-
динка.
Професор Груша сумно поскубав струни своєї скрипки й прошептав:
- Якщо ти відкриєш тюремникам, де захований твій будиночок, ти вплутаєш в
це справа й кума Чорницю й…
- Ш-Ш-Ш! – засичала кума Тыквочка. – Не називайте імен: тут і в
стін є вуха!
Усі притихли й стали злякано озиратися по сторонах, але без свічки
було так темно, що вони ніяк не могли побачити, є чи в стін вуха.
А вуха в стін і справді були. Вірніше, одне вухо: кругла дірка, від
яке йшла труба – щось начебто секретного телефону, що передавав всі,
що говорилося в підземелля, прямехонько в кімнату кавалера Помідора. ДО
щастю, у цю мінуту синьйор Помідор не підслухував, тому що метушився
у постелі хворого Вишеньки.
У тиші, що наступила, знову почулися протяжливі звуки труби: миші
готовились повторить атаку. Они были полны решимости захватить скрипку
професори Груші.
Щоб налякати їх, професор приготувався дати концерт: він приклав
скрипку до підборіддя, натхненно змахнув смичком, і всі затаїли дыха-
ние.
Очікування тривало досить довго; зрештою арештовані перевели
дух, а інструмент так і не видав ні звуку.
- Що, не виходить? – довідався майстер Виноградинка.
- Ах, миші від’їли в мене половину смичка! – викликнула Груша зі сле-
замі в голосі.
Дійсно, смичок був весь обгризений, так що від нього залишилося
усього кілька сантиметрів. Без смичка грати, звичайно, не можна було, а
миші вже перейшли в настання, випускаючи грізні, войовничі кличі.
- Ох, і все це через мене! – зітхав кум Гарбуз.
- Перестань зітхати й допоможи нам, – сказав майстер Виноградинка. -
Якщо вже ти так добре вмієш зітхати й стогнати, то, напевно, умієш і
нявкати.
- Нявкати? – образився кум Гарбуз. – Дивуюся я тобі: здається, серьез-
ный ти людина, а в таку мінуту жарту жартуєш!
Майстер Виноградинка не став йому й відповідати, а так майстерно занявкав,
що армія мишей зупинилася.
- Мя-А-В! Мяу! – тяг швець.
- Мяу! Мяу! – жалібно вторив йому профессор. не перестаючи оплакувати
безславну загибель свого смичка.
- Клянуся пам’яттю мого покійного діда, Мыша Третього, короля всіх
льохів і комор, що вони привели сюди кота! – викликнув генерал
Миша-довгохвостий, разом загальмувавши свій танк.
- Генерал, нас зрадили! – заволав один з командирів колон, підбігши
до нього. – Моя колона зштовхнулася із цілою дивізією горищних котів і до-
шек, збройних до зубів!
На самому-те справі його війська не зустріли жодного кота – вони тільки
дуже злякалися. А в страху, як відомо, очі великі.
Генерал Миша-Довгохвостий потер лапкою свій хвіст. Коли він бував оза-
бочен, те завжди тер лапкою хвіст, і від частого тертя ця частина його ті-
ла так постраждала, що миші-солдати нишком називали свого командира
генералом Безхвостим.
- Пам’яттю мого покійного предка, Мыша-Довгохвоста Першого, императо-
ра всіх комор, клянуся, що зрадники поплатяться за своє підступництво! А
зараз дайте сигнал до відступу.
Командири не змусили його повторювати наказ. Труби заграли від-
бій, і вся армія негайно вийшла на чолі з генералом Безхвостим,
який немилосердно нахлестывал мишей, що тягли його танк.
У такий спосіб наші друзі мужньо відбили напад супротивника.
Поздоровляючи один одного зі здобутою перемогою, вони раптом почули, що
хтось кличе тоненьким голоском:
- Кум Гарбуз! Кум Гарбуз!
- Це ви кличете мене, професор?
- Ні, – сказала Груша, – не я.
- А мені почулося, що мене хтось кличе.
- Кума Тыквочка, а кума Тыквочка! – знову пролунав той же голосок.
Тыквочка обернулася до майстра Виноградинці:
- Майстер Виноградинка, це ви так пищите?
- Так що з тобою? Я зовсім не думаю пищати! Я тільки почухую зати-
лок, тому що в мене в голові так і зудит одна думка.
- Кума Тыквочка, так відгукніться ж! – знову почувся голос. – Це я,
Земляничка!
- Так де ж ти?
- Я в кімнаті кавалера Помідора й говорю з вами по його секретному ті-
лефону. Ви чуєте мене?
- Так, чуємо.
- И я вас прекрасно чую. Помідор незабаром прийде сюди. Мене просили
вам дещо передати.
- Хто просив?
- Ваш приятель Чиполлино. Він говорить, щоб ви не тривожилися. Поло-
житесь на нього. Він вуж постарається звільнити вас із в’язниці. Тільки не
говорите синьйорові Помідору, де перебуває будиночок Гарбуза. Не здавайтеся! Чи-
поллино все влаштує.
- Ми нічого нікому не скажемо й будемо чекати! – відповів за всіх майстер
Виноградинка. – Але передай Чиполлино, щоб він поквапився, тому що
нас отут осаджують миші й ми не знаємо, скільки часу протримаємося. Не мо-
жешь чи ти як-небудь доставити нам свічу й сірники? У нас був недогарок, але
його з’їли миші.
- Почекайте небагато, я зараз повернуся.
- Звичайно, почекаємо. Куди нам подітися!
Через якийсь час знову почувся голосок Землянички:
- Ловите, я кидаю свічку!
Почувся шерех, і щось стукнуло кума Гарбуз по носі.
- Отут, отут вона! – радісно закричав старий.
У пакетику була ціла сальна свічка й коробка сірників.
- Спасибі, Земляничка! – закричали все хором.
- До побачення, мені треба втікати: Помідор іде!
Дійсно, у цю саму мить синьйор Помідор увійшла у свою кімнату.
Побачивши Земляничку, що возилася біля його секретного телефону, кава-
лер страшно стурбувався:
- Ти що отут робиш?
- Чищу от цю пастку.
- Яку пастку?
- От цю… Хіба це не мишоловка?
Помідор зітхнув з полегшенням. “Слава богові, – подумав він, – служниця
так дурна, що прийняла мій секретний телефон за мишоловку!”
Він повеселів і навіть подарував Земляничке папірець від цукерки.
- От тримай, – сказав він великодушно, – можеш облизати цей папірець.
Вона солодка, рік назад у неї була загорнена карамелька з ромом.
Земляничка поклонилася й подякувала кавалера:
- За сім років служби ви даруєте мені вже третій папірець від цукерок, ваша
милість.
- От бачиш! – пропыхтел Помідор. – Виходить, я добрий хазяїн. Веди
себе добре, і ти будеш задоволена.
- Хто вільний, той і задоволений, – відповіла Земляничка прислів’ям і, ще
раз поклонившись, утекла по своїх справах.
Кавалер Помідорів потер руки, думаючи про себе: “От тепер я посиджу в
мого секретного телефону й послухаю, про що бовтають арештовані. Довідаюся,
напевно, багато цікавих речей. Може бути, мені навіть удасться відкрити,
де вони ховають цей проклятий будиночок”.
Однак укладені, яких вчасно попередила Земляничка, услыша-
чи, що синьйор Помідорів підходить до слуховому отвору, і, вирішивши доста-
вити йому кілька приємних мінут, прийнялися лаяти його на всі кірки.
Помідора так і підмивало крикнути: “От я вас!” – але в той же час
йому не хотілося себе виявити.
Тому, щоб не чути більше образливих слів, він порахував за краще
улягтися на спочинок. Перед сном він щільно заткнув ганчіркою свій саморобний
телефон, у якого замість трубки була сама звичайна лійка, яку
уживають для розливу вина в пляшки.
А в підземелля майстер Виноградинка запалив нову свічу.
Усі подивилися наверх і, виявивши в куті стелі дірку від секретного
телефону, усмак посміялися над синьйором Помідором, що, повинне
бути, лопався від злості, підслухавши розмови ув’язнених.
Однак веселощі тривали у в’язниці недовго. Мышьразведчик, побачивши в ка-
мері світло, рознюхала, як обстоят справи, і, не витрачаючи часу даром, пом-
чалась із доповіддю до генерала Безхвостому.
- Ваше превосходительство, – відрапортувала вона весело, – коти пішли, а
у людей нова свічка!
- Що? Свічка?
У Безхвостого потекли слинки, і він облизав вуси, що ще зберігали запах
і смак першого недогарка.
- Сурмите збір! – наказав він у ту ж мінуту.
Коли військо було побудовано, генерал Довгохвостий – тобто генерал
Безхвостий – виголосив полум’яну промову:
- Хоробрі! Наше підземелля в небезпеці. Атакуйте ворога й добудьте з
бою сальну свічку. Знімання її, звичайно, я сам, але перед цим дозволю каж-
будинку з вас по черзі облизати її. Уперед, гризуни?
Миші запищали від захвату, підняли хвости й знову ринулися в бій.
Але цього разу майстер Виноградинка завбачливо поставив свічку
у маленьке поглиблення в стіні, між двома цеглами, високо від підлоги.
Дарма миші намагалися видрати по гладкій, слизькій стінці – їм
так і не вдалося добратися до свічі. Самі спритні поглодали трошки
скрипку професора Груші. Але й цим сміливцям довелося забратися восвоя-
си, тому що генерал Безхвостою, розлютованою невдачею, вирішив удався-
нуть до строгості.
Без довгих розмов він вибудував своє військо в шеренгу й наказав
стратити кожного десятого за боягузтво й мародерство.
У цю же ніч відбулася несподівана подія.
Чиполлино, Земляничка й Редиска зустрілися в саду в огорожі, щоб
обговорити положення, і обговорювали його з таким жаром, що нічого не замеча-
чи навколо.
Не помітили вони й пса Мастино, що робив у цей час свій сто-
рожевой обхід.
Пес виявив хлопців і накинувся на них як скажений.
З дівчиськами-те він зв’язуватися не став, але зате сшиб з ніг Чиполлино
і, налігши йому на груди, гавкав доти, поки не з’явився синьйор По-
мидор і не заарештував хлопчика.
Можете собі представити, як був задоволений кавалер!
- Щоб довести тобі моє особливе розташування, – говорив він, издева-
ясь над Чиполлино, – я засаджу тебе в особливу, темну камеру. Проста
в’язниця неварта такого негідника, як ти.
- Зробіть ласку! – відповідав Чиполлино не бентежачись.
Та й чи міг він відповісти інакше? Або, може бути, ви думаєте, що йому
випливало заплакати й попросити пощади?
Ні, Чиполлино був з тої чесної цибульної сім’ї, що кого завгодно
може змусити плакати, а сама не заплаче ні при яких обстоя-
тельствах!

ГЛАВА ДЕСЯТА

Подорож Чиполліно й Крота з однієї в’язниці в іншу

Уночі Чиполлино прокинувся. Йому почудилось, начебто хтось постукав в
двері. “Хто б це міг бути? – подумав він. – Може бути, цей стукіт мені
тільки приснився?”
Поки Чиполлино роздумував, що ж саме могло його розбудити, шум
почувся знову. Це був якийсь глухий рівномірний гул, немов хтось
неподалік працював киркою.
“Хтось риє підземний хід”, – вирішив Чиполлино, приклавши вухо до тої
стіні, звідки доносився шум.
Ледь встиг він дійти такого висновку, як раптом зі стінки посипалася
земля, потім відвалилася цегла й слідом за цеглою хтось вискочив у під-
земелье.
- Куди це, чорт візьми, я потрапив? – пролунав глухий голос.
- У мою камеру, – відповідав Чиполлино, – тобто в саме темне подзе-
мелье замка графинь Вишень. Вибачите, що в цій проклятій тьмі я не можу
розглянути вас і привітатися з вами як треба.
- А ви хто такий? Вибачите, але я звик до темряви, а тут для мене
занадто світло. Я при світлі нічого не бачу.
- От як? Виходить, ви – Кріт?
- Цілком правильно, – відповів Кріт. – Я вуж давно хотів прорити хід в
цьому напрямку, але ніяк не міг улучити для цього вільну хвилинку.
Адже мої галереї тягнуться на десятки кілометрів під землею. Їх треба ос-
матривать, ремонтувати, чистити. Раз у раз просочується вода – через
цього в мене постійна нежить. А отут ще ці нестерпні черв’яки, кото-
рые лізуть куди потрапило й не вміють поважати чужа праця! От я й відкладав
це справа з тижня на тиждень. Але сьогодні ранком я сказав собі: “Синьйор
Кріт, якщо ви й справді допитливі й хочете побачити мир, то нас-
тало час прорити новий коридор”. Ну, я й пустився в шлях…
Але отут Чиполлино перервав оповідання синьйора Крота й визнав за необхідне
представитися йому:
- Мене кличуть Чиполлино, що значить “цибулинка”. Я бранець кавалера По-
мидора.
- Не утруждайте себе поясненнями, – сказав Кріт. – Я вас відразу ж
довідався по заходу. Мені вас щиро жаль. Ви примушені вдень і вночі осту-
ваться в такому скажено світлому місці, але ж це, мабуть, настою-
щая катування!
- Я-Те знаходжу це місце таки темним…
- Ви жартуєте! Але мені вас надзвичайно жаль. Так, люди злі. Я так уважаю:
уже якщо ви хочете укласти кого-небудь у темницю, так нехай це буде й
справді темне місце, де ока можуть по-справжньому відпочити.
Чиполлино зрозумів, що немає ніякого сенсу заводити суперечку із приводу све-
та й тьми із Кротом, що, привыкнув до мороку своїх галерей, естествен-
але мав по цьому питанню зовсім особлива думка.
- Так, я повинен зізнатися, що світло й мені дуже досаждає, – притвор-
але зітхнув Чиполлино.
- От бачите! А що я вам говорив!
Крота дуже зворушили слова Чиполлино.
- Якби ви були поменше… – почав він.
- Я? Так хіба я великий? Запевняю вас, що я цілком пролізу в будь-яку
кротячу дірку, тобто норку.
- Може бути, може бути, юнак. Тільки зробіть милість, не називай-
ті мої галереї норками або дірками. Отож, може бути, мені вдасться ви-
вести виснув звідси.
- Я легко можу пролізти в ту галерею, що ви тільки що викопали,
- сказав Чиполлино. – Тільки, будь ласка, ідіть першим, тому що я бо-
юсь заблудитися. Я чув, що ваші галереї дуже заплутані.
- Можливо, – відповів Кріт. – Мені набридає ходити завжди однієї й тої
же дорогою. Хочете, вириємо новий хід?
- А в яку сторону? – запитав Чиполлино.
- Так у яку хочете, – відповів Кріт. – Тільки б добратися до темного
місця й не догодити в таку ж сліпуче світлу печеру, як ця, будь
вона проклята!
Чиполлино відразу ж подумав про темницю, у якій нудилися Гарбуз, Ви-
ноградинка та інші. От зачудуються вони, якщо він пробереться до них подзем-
ным ходом!
- Я думаю, потрібно рити вправо, – запропонував він Кротові.
- Вправо або вліво – мені однаково. Якщо ви так волієте, підемо
праворуч.
І недовго думаючи Кріт уткнулся головою в стінку 11 прийнявся так швидко
рити нору, що обсипав Чиполлино сирою землею з голови до ніг.
Хлопчик поперхнувся й захекався на добрі чверть години. Переставши
нарешті кашляти й чхати, він почув голос Крота, що нетерпляче
кликав його:
- Що ж, парубок, ідете ви за мною чи ні?
Чиполлино протиснувся в прориту Кротом галерею, що виявилася
досить широкої, щоб він міг без особливих зусиль рухатися вперед.
Кріт уже прорив кілька метрів, працюючи із блискавичною швидкістю.
- Я тут, я тут, синьйор Кріт! – бурмотав Чиполлино, отплевываясь і
затуляючись руками від грудок землі, які увесь час летіли йому в рот
з-під лабетів Крота.
Однак, перш ніж піти за Кротом, Чиполлино встиг закрити дірку в
стіні своєї в’язниці.
“Коли Помідор виявить мою втечу, – подумав він, – пускай він не зна-
ет, у яку сторону я втік”.
- Як ви себе почуваєте? – запитав Кріт, продовжуючи працювати.
- Спасибі, чудово, – відповідав Чиполлино. – Тут така непрогляд-
ная, безпросвітна тьма!
- Я ж вам говорив, що ви відразу відчуєте себе краще! Хочете, ос-
тановимся на хвилиночку? Втім, я б зволів продовжувати шлях, тому
що небагато кваплюся. Але, може бути, з незвички вам важко так быст-
ро пересуватися по моїх галереях?
- Ні, ні, підемо далі! – відповів Чиполлино, розраховуючи, що при
такої швидкості вони раніше доберуться до підземелля, де перебувають його
друзі.
- Прекрасно! – И Кріт став швидко пробиратися вперед.
Чиполлино із працею поспівав за ним.
А через чверть години після втечі Чиполлино двері його камери откры-
лась. У темницю, насвистуючи веселу пісеньку, увійшов синьйор Помідорів.
З якою зловтіхою смакував цю мінуту хоробрий кавалер! Коли він
спускався в підземелля, йому здавалося, що він полегшав принаймні
кілограмів на двадцять.
“Чиполлино в моїх руках, – самовдоволено думав він. – Я змушу його в
усім зізнатися, а потім повішу. Так, так, повішу! Після цього я випущу
майстри Виноградинку й інших дурнів – їх-те мені боятися нема чого. А
от і двері камери, де сидить мій арештант… Ах, як мені приємно думати
про цього маленького негідника, що, мабуть, уже всі сльози виплакав
за цей час! Він, звичайно, кинеться до моїм ногами й буде благати про про-
щении. Я готовий заприсягти, що він буде лизати мені черевики. Що ж, я
дозволю йому повалятися в мене в ногах і навіть подам йому деяку надію
на порятунок, а потім оголошу вирок: смерть через повішення!”
Однак коли кавалер Помідорів відімкнув більшим ключем двері й запалили кар-
манний ліхтарик, то не знайшов і сліду злочинця. Камера була порожня, з-
вершенно порожня!
Помідор не вірив своїм очам. Тюремники, що стояли поруч із ним, уви-
діли, що він почервонів, пожовк, позеленів, посинів і, нарешті, почер-
нел від злості.
- Куди ж цей хлопчисько міг зникнути? Чиполлино, де ти, негідник
этакий, ховаєшся?
Питання було досить дозвільний. Справді: куди б міг сховатися
Чиполлино в тісній камері, де були тільки голі, гладкі стіни, лав-
ка й глечик з водою?
Кавалер Помідорів заглянув під ослін, подивився в глечик з водою, на
потовк, досліджував підлогу й стіни сантиметр за сантиметром, але все було
дарма: бранець зник, немов випарувався.
- Хто випустив його? – грізно запитав Помідор, повернувшись до Лимончи-
кам.
- Не знаємо, синьйор кавалер! Адже ключ-те у вас, – насмілився помітити
начальник стражи.
Помідор почухав потилицю: дійсно, ключ був у нього.
Щоб розгадати таємницю, він вирішив сісти на ослін.
Сидячи легше думати, чим коштуючи. Але й у сидячому положенні він нічого не
міг придумати.
Раптом раптовий порив вітру захлопнув двері.
- Відкрийте, ледарі! – заверещав Помідор.
- Ваша милість, це неможливо. Ви чули, як клацнув замок?
Кавалер Помідорів спробував відкрити двері ключем. Але замок був так
улаштовано, що відмикався тільки зовні.
Зрештою синьйор Помідор переконався, що посадив самого себе в
в’язницю, і ледь не лопнув від сказу.
Він знову почорнів, посинів, позеленів, почервонів, пожовк і став
загрожувати, що розстріляє негайно всіх тюремників, якщо вони у два сче-
та не звільнять його.
Коротше кажучи, для того щоб відкрити двері, треба було підірвати її
динамітом. Так і зробили. Від струсу синьйор Помідор полетів нагору
тормашками, і його засипало землею з голови до ніг. Лимончики кинулися
відкопувати кавалера й після довгих зусиль витяглися його, обліпленого
брудом, немов картоплину з борозни. Потім його понесли наверх, отрях-
нулі й стали оглядати, чи цілі в нього голова, ніс, ноги, руки.
Голова в Помідора була ціла, зате ніс і справді неабияк постра-
дав. Садно заліпили пластиром, і кавалер негайно ж улігся в постіль.
Йому було соромно здатися на очі людям із цією наліпкою на носі.
Чиполлино й Кріт були вже дуже далеко, коли почули відгомін
вибуху.
- Що б це могло бути?.. – запитав хлопчик.
- ПРО, не турбуйтеся, – пояснив йому Кріт, – це, напевно, військові
маневри! Принц Лимон уважає себе великим полководцем і не заспокоїться до
тих пор, поки не затіє яку-небудь війну, хоча б і не справжню.
Ретельно риючи підземний коридор, Кріт не переставав розхвалювати темно-
ту й сварити світло, що він ненавидів від всієї душі.
- Один раз, – сказав він, – мені довелось глянути одним оком на
свічку… Клянуся, я втік із всіх ніг, коли довідався, що це за штука!
- Ще б! – зітхнув Чиполлино. – Інші свічки горять дуже яскраво.
- Так ні, – відповів Кріт, – ця свічка не горіла! На щастя, вона була
погашена. Але що б із мною було, якби її запалили!
Чиполлино зачудувався, як це може ушкодити зору погашена свіча,
але в цю мить Кріт раптово зупинилася.
- Я чую голоси! – сказав він.
Чиполлино насторожився: до нього донісся віддалений говір, хоч він і
не міг ще розрізнити окремі голоси.
- Чуєте? – сказав Кріт. – Де людські голоси, там, звичайно, і лю-
ди. А де люди, там і світло. Краще підемо в іншу сторону!
Чиполлино знову прислухався й цього разу чітко почув знайомий
голос майстра Виноградинки. Він тільки не міг розібрати, що саме са-
пожник говорить.
Хлопчикові схотілося закричати в усі горло, щоб його почули, узна-
чи, але він відразу подумав: “Ні, пускай Кріт поки ще не знає, що це
мої друзі. Спочатку треба переконати його прорити хід у підземелля – інакше він
може затятися й всі мої плани зваляться”.
- Синьйор Кріт, – обережно почав Чиполлино, – я чув про одній
дуже-дуже темній печері, що, по моїх розрахунках, повинна перебувати
саме тут, у цих місцях.
- Темній, чим моя галерея? – запитав Кріт з явним сумнівом.
- Набагато темніше! – рішуче сказав Чиполлино. – Імовірно, люди,
голосу яких ми з вами чуємо, прийшли в цю печеру для того, щоб
дати відпочинок своїм втомленим очам.
- Хм… – пробурчав Кріт. – Отут щось не так… Але вуж якщо вам дуже
хочеться побувати в цій печері, нехай буде по^-вашому. На ваш страх і
ризик, розуміє!
- Будь ласка, синьйор Кріт! Я буду вам надзвичайно вдячний! – піп-
росив Чиполлино. – А ви познайомитеся з новою печерою. Століття живи – століття
учися, чи не так?
- Ну добре, – погодився Кріт. – Але якщо в мене заболять ока від
занадто яскравого світла, вам же буде гірше!
Через кілька хвилин голосу пролунали вже зовсім близько.
Чиполлино ясно розчув, як важко зітхає кум Гарбуз:
- Ох, це я у всім винуватий!.. Я… Ах, якби прийшов Чиполлино й
виручив нас із лиха!
- Якщо я не помиляюся, – сказав Кріт, – там назвали ваше ім’я!
- Моє ім’я? – перепитав Чиполлино, нібито нічого не розуміючи. – Не
може бути! Я не чую, про що там говорять.
Але отут пролунав голос майстра Виноградинки:
- Чиполлино дав слово, що прийде звільнити нас, – виходить, він непре-
менно прийде. Я нітрохи в цьому не сумніваюся.
Кріт стояв на своєму:
- Чуєте? Про вас говорять, про вас! Ні, пет, не запевняйте мене, що
ви не розчули! Скажіть краще, З якими намірами ви змусили мене
прийти сюди?
- Синьйор Кріт, – зізнався Чиполлино, – може бути, і справді
було б краще, якби я із самого початку сказав вам всю правду! Але поз-
вольті мені хоч зараз розповісти вам, у чому справа. Голосу, які ви
чуєте, доносяться з темниці замка графинь Вишень. Там нудяться в неволі
мої друзі, яких я обіцяв звільнити.
- И ви вирішили зробити це з моєю допомогою?
- Саме так. Синьйор Кріт, ви були настільки добрі, що вже прорили
такий довгий коридор! Чи не погодитеся ви попрацювати ще трошки,
щоб звільнити моїх друзів?
Кріт подумав небагато й сказав:
- Добре, я згодний. Мені, по суті, однаково, у якому напрямку
рити землю. Так і бути, я вирию галерею й для ваших друзів.
Чиполлино із задоволенням розцілував би старого Крота, але вся особа в
хлопчика було так заліплене землею, що він і сам не знав, де в нього,
власне кажучи, рот.
- Від усього серця дякую вам, синьйор Кріт! До самої смерті буду
вам вдячний!
- Добре вуж… – промурмотав розчулений Кріт. – Не будемо втрачати вре-
мени на балаканину й скоріше доберемося до ваших друзів.
Він знову прийнявся за роботу й через кілька секунд пробуравив стіну
підземелля. Однак, до нещастя, у ту саму мить, коли Кріт проліз в
камеру, майстер Виноградинка запалив сірник, щоб подивитися, котра година.
Спалах світла зробив таке враження на бідного Крота, що він
відразу позадкував до виходу й пропав у мороці.
- До побачення, синьйор Чиполлино! – прокричав він на прощання. – Ви хо-
роший хлопчик, і я щиро хотів допомогти вам. Але ви зобов’язані були предуп-
редить мене, що нас зустрінуть таким сліпучим світлом. Ви не повинні
були обманювати мене на цей рахунок!
Він утік так швидко й стрімко, що зводи тільки що проритої га-
лереи обрушилися за ним, стіни її осіли й весь коридор засипало землею.
Незабаром Чиполлино перестав чути голос Крота. Він сумно попрощався
с їм, промурмотавши про себе: “До побачення, старий, добрий Кріт! Мир ті-
сен – може бути, ми ще зустрінемося коли-небудь і я попрошу прощення за
те, що обдурив вас!”
Розставшись у такий спосіб зі своїм товаришем по подорожі, Чиполли-
але витер, наскільки це було можливо, особа хусткою й вбіг до своїм
приятелям, весел і безтурботний, немов прийшов на свято.
- Добрий день, друзі мої! – закричав він дзвінким голосом, що
пролунав у підземелля, як труба.
Уявите собі радість ув’язнених! Вони кинулися до Чиполлино в
обійми й стали обсипати його поцілунками. В одна мить очистили вони його від
всього бруду, що на нього насела.
Хто обіймав його, хто дружески щипав, хто ляскав по плечу.
- Тихіше, тихіше, – умовляв їх Чиполлино, – ви мене на шматки разорве-
ті!
Не відразу заспокоїлися друзі. Але їхня радість перейшла в розпач, коли
Чиполлино розповів їм про свої халепи.
- Виходить, і ти, брат, у полоні, як ми? – запитав майстер Виноградинка.
- Виходить, що так! – відповів Чиполлино.
- Але адже коли з’явиться варта, вона тебе знайде?
- Ну, це необов’язково, – сказав Чиполлино. – Я завжди можу заб-
раться в скрипку професора Груші. Адже я, на щастя, невеликий ростом.
- Ой, але хто ж нас звідси виведе! – прошептала кума Тыквочка.
- И все це з моєї вини! – важко зітхнув кум Гарбуз. – Усе через
мене!..
Чиполлино хотів було підбадьорити компанію, що зажурилася, але всі його уси-
лия ні до чого не привели. Та й у самого в нього, як говориться, на серце
кішки скребли в цю мінуту.

ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА,

з якої видно, що кавалер Помідор має звичай спати в чулках

Зрозуміло, синьйор Помідорів сховав від усіх, що Чиполлино втік. Чи-
мончикам, які побували з ним у підземелля, він велів помовчувати. Ес-
чи ж хто-небудь запитає – відповідати, що злочинця перевели в загальну
камеру. А щоб ніхто не побачив наліпки в нього на носі, кавалер не
вставав з постелі й нікого не приймав. Земляничка в усі очі стежила
за ним, але їй ніяк не вдавалося довідатися, де ж ховає він ключі від під-
земелья.
Нарешті вона зважилася порадитися з Вишенькою, що, як ви знае-
ті, усе ще болів і безутішно плакав. Але ледь тільки Земляничка расска-
залу йому, що відбулося, Вишенька витер сльози й схопився на ноги:
- Чиполлино у в’язниці? Він не повинен залишатися у в’язниці ні одну міну-
ти!.. Дай-Ка мені скоріше мої окуляри!
- Що ти хочеш робити?
- Я звільню його, – рішуче заявила Вишенька. – Його й всіх ос-
тальных!
- Але як же ти дістанеш ключі в Помідора?
- Потягну. Ти тільки приготуй гарний шоколадний торт і підсип у нього
небагато сонного порошку, що знайдеш у моїх тіток. Синьйор Помідорів
дуже любить , і, коли він засне, ти мені сповісти. А поки я по-
біжу й поразведаю, як ідуть справи.
Земляничка не вірила своїм очам: звідки узялася в тендітного й ніжно-
го Вишеньки така сміливість і рішучість!
- Як він змінився! Панотці мої, як він змінився! – шепотіла вона.
Те ж саме сказали всі, хто зустрів Вишеньку в цей день. Обидві графи-
ні, синьйор Петрушка й герцог Мандарин з подивом дивилися на хлопчика.
- Але він зовсім видужав! – викликнула графиня Старша, побачивши, як
блищать у нього ока й горять щоки.
- Я ж вам говорив, що він зовсім і не був хворий! – заявив герцог. -
Він попросту причинявся.
Графиня Молодша поспішила погодитися зі своїм примхливим кузеном, а
те б він, чого доброго, знову піднявся на шафу й пригрозив покінчити з
собою, якщо його не вмилостивлять яким-небудь підношенням.
Тим часом Вишенька вивідав в одного з Лимончиков, що Чиполлино біг
з в’язниці. Це його дуже порадувало. Однак він вирішив не заспокоюватися до
тих пор, поки не звільнить інших бранців.
- Друзі Чиполлино – мої друзі! – сказав він і зараз же приступився до
справі.
Розговорившись із тюремниками, він випитав у них, що синьйор Помідорів
носить ключі від підземелля в особливому кармашке, що полись до вивороту панчохи.
“Ну, справа погано, – подумала Вишенька. – Адже всім відомо, що Помідор
завжди лягає спати в панчохах. Виходить, потрібно приспати його до непритомності,
щоб можна було витягтися з панчохи ключ, не розбудивши кавалера”.
І він попросив Земляничку підсипати в торт подвійну порцію сонного по-
рошка.
Коли настала ніч, служниця принесла кавалерові чудесний мармелад-
але-шоколадний торт. Синьйор Помідорів зрадів і проковтнув його в один
мить.
- Тобі не прийде скаржитися на твого хазяїна, – обіцяв він їй. -
Коли я поправлюся, я неодмінно подарую тобі папірець від шоколадки, кото-
рую я з’їв торік. Вона дуже ароматний і солодкий, цей папірець!
Земляничка на подяку низько поклонилася кавалерові, а коли
вона випрямилася, Помідор уже хріп, як цілий оркестр, що складається з
контрабасів і флейт.
Земляничка збігала за Вишенькою. Тримаючись за руки, вони навшпиньках пус-
тились у шлях по коридорах замка, направляючись до спальні кавалера. Вони
пройшли повз кімнату герцога Мандарина, що до пізньої ночі вправляв-
ся в стрибках. Для того щоб робити запаморочливі стрибки, коли
потрібно выклянчить що-небудь у синьйори графині Молодшої, була потрібна хоро-
шая тренування.
Подивившись по черзі в замкову щілину, Земляничка й Вишенька увиде-
чи, що герцог, як очманіла кішка, стрибає із шафи на люстру, з
спинки ліжка на дзеркало й незвичайно швидко карабкается нагору по
портьєрам. За короткий час він став теперішнім акробатом.
У кімнаті синьйора Помідора було світле: Земляничка завбачливо
залишила ставні відкритими, так що у вікно лилося яскраве світло місяця.
Кавалер як і раніше голосно хріп. У цю мінуту йому снилося, начебто
Земляничка принесла йому ще один шоколадний торт величиною по крайньої
мері з велосипедне колесо.
Але тільки хотів він прийнятися за їжу, як у кімнату ввірвався барон
Апельсин і зажадав, щоб синьйор Помідорів віддав йому добру половину
торта. Захищаючи свої права, кавалер витягся шпагу. Зрештою барон
відступив, нещадно нахлестывая бедного ганчірника, що обливався по-
тім під вагою тачки. Синьйор Помідорів знову прийнявся було за торт, але
на зміну баронові Апельсину з’явився герцог Мандарин, що піднявся на
верхівку дуже високої тополі й заволав: “Дайте, дайте мені половину
торта – або я кинуся звідси на землю долілиць головою!”
Словом, сон Помідора був дуже тривожний: знайомі й незнайомі люди
хотіли будь-що-будь відняти в нього злощасний торт, а потім і
сам цей проклятий торт приніс кавалерові одне тільки гірке разочарова-
ние: із шоколадного він чомусь перетворився раптом у картонний. Синьйор
Помідор устромив у нього зуби, нічого не підозрюючи, і рот у нього наповнив-
ся картоном – твердим, клейким і несмачним.
У той час як синьйора Помідора долали ці тривожні сновидіння,
Земляничка обережно зняла з його ноги панчіх, а Вишенька витягся з панчохи
зв’язку ключів.
- Справа зроблена! – прошептав він на вухо Земляничке. Дівчинка подивилася
на свого сплячого хазяїна:
Ох і озлиться ж синьйор Помідорів, коли прокинеться й довідається, що з ним
проробили!
- Біжимо, поки він не прокинувся!
- Так ні, цього побоюватися нема чого. Я насипала стільки сонного порошку,
що його вистачило б принаймні на десять чоловік!
Вони потихеньку вийшли з кімнати, закрили за собою двері й кинулися
бігти долілиць по сходам, тільки-но відсапуючись.
Раптом Вишенька зупинився й прошептав:
- А варта?
Справді, про це вони не подумали.
Земляничка засунула палець у рот: це їй завжди допомагало у важкі мі-
нути. Посмокчеш палець – і в голову тобі прийде слушна думка.
- Придумала! – сказала вона нарешті. – Я зайду за кут будинку й почну
щосили кликати на допомогу, начебто на мене напали розбійники. А ти ви-
клич тюремну варту й пішли її до мене на виторг. Ну, а як тільки ос-
танешься один, поверни от цей ключ два рази, і двері камери відкриються.
Так вони й зробили. Обман удався на славу. Земляничка кричала “варту”
так запекло, що, здається, і дерева готові були вирвати із землі свої
корінь, щоб кинутися їй на допомогу. Тюремники переполошилися й помчалися
на шум, як хортиці за звіром.
- Скоріше, скоріше, заради самого бога! Там бандити, бандити! – кричав їм
вслід Вишенька.
Залишившись один, він сунув ключ у шпару, відімкнув важкі двері й про-
никнув у підземелля. Яке ж був його подив, коли серед ув’язнених
він побачив свого приятеля Чиполлино!
- Ти тут, Чиполлино! Так ти, виходить, не біг?
- Я тобі потім усе розповім, Вишенька, а зараз нам не можна втрачати вре-
мя.
І правда, утікачам треба було квапитися.
- Сюди, сюди! – задихаючись, говорила Вишенька, указуючи друзям тропин-
ку, що вела прямо в ліс. – Не турбуйтеся, тюремники вас не побачать
- вони побігли в протилежну сторону.
Кумові Тыквочку, що була занадто товста, щоб бігти досить
швидко, покотили по доріжці, як теперішній гарбуз.
Чиполлино на мінуту відстав від товаришів і гаряче подякував Вишень-
ку, у якого ока блищали від сліз.
- Ти молодець! – сказав йому Чиполлино. – Я не вірив, що ти в самому
справі хворий, і не раз хотів пробратися до тебе, поки був на волі.
- Біжи, біжи скоріше, а то вони тебе схоплять!
- Добре, біжу, але ми незабаром з тобою знову побачимо. Обіцяю тобі, що
ми ще доставимо Помідору чимало приємних мінут!
У два стрибки наздогнав він своїх приятелів і допоміг їм котити вперед кумові
Тыквочку. А Вишенька поспішив у замок, щоб покласти ключі на місце, те
є в праву панчоху синьйора Помідора.
Але що ж було в цей час із тюремною вартою, що побігла спа-
сать Земляничку від бандитів?
Тюремники застали Земляничку в сльозах. До їхнього приходу вона розірвала на
собі фартух і роздряпала особу, щоб вони повірили, начебто на неї й в
самій справі напали бандити.
- У яку сторону вони втекли? – запитали Лимончики, задихаючись від
швидкого бігу.
- Геть туди! – відповідала Земляничка, указуючи на дорогу, що веде в де-
ревню.
Тюремники помчалися по цій дорозі. Два або три рази обежали вони всю
село й, не знайшовши нікого на вулиці, зрештою заарештували одного
сільського Кота, незважаючи на його рішучі протести.
- Не розумію! – нявкав Кіт обурюючись. – Здається, ми живемо у вільної
країні, і ви не мали ніякого права заарештовувати мене. Так, крім того,
ви з’явилися в той самий момент, коли миша, що я сторожу вже два ча-
са підряд, нарешті-таки зважилася вийти зі своєї норки.
- У в’язниці ви знайдете скільки завгодно мишей, – відповів начальник стра-
жи.
Через півгодини Лимончики повернулися в замок. Можете собі представити,
що з ними зробилося, коли вони знайшли в’язницю порожній!
Вони скоріше замкнули Кота в камеру, покидали шаблі й рушниці й разбе-
жалися хто куди, побоюючись гніву кавалера Помідора.
Кавалер прокинувся ранком і першою справою подивився в дзеркало.
“Ніс у порядку, – сказав він самому собі. – Можна зняти пластир і
відправитися в підземелля допитувати полонених”.
По дорозі він захопив із собою синьйора Горошку, як знавця карних
законів королівства, і синьйора Петрушку, щоб той записував показання
арештованих.
Всі троє з поважним виглядом, який личить представникам закону,
гуськом спустилися в підземелля. Помідор витягся із правої панчохи ключі,
відкрив важкі двері, але з такою поспішністю відскочив назад, що сшиб з
ніг синьйора Петрушку, що стояв у нього за спиною. З камери неслися
жалібні стогони. “Мяу! Мяу!” – пронизливо нявкав сільський Кіт, кор-
чась від нестерпних страждань.
- Що ви отут робите? – запитав синьйор Помідорів у Кота, усе ще тремтячи
від переляку.
- Ах, у мене живіт болить! – гірко скаржився Кіт. – Будь ласка, отне-
ситі мене в ам-була-торию або, принаймні, надішліть до мене доктори!
Виявилося, що Кіт всю ніч полював на мишей і так об’ївся, що з
рота в нього стирчало не менш двохсот мишачих хвостів.
Кавалер випустив Кота на волю й дав йому дозвіл у будь-який час
вертатися у в’язницю для полювання за мишами. На прощання він сказав Котові:
- Якщо ви будете так люб’язні й збережете хвости з’їдених вами мишей,
як речовинний доказ вашої корисної діяльності, те адми-
нистрация замка призначить вам невелику пенсію, по стольку-те за хвіст.
Після цей Помідор негайно послав правителеві королівства-принцові
Лимону телеграму, у якій говорилося:
“У замку графинь Вишень безладдя, соблаговолите відрядити ба-
тальон Лимончиков. Бажано особиста присутність вашої високості. По-
мидор”.

ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА,

у якій Цибуля Порей був нагороджений і покараний

На наступний же ранок принц Лимон вступив у село на чолі сорока
придворних Лимонів і цілого батальйону Лимончиков. Як ви вже знаєте, при
дворі принца Лимона всі носили на шапочках дзвіночки. Коли придвор-
ные й війська рухалися по дорозі, чулася така музика, що корови пе-
реставали жувати траву, думаючи, що пригнали нову череду корів.
Почувши дзенькіт, Лук Порей, що саме в цю мінуту розчісував вуси
перед дзеркалом, перервав свою справу на середині й висунувся з вікна.
Отут-Те його й запримітили. Лимончики ввірвалися до нього в будинок, заарештували
його й повели у в’язницю з одним вусом, що стирчить нагору, і іншим, пониклим
долілиць.
- Дозвольте мені, принаймні, зачесати й лівий вус! – просив Лук
Порей у стражи, поки вона вела його у в’язницю.
- Мовчати! Не те ми відріжемо тобі спочатку лівий, а потім і правий вус і
у такий спосіб позбавимо тебе від необхідності їх зачісувати.
Лук Порей замовк, боячись втратити своє єдине надбання.
Був арештований також і адвокат Горошок. Він довго верещав, відбивався й
сипав слова, як горох:
- Це помилка! Я тутешній адвокат і служу в кавалера Помідора. Це
просте непорозуміння! Негайно випустите мене на волю!
Але все було дарма – немов об стінку горох.
Солдати-лимончики розташувалися в парку. Якийсь час вони развле-
розжарюйся тим, що читали оголошення синьйора Петрушки, а потім, щоб не
нудьгувати, стали топтати траву й квіти, вудити золотих рибок, стріляти в
ціль по стеклах оранжереї й придумувати інші забави в тім же роді.
Графині бігали від одного начальника до іншому й рвали на собі волосся:
- Благаємо вас, синьйори, накажіть вашим людям угомонитися! Вони нам
розорять весь парк!
Але начальники й слухати їх не хотіли.
- Нашимим хоробрим, – заявили вони, – потрібні розваги після військових
подвигів. Ви повинні бути вдячні їм за те, що вони охороняють ваш по-
який.
Графині заїкнулися було про те, що арешт Лука Порею й синьйора Горошку
- не такий вуж великий подвиг.
Тоді офіцер пригрозив:
- Прекрасно! У такому випадку ми велимо заарештувати також і вас. За те
вони й одержують платню, щоб саджати у в’язницю всіх незадоволених!
Графиням залишилося лише забратися ладь і звернутися зі скаргою до самому
принцові Лимону. Принц розташувався в замку з усіма своїми сорока прид-
ворными, зайнявши, зрозуміло, найкращі кімнати й безцеремонно витиснувши
звідти кавалера Помідора, барона, герцога, синьйора Петрушку й навіть самих
графинь.
Барон Апельсин був дуже стурбований.
- От побачите, – говорив він пошепки, – ці Лимони й Лимончики з’їдять
у нас всю провізію, і ми вмремо з голоду. Вони пробудуть тут, поки в зам-
ке ще є припаси, а потім підуть, залишивши нас напризволяще. Ах,
це таке нещастя! Це теперішня катастрофа!
Правитель велів привести Лука Порею й учинити йому допит.
Синьйор Петрушка, гарненько висякавшись у свою картату хустку,
прийнявся записувати відповіді підсудного, а кавалер Помідор сів поруч із
правителем, щоб підказувати йому на вухо, як вести допит.
Справа в тому, що принц Лимон, хоч і носив на голові золотий коло-
кольчик, був не дуже-те тямущий, а крім того, відрізнявся неуважністю.
От і тепер, тільки-но бранця ввели в кімнату, він викликнув:
- Ах, які в нього чудові вуси! Клянуся, що у всіх підвладних
мені землях я ніколи не бачив таких гарних, довгих і добре розчесаний-
ных вусів!
Треба сказати, що Лук Порей тільки й робив у в’язниці, що пригладжував
так розчісував свої вуси.
- Дякую вам, ваша високість! – сказав він скромно й чемно.
- Тому, – продовжував правитель, – мені завгодно нагородити його орденом
Срібного Вуса. Сюди, мої Лимони!
Придворні негайно з’явилися на заклик.
- Принесіть-Ка мені корону кавалера ордена Срібного Вуса!
Принесли корону, що представляла собою пишний вус, що обвивається,
як вінок, навколо голови. Зрозуміло, вус був зроблений із чистого срібла.
Лук Порей розгубився: він думав, що його покликали на допит, а замість
цього вдостоїли такої високої почесті.
Шанобливо схилився він перед правителем, і принц власноручно
надяг йому на голову корону, обійняв його й поцілував в обидва вуси – спочатку в
правий, а потім у лівий. Потім принц устав і зібрався йти, тому
що був дуже неуважний і думав, що зробив свою справу.
Тоді кавалер Помідорів нахилився й промурмотав йому на вухо:
- Ваша високість, почтительнейше нагадую вам, що ви подарували
кавалерское звання страшенному злочинцеві.
- З того моменту, як я зробив його в кавалери, – пихато відповів
принц Лимон, – він більше не злочинець. Проте давайте допитаємо
його.
І, повернувшись до Луку Порею, принц запитав, чи відомо йому, куди бе-
жали полонені. Лук Порей сказав, що нічого не знає. Потім його запитали,
Чи знає він, де захований будиночок кума Гарбуза, і Лук Порей знову відповів,
що йому нічого не відомо.
Синьйор Помідорів розлютувався:
- Ваша високість, ця людина бреше! Я пропоную піддати його
катуванню й не відпускати доти, поки він не відкриє нам істину-всю исти-
ну й тільки істину!
- Прекрасно, прекрасно! – підтакнув принц Лимон, потираючи руки.
Він уже зовсім забув, що кілька мінут до того нагородив Лука
Порею орденом, і зрадів випадку піддати людини катуванню, тому
що дуже любив бути присутнім при самих жорстоких катуваннях.
- З якого ж катування ми почнемо? – запитав кат, що з’явився до принца з
всіма своїми знаряддями: сокирою, щипцями, а також з коробкою сірників.
Сірника для того, щоб розпалити багаття.
- Вирвіть-Ка в нього вуси! – наказав правитель. – Імовірно, він дорожить
ними найбільше на світі.
Кат прийнявся тягти Лука Порею за вуси, але вони були так міцні, так
загартувалися від ваги білизни, що кат тільки понапрасну трудився й про-
ливался потім: вуси не відривалися, а Лук Порей не почував ні найменшої
болю.
Зрештою кат до того утомився, що впав без пам’яті. Лука Порею
відвели в потайную камеру й забули про його існування. Йому довелося пі-
таться сирими мишами, і вуси в нього так отросли, що стали завиватися
потрійними кільцями.
Після Лука Порею викликали на допит синьйора Горошку. Адвокат кинувся
до ніг правителя й став цілувати їх, принижено благаючи:
- Простите мене, ваша високість, я невинний!
- Погано, дуже погано, синьйор адвокат! Якби ви були винні, я б
вас зараз же звільнив. Але якщо ви ні в чому не винуваті, та ваша справа
приймає досить дурний зворот. Постійте, постійте… А ви можете ска-
зать нам, куди бігли полонені?
- Ні, ваша високість, – відповів синьйор Горошок, весь тремтячи; він і в
самій справі цього не знав.
- От бачите! – викликнув принц Лимон. – Як же вас звільнити, якщо
ви нічого не знаєте?
Синьйор Горошок кинув благаючий погляд на синьйора Помідора. Але кава-
лер прикинувся, начебто дуже зайнятий своїми думками, і спрямував погляд у по-
товк.
Синьйор Горошок зрозумів, що все пропало. Але розпач його змінилося нас-
тоящим сказом, коли він побачив, що хазяїн і заступник, якому
він ревно служив, так підло відступився від нього.
- А чи можете ви, принаймні, сказати мені, – запитав Чи принц-
мон, – де захований будиночок лиходія Гарбуза?
Адвокат знав це, тому що у свій час підслухав розмову Чиполли-
але з його односільчанами.
“Якщо я відкрию таємницю, – подумав він, – те мене звільнять. А що користі?
Я бачу тепер, які мої колишні друзі й заступники! Коли потрібно було
попользовать мої знання й здатності, щоб обманювати інші, вони
запрошували мене до обіду й до вечері, а тепер покинули в лиху. Ні, я не
хочу більше допомагати ім. Будь що буде, а від мене вони нічого не узна-
ют!”
І він голосно заявив:
- Ні, принц, я нічого не знаю.
- Ти брешеш! – заволав синьйор Помідорів. – Ти прекрасно знаєш, але не
хочеш сказати!
Отут синьйор Горошок дав волю своєму гніву. Він підвівся навшпиньки,
щоб здаватися вище, кинув на Помідора обурений погляд і прокричав:
- Так, я знаю, я прекрасно знаю, де захований будиночок, але я ніколи вам
цього не скажу!
Принц Лимон насупився.
- Подумайте гарненько! – сказав він. – Якщо ви не відкриєте таємниці, я
буду змушений вас повісити.
У синьйора Горошку затряслися коліна від страху. Він обхопив себе обидві-
ними руками за шию, начебто хотів позбутися від петлі, але залишився непоколе-
бим.
- Вішайте мене, – сказав він гордо. – Вішайте негайно! – Проговоривши
ці слова, він весь побілів, хоч і був Зеленим Горошком, і впав як під-
кошений на землю.
Синьйор Петрушка записав до протоколу:
“Обвинувачуваний втратився почуттів від сорому й каяттів совісті”.
Потім він знову висякався в картату хустку й закрив книгу. Допит
був кінчений.

ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА

про те, як синьйор Горошок врятував життя кавалерові, сам того не бажаючи

Коли синьйор Горошок отямився, навкруги панував непроглядний морок.
Адвокат вирішив, що його вже повісили.
“Я вмер, – подумав він, – і, звичайно, перебуваю в пеклі. Мене дивує
тільки одне: чому тут так мало вогню? Власне кажучи, його тут
зовсім немає. Дуже дивно: пекло без пекельного полум’я!”
У цю мить він почув, як скрипить ключ у замку камери. Горошок за-
бився в кут, тому що бігти йому було нікуди, і з переляком дивився на
двері, що відкривається. Він очікував, що побачить стражів-лимончиков і ката.
Лимончики дійсно з’явилися, але разом з ними подарував… Хто б
ви думали? Кавалер Помідорів своєю власною персоною, зв’язаний по ру-
кам і ногам.
Синьйор Горошок кинувся було на нього зі стислими кулаками, але потім
отямився: “Що ж це я роблю? Адже він такий же в’язень, як і я”.
І хоча Горошок не випробовував ніякого співчуття до свого колишнього хо-
зяину, він все-таки чемно запитав у кавалера:
- Так, виходить, вас теж заарештували?
- Заарештували?! Скажіть краще, що я присуджений до смерті. Мене повісять
завтра на зорі, зараз же після вас. Ви, вірно, і не знаєте, що ми на-
ходимося в камері для повішеників!
Адвокат не міг отямитися від здивування. Він знав, що йому загрожує
страта, але ніяк не думав, що за компанію з ним повісять і кава-
лера.
- Принц Лимон, – продовжував синьйор Помідорів, – дуже розгнівався на те,
що йому так і не вдалося знайти винуватих. І знаєте, що він наприкінці кін-
цов придумав? У присутності графинь, гостей і слуг він обвинуватив мене в
тім, що я, кавалер Помідорів, – головний призвідник змови. За це він і
присудив мене до повішення. Так, так, до повішення!
Синьйор Горошок не знав, чи радуватися, що кавалера осягне така
сувора кара, або пошкодувати його. Нарешті він сказав:
- Ну що ж, мужайтеся, кавалер. Умремо разом.
- Погана розрада! – помітив синьйор Помідорів. – Дозвольте мені все-таки
вибачитися перед вами за те, що при вашім допиті я не дуже вами инте-
ресовался. Ви розумієте, у цей час вирішувалася й моя власна доля.
- Ну, тепер ця справа минуле… Не будемо більше говорити про те, що
було, – люб’язно запропонував синьйор Горошок. – Ми – товариші на нещастя.
Постараємося допомогти один одному.
- Я тої ж думки, – погодився синьйор Помідорів, трошки підбадьоривши-
шись. Дуже радий, що ви не злопам’ятні.
Він витягся з кишені шматок торта й по-братерському розділив його з адвока-
тім. Адвокат не вірив своїм очам: він не очікував від кавалера такий доб-
роти й щедрості.
- На жаль, це все, що вони мені залишили, – сказав синьйор Поми-
дор, сумно качаючи головою.
- Так, такий наш грішний мир! Ще вчора ви були майже повновладним
хазяїном замка, а сьогодні – тільки бранець.
Кавалер Помідорів продовжував мовчачи їсти торт.
- Ви знаєте, – сказав він нарешті, – мені почасти навіть подобається те, що
проробив із мною цей пустун Чиполлино. Власне кажучи, він дуже
спритний хлопчисько, і всі його витівки викликані йому добрим серцем, желани-
їм допомогти біднякам.
- Мабуть, – погодився синьйор Горошок.
- Хто знає, – продовжував Помідор, – де перебувають вони зараз – ці
люди, що бігли з в’язниці! Повірте, я б із задоволенням зробив для них
чтонибудь гарне.
- Так що ж ви можете зробити для них у вашім положенні?
- Ах, ви праві, зараз я неспроможний допомогти ім. Так, крім того, я навіть
не знаю, де вони.
- Я теж не знаю, – відверто сказав синьйор Горошок, улещений лю-
безным обходженням синьйора Помідора. – Мені відомо тільки, де захований
будиночок кума Гарбуза.
Почувши це, кавалер затамував подих.
“Помідор, – сказав він самому собі, – слухай уважно, що скаже
тобі цей дурень: може бути, у тебе ще є надія на порятунок!”
- Ви й справді це знаєте? – запитав він адвоката.
- Звичайно, знаю, але ніколи нікому не скажу. Я не має наміру більше вре-
дить цим бедным людям.
- Такі почуття, безсумнівно, роблять вам честь, синьйор адвокат! Я б
теж не видав таємниці: я не хотів би, щоб з моєї вини на бідняків сва-
лилися які-небудь нові лиха.
- Якщо так, – сказав синьйор Горошок, – я радий потиснути вам руку!
Синьйор Помідорів простягнув йому руку, і синьйор Горошок міцно потис її. В
кінці кінців адвокат так розчулився, що йому прийшло полювання побалакати
по душах зі своїм товаришем на нещастя.
- Ви тільки подумайте, – сказав він таємничим шепотом, – вони спря-
талі будиночок за два кроки від замка, а ми були так дурні, що нам це й в
голову не прийшло!
- Де ж саме вони його сховали? – недбало запитав синьйор Помідорів.
- Тепер-Те я можу вам це сказати, – гірко посміхнувся синьйор Горо-
шек. – Адже завтра ми обоє вмремо й віднесемо нашу таємницю в могилу.
- Ну звичайно. Ви ж прекрасно знаєте, що нас стратять на зорі й наш
порох буде розвіяний по вітрі!
Отут адвокат Горошок ще ближче підсів до свого співрозмовника й тихенько
прошептав йому на вухо, що будиночок кума Гарбуза перебуває в лісі, а присмат-
ривает за ним кум Чорниця.
Кавалер вислухав все це, гаряче обійняв адвоката й викликнув:
- Мій дорогою друг, я так вдячний вам за те, що ви повідомили мене
це важлива звістка! Ви рятуєте мені життя!
- Я рятую вам життя? Ви жартуєте, чи що?
- Зовсім ні, – сказав Помідор підхоплюючись.
Він кинувся до дверей і став щосили бити в неї кулаками, поки
йому не відкрили Лимончики, що сторожили в’язницю.
- Ведіть мене цю же мінуту до його високості принцові Лимону! – прика-
зал синьйор Помідор своїм звичайним, що не допускає заперечень тоном. – Я
повинен зробити йому одне дуже важливе повідомлення.
Кавалера негайно доставили в замок. Він розповів принцові все, що
довідався від синьйора Горошку, і домігся прощення. Принц Лимон був дуже до-
вільний і наказав своїм Лимончикам на наступний ранок – зараз же після
страти синьйора Горошку – відправитися в ліс і привезти звідти будиночок кума
Гарбуза.

ГЛАВА ЧОТИРНАДЦЯТА,

у якій розповідається, як синьйор Горошок зійшов на ешафот

На сільській площі спорудили шибеницю. Присуджений повинен був
піднятися на поміст. В этом помосте под самой виселицей открывался люк,
куди й стояло провалитися синьйорові Горошку з петлею на шиї.
Коли за засудженим прийшли, щоб вести його на площу, синьйор Горо-
шек, як досвідчений адвокат, зробив всі, щоб відтягнути час. Посилаючись на
різні статті закону, він зажадав, щоб йому дозволили спочатку поб-
риться, потім він захотів вимити голову, а потім виявилося, що в нього
занадто отросли нігті на руках і ногах і він бажає перед стратою обстригти
їх.
Кат, не бажаючи гаяти час, став було сперечатися, але зрештою
поступився. По стародавньому звичаї, останнє бажання присудженого до смерті
повинне бути виконане. Тому у в’язницю принесли глечик з гарячою водою,
таз, ножиці й бритву. Не кваплячись адвокат Горошок прийнявся за свій
передсмертний туалет. Довго приводив він себе в порядок: голився, мився й
чи ледве не цілих друга година стригла нігті. Однак рано або пізно йому приш-
лось все-таки відправитися на місце страти.
Коли він піднімався на поміст, його охопив жах. Отут тільки, на сту-
пенях ешафота, він уперше ясно уявив собі, що повинен умерти. Та-
який маленький, такий толстенький, такий зелененький, із чисто вимитої го-
ловой і підстриженими нігтями, він все-таки повинен умерти!
Зловісно забили барабани. Кат надяг адвокатові на шию петлю, порахував
до тринадцяти, а потім нажав кнопку. Люк відкрився, і синьйор Горошок по-
летів у тьму із затягнутою петлею на шиї. Перед цим він встиг подумати:
“Цього разу я, здається, і справді вмер!”
Раптом він почув над собою глухий голос:
- Ріжте, ріжте скоріше, синьйор Чиполлино! Отут так світло, що я рів-
але нічого не бачу.
Хтось розрізав мотузку, що стягала шию адвоката, і той же го-
лос заговорив знову:
- Дайте йому ковток нашого чудового картопляного соку. Ми, кро-
ти, ніколи не розстаємося із цими чудесними ліками!
Що ж відбулося? Який дивний випадок урятував життя адвокатові Го-
рошку?

ГЛАВА П’ЯТНАДЦЯТА,

пояснююча попередню главу

А трапилося попросту от що: Земляничка, що знала все, що де-
лается в замку, збігала в ліс і розповіла Редисці про небезпеку, угрожа-
ющей синьйорові Горошку, а Редиска зараз же сповістила про це своєму другові
Чиполлино. Вона знайшла його неподалік від будиночка кума Гарбуза, у печері, де
він ховався разом з іншими втікачами.
Чиполлино уважно вислухав неї, а потім попросив у майстра Виног-
радинки шило, щоб поскрести потилиця, тому що положення було утрудни-
тельное й потрібно було гарненько почухатися, щоб знайти який-небудь ви-
хід.
Подумавши небагато, Чиполлино повернув шило майстрові Виноградинці й сказав
коротко:
- Спасибі, я знаю, що робити.
І він відразу втік кудись. Ніхто навіть не встиг запитати його, що ж
саме прийшло йому в голову.
Кум Гарбуз відгукнувся із глибоким подихом:
- Ах, коли Чиполлино говорить, що він придумав щось, так будьте
спокійні: він незабаром все влагодить!
Однак Чиполлино дуже довго бродив по полях і лугам, перш ніж на-
ішов те, що шукав. Нарешті він заблукав на луг, весь засіяний горбками
поритої землі. Щохвилини тут виникав, немов гриб, новий горбок:
Кріт був за роботою.
Чиполлино вирішив чекати. І от, коли один з горбків спухнув чи ледве не
під його ногами, він став на коліна й покликав:
- Синьйор Кріт! Синьйор Кріт! Це я, Чиполлино.
- А, це ви? – сухо відповів Кріт. – Зізнатися, я тільки наполовину
осліп після нашої першої зустрічі. Очевидно, тепер ви мають намір знову
запропонувати мені яка-небудь підземна подорож, що остаточно
позбавить мене зору.
- Не говорите так, синьйор Кріт. Я ніколи не забуду вашої послуги:
завдяки вам я зустрівся з моїми друзями. Нам удалося вийти на свобо-
ду, і ми знайшли тимчасовий притулок у печері неподалік.
- Спасибі за повідомлення, але це мене зовсім не цікавить. До побачення!
- Синьйор Кріт! Синьйор Кріт! – закричав Чиполлино. – Вислухайте мене!
- Що ж, говорите, але тільки, будь ласка, не уявляйте, що я готовий
як і раніше допомагати вам у ваших справах.
- Справа стосується не мене, а нашого сільського адвоката, якого зо-
вут Горошком. Його повинні повісити завтра ранком.
- И прекрасно зроблять! – сердито відповів Кріт. – Я б із задоволенням
допоміг затягти на ньому петлю. Терпіти не можу адвокатів, та й горошок мені
не за смаком.
Бедному Чиполлино довелося чимало потрудитися, щоб переконати уп-
рямого Крота, але хлопчик був упевнений у тім, що, незважаючи на грубуваті
звички, у Крота золоте серце й він ніколи не відмовиться допомогти правому
справі.
Так і вийшло – зрештою Кріт небагато зм’якшився й сказав коротко
і уривчасто:
- Досить балаканини, синьйор Чиполлино. У вас, як видно, мова без
костей. Покажіть-Ка мені краще, у яку сторону рити.
- У напрямку на північно-північно-схід, – швидко відповів Чиполлино,
ледве не підстрибнувши від радості.
За дві секунди Кріт прорив широку, довгу галерею прямо під ешафот.
Тут він і Чиполлино причаїлися й стали чекати, що буде. Коли люк над
ними нарешті відкрився й синьйор Горошок полетів долілиць із мотузкою на шиї,
Чиполлино миттєво перерізував мотузку й дав адвокатові ковтнути цілющого
картопляного соку, що синьйор Кріт завжди носив із собою. Вдобавок
Чиполлино легонько поплескав адвоката по щоках. Картопляний сік і ніс-
колько ляпасів привели адвоката в почуття. Синьйор Горошок відкрив ока,
але він, як ви й самі розумієте, був так приголомшений, що не повірив у своє
порятунок.
- Об синьйор Чиполлино! – викликнув він. – Виходить, ви теж умерли, як
і я? Яке щастя, що нам довелось зустрітися з вами в раї!
- Опам’ятайся, адвокат! – втрутився Кріт. – Тут тобі не рай і не пекло. Та й
я не святий Петро й не диявол, а старий Кріт і кваплюся по своїх справах.
Тому давайте швидше вибиратися звідси, і постарайтеся пореже попа-
датися мені на дорозі. Щораз, як я зустрічаю Чиполлино, у мене справи-
ется сонячний удар.
Насправді під ешафотом панувала повна тьма, але синьйорові Кротові й це
підземелля здалося настільки світлим, що в нього занедужали ока й го-
лову.
Зрештою синьйор Горошок уразумел, що завдяки Чиполлино й
Кротові він урятувався від смерті. Адвокат без кінця дякував своїх урятуй-
телей. Спочатку він обіймав їх по черзі, потім захотів обійняти обох сра-
зу, але це йому не вдалося, тому що руки в нього були занадто короткі.
Коли Горошок нарешті заспокоївся, всі троє відправилися в шлях по го-
товому підземному ходу. Дійшовши до його кінця, Кріт вирив ще один коридор
- до тої печери, де ховалися майстер Виноградинка, кум Гарбуз, профес-
сміття Груша та інші втікачі.
Адвоката і його рятівників зустріли радісними лементами. Усі забули,
що ще недавно синьйор Горошок був їхнім ворогом.
Прощаючись зі своїми новими друзями, Кріт не міг удержатися від сліз.
- Синьйори, – сказав він, – якби у вас була хоч крапля здорового
змісту, ви оселилися б разом із мною під землею. Там немає ні шибениць,
ні кавалерів Помідорів, ні принців Лимонів, ні його Лимончиков. Спокій і
темрява – от що важливіше всього на світі. У всякому разі, якщо я вам
знадоблюся, киньте в цей отвір записочку. Я час від часу буду
навідуватися сюди, щоб довідатися, як ідуть у вас справи. А поки – усього хо-
рошего!
Друзі тепло попрощалися зі старим Кротом і ледь встигли обмінятися з
їм останніми вітаннями, як синьйор Горошок так ляснув себе по
чолу, що не удержався на ногах і полетів нагору тормашками:
- Ах я тюхтій! Ах роззява! Моя неуважність мене зрештою по-
губить!
- Ви що-небудь забули? – чемно запитала кума Тыквочка, піднімаючи
адвоката із землі й стряхивая пил з його одягу.
Отут тільки синьйор Горошок розповів утікачам про свою розмову з По-
мидором і про нове зрадництво кавалера.
Своє мовлення він закінчив словами:
- Синьйори, знайте, що в цю саму мінуту, коли ми з вами тут раз-
проказуємо, варта нишпорить по всьому лісі. Їй наказано розшукати ваш будиночок
і доставити його до воріт замка.
Не говорячи ні слова, Чиполлино кинувся в хащу й у два стрибки опинився
під дубом, у кума Чорниці. Але будиночка там уже не було…
Кум Чорниця, причаївшись між коріннями дуба, безутішно плакав:
- Ах, мій милий будиночок! Мій славний, затишний будиночок!
- Тут побували Лимончики? – запитав Чиполлино.
- Так, так, вони всі віднесли: і будиночок, і половинку ножиців, і бритву, і
оголошення, і навіть до-ло-кольчик!
Чиполлино почухав потилицю. Цього разу йому треба було б два шила,
щоб придумати що-небудь, а в нього не було ні одного. Він ласкаво піт-
репал кума Чорницю по плечу й відвів його в печеру, до своїх друзів.
Ніхто не задав їм жодного питання. І без слів усі зрозуміли, що будиночок
зник і що ця справа рук їхнього заклятого ворога – кавалера Помідора.

ГЛАВА ШІСТНАДЦЯТА

Пригоди містера Моркви й собаки Тримай-Вистачай

Містер Моркоу…
Хвилиночку: хто такий містер Моркоу? Про цю особу в нас ще розмови
не було. Звідки ж він узявся? Що йому потрібно? Великий він або маленький,
товстий або худий?
Зараз я вам усе поясню.
Переконавшись, що втікачів і сліду нема, принц Лимон велів прочесати
всі околиці. Лимончики озброїлися граблями й старанно прочесали
поля й лугу, ліси й гаї, щоб знайти наших друзів. Солдати працювали
день і ніч і нагорнули целую купу папірців, хмизу й сухий зміїної до-
жи, але вони не піймали навіть тіні Чиполлино і його друзів.
- Ледарі! – бушував правитель. – Тільки грабли поламали, всі
зуби в лісі залишили. За це вам самим варто були б всі зуби вибити!
Солдати тремтіли й стукали зубами від страху. Кілька мінут тільки й
чувся: ” тук-туктук” – немов ішов град.
Один із придворних Лимонів порадив:
- Я думаю, що варто було б звернутися до фахівця зі справ ро-
зыска.
- Це ще що за птах?
- Попросту говорячи, детектив. От коли, наприклад, ви, ваша високість,
втратили ґудзик, извольте звернутися в розшукове бюро, і детектив знайде її
вам за дві секунди. Те ж саме буде, якщо у вашої високості пропаде
батальйон солдатів або втечуть изпод стражи ув’язнені. Детективові коштує тільки
надягти спеціальні окуляри, і він миттєво виявить те, що у вас пропало.
- Ну, якщо так, пошліть за детективом!
- Я знаю дуже підходящого іноземного фахівця із цієї частини, -
запропонував придворний. – Його кличуть містер Моркоу.
Містер Моркоу… Отож хто він такий, містер Моркоу! Поки він ще не
встиг прибути в замок, я розповім вам, як він одягнений і якого кольору в нього
вуси. Втім, про вуси я нічого вам сказати не можу по тої простий причи-
не, що в худого рудого містера Моркоу вусів немає. Зате в нього є соба-
ка-шукач, що кличуть Тримай-Вистачай. Вона допомагає йому носити инстру-
менты. Містер Моркоу ніколи не пускається в шлях, не захопивши із собою
дюжини підзорних труб і біноклів, сотні компасів і десятка фотоаппара-
тов. Крім того, він усюди возить із собою мікроскоп, сітку для метеликів і
мішечок із сіллю.
- А для чого вам сіль? – запитав у нього правитель.
- З дозволу вашої високості, я насипаю солі на хвіст преследуе-
мий дичини, а потім ловлю її цим приладом, схожим на величезну сітку для
метеликів.
Принц Лимон зітхнув:
- Боюся, що цього разу сіль вам не знадобиться: наскільки мені з-
вестно, в укладених хвостів, що втекли, не було…
- Випадок дуже серйозний, – строго помітив містер Моркоу. – Якщо в
їх немає хвостів, як же їх піймати за хвіст? Куди їм насипати солі? З
дозволу вашої високості, ви взагалі не повинні були допускати втечі
ув’язнених з в’язниці. Або, принаймні, потрібно був перед їхньою втечею
приладити їм хвости, щоб мій собака міг їх піймати.
- Я бачив у кіно, – знову втрутився той вельможа, що порадив
звернутися до детектива, – що іноді втікачів ловлять без допомоги солі.
- Це застаріла система, – заперечив містер Моркоу із презирливим
видом.
- Факт, факт! Про-Дуже, дуже застаріла система, – повторила соба-
ка.
У цього собаки була одна особливість: вона часто
повторювала слова свого хазяїна, додаючи до них свої особисті соображе-
ния, які звичайно зводилися до слів: ” Про-Дуже, дуже”, “досить,
досить” або “факт, факт”.
- Втім, у мене є ще й інший спосіб лову втікачів, – сказав
містер Моркоу.
- Факт, факт! У нас про-дуже, дуже багато способів, – підтвердила
собака, важливо виляючи хвостом.
- Можна пустити в хід перець замість солі.
- Правильно, правильно! – із захватом схвалив принц Лимон. – Насипте
їм перцю в очі, і вони зараз же здадуться, я в цьому не сумніваюся.
- Я теж так думаю, – обережно помітив кавалер Помідорів. – Але колись
чим пустити в діло перець, імовірно, треба спочатку знайти втікачів. Не так
чи?
- Це трохи сутужніше, – сказав містер Моркоу, – але за допомогою моїх
приладів я, мабуть, спробую.
Містер Моркоу був учений детектив, він нічого не робив без допомоги своїх
інструментів. Навіть відправляючись спати, він озброювався трьома компасами: од-
їм, самим більшим, – щоб відшукати сходи, іншим, поменше, – щоб
визначити, де перебувають двері спальні, і третім, ще менше, – щоб
знайти в спальні ліжко.
Вишенька, немов невзначай, пройшовся по коридорі, бажаючи подивитися на
знаменитого детектива і його собаку.
Яке ж був його подив, коли він побачив, що містер Моркоу й
собака розтяглися на підлозі, розглядаючи лежачий перед ними компас!
- Простите, поважні синьйори, – полюбопытствовал Вишенька, – я хотів
би довідатися: що ви робите, лежачи на підлозі? Може бути, ви намагаєтеся знайти
на килимі сліди втікачів і визначити по компасі, у яку сторону вони бе-
жали?
- Ні, я просто шукаю своє ліжко, синьйор. Знайти ліжко неозброєним
оком може кожний, але детектив-фахівець повинен робити розшуки на-
учно, за допомогою відповідної техніки. Як вам відомо, намагнічений-
ная стрілка компаса завжди показує на північ. Це її властивість дає мені
можливість безпомилково знайти місце розташування мого ліжка.
Однак, дотримуючись вказівок свого компаса, детектив зненацька стукнувся
головою об дзеркало, а тому що він був з породи твердолобих, то роздрібнив
стекло на тисячу шматків. При цьому найбільше постраждав його собака.
Один з осколків відітнув їй добру половину хвоста, залишивши тільки жалюгідний
обрубок.
- Наші розрахунки, мабуть, були помилкові, – сказав містер Моркоу.
- Факт, факт! Про-Дуже, дуже помилкові, – погодився собака, зачи-
зывая обрубок хвоста.
- Виходить, – сказав детектив, – треба пошукати іншу дорогу.
- Факт, факт! Треба пошукати іншу дорогу, – пролаяла собака. – Може
бути, інші дороги не кінчаються дзеркалами.
Відклавши убік компас, містер Моркоу озброївся однієї зі своїх
потужних морських підзорних труб. Він приклав її до ока й почав поворачи-
вать ліворуч і праворуч.
- Що ви бачите, хазяїн? – запитав собака.
- Бачу вікно: воно закрито, на ньому червоні фіранки, і в кожній рамі
по чотирнадцяти різнобарвних стекол.
- Дуже, дуже важливе відкриття! – викликнув собака. – Чотирнадцять
і чотирнадцять буде двадцять вісім. Якщо ми підемо в цьому напрямку,
нам на голову посиплеться принаймні п’ятдесят шість осколків, а що
стосується мене, то я вуж і не знаю, що залишиться від мого хвоста!
Містер Моркоу направив підзорну трубу в іншу сторону.
- Що ви тепер бачите, хазяїн? – запитав собака заклопотано.
- Бачу якесь металеве спорудження. Дуже цікава конструк-
ция. Уяви собі: три ніжки, з’єднані нагорі металевим
кільцем, а на вершині спорудження – білий дах, повидимому емальований-
ная.
Собака був вражений відкриттями свого хазяїна.
- Синьйор, – сказала вона, – якщо я не помиляюся, то до нас ще ніхто
ніде не знаходив емальованих дахів. Чи не так?
- Так, – відповів містер Моркоу не без гордості. – Теперішній детектив мо-
жет виявити незвичайні речі навіть у самій звичайній обстановці.
Хазяїн і собака поповзом рушили до металевого спорудження з білої
дахом. Переборовши відстань у десять кроків, вони наблизилися до та-
инственной конструкції й підповзли під неї так ніяково, що емальовано-
ная дах перекинувся.
Ледь встигли вони отямитися й зрозуміти, що відбулося, як їх раптово
обдало холодним дощем.
Детектив і собака застигли на місці, побоюючись нових несподіванок. Вони
боялися поворухнутися, а тим часом струмка холодної води текли в містера
Моркоу по особі, у його собаки – по морді й в обох – по спині, животу й
бокам.
- Я думаю, – промурмотав невдоволено містер Моркоу, – що ми попрос-
ту перекинули емальований таз, що стояв на вмивальнику.
- Я думаю, – додав собака, – що в цьому тазі було про-дуже, дуже
багато води для ранкового вмивання.
Отут містер Моркоу нарешті встав і обтрусився після несподіваного душу.
Вірна супутниця пішла його прикладу. Після цього детектив без праці на-
ішов ліжко, від якого перебував у двох кроках, і врочисто проследо-
вал до неї, продовжуючи вирікати глибокодумні зауваження начебто следующе-
го:
- Що поробиш! Наша професія сполучена з ризиком. Правда, нам на
голову обрушилися цілі потоки холодної води, але зате ми знайшли те, що
шукали: ліжко.
- Факт, факт! Багато води витекло! – зі своєї сторони помітив собака.
Їй у цей вечір якось особливо не везло: мокра, змерзла, з обруб-
ленним хвостом, вона заснула на підлозі, поклавши голову на вологі туфлі сво-
його хазяїна.
Містер Моркоу прохрапел всю ніч і прокинувся з першими променями сонця.
- Тримай-Вистачай, за роботу! – покликав він.
- Хазяїн, я готова, – відповів собака, підхопившись і сівши на обрубок
хвоста.
Умитися містер Моркоу в цей ранок не міг, тому що пролив всю воду,
призначену для вмивання. Собака удовольствовалась тим, що вилизала
собі вуси, а потім лизнула в особу й свого хазяїна. Освіжившись таким про-
разом, вони вийшли в парк і прийнялися за розшуки.
Знаменитий детектив почав з того, що дістав із сумки мішечок, у якому
було дев’яносто малюсіньких барил з номерами, які вживаються при
грі в лото.
Він попросив собаку витягтися який-небудь номер. Собака сунув лапу в
мішечок і витягнула номер сім.
- Виходить, нам потрібно відміряти сім кроків вправо, – вирішив містер Мор-
коу.
Вони відміряли сім кроків вправо й потрапили в кропиву.
У собаки немов вогнем обпалило обрубок хвоста, а в містера Моркоу так
почервонів ніс, що став схожий на стручок турецького перцю.
- Мабуть, у нас знову вийшла помилка, – припустив учений детектив.
- Факт, факт! – сумно підтвердив собака.
- Спробуємо інший номер.
- Спробуємо! – погодився собака.
Цього разу вийшов двадцять восьмих номерів, і містер Моркоу вирішив, що
потрібно відійти на двадцять вісім кроків уліво.
Відійшли на двадцять вісім кроків уліво й звалилися в басейн, де пла-
вали золоті рибки.
- Допоможіть! Тону! – заволав містер Моркоу, борсаючись у воді й лякаючи
золотих рибок.
Може бути, він і справді б потонув, але вірний собака вчасно ух-
ватила його зубами за комір і виволокла на сушу.
Вони сіли на краю басейну. Один з них сушив одяг, Іншої -
вовна.
- Я зробив у басейні дуже важливе відкриття, – сказав містер Моркоу,
анітрошки не бентежачись.
- Про-Дуже, дуже важливе! – підтакнув собака. – Ми з вами відкрили,
що вода про-дуже, дуже мокра.
- Ні, не те. Я дійшов висновку, що бранці, яких ми шукаємо, ныр-
нулі на дно цього басейну, вирили тут підземний хід і в такий спосіб
вислизнули від своїх переслідувачів.
Містер Моркоу покликав кавалера Помідора й запропонував йому випустити воду
з басейну, а потім перерити дно, щоб знайти підземний хід. Але
синьйор Помідорів рішуче відмовився від цього речення. Він заявив,
що, по його особистій думці, утікачі вибрали більше простий і легкий шлях,
і попросив містера Моркоу направити свої розшуки в іншу сторону.
Знаменитий детектив зітхнув і поник головою.
- От вам людська подяка! – сказав він. – Я труджуся в поті чола
свого, приймаю одну холодну ванну за інший, а місцеві влади, замість
того щоб допомогти моїй роботі, лагодять мені перешкоди на кожному кроці.
На щастя, повз басейн, начебто випадково, проходив у цей час Вишень-
ка. Детектив зупинив його й запитав, чи не знає він іншого виходу з пар-
ка, крім таємної підземної галереї, виритої втікачами під басейном з
золотими рибками.
- Ну звичайно, знаю, – відповіла Вишенька. – Це хвіртка.
Містер Моркоу гаряче подякував хлопчика й у супроводі собаки,
яка усе ще фиркала й обтрушувалася після холодної ванни, пішов ис-
кать хвіртку по компасі, з яким ніколи не розставався.
Вишенька пішов за ним, нібито з порожньої цікавості.
Коли ж детектив вийшов нарешті з парку й направився до лісу, хлопчик
вклав у рот два пальці й голосно свиснув.
Містер Моркоу жваво обернувся до нього:
- Кого це ви кличете, парубок? Імовірно, мого собаку?
- Ні, ні, містер Моркоу, я тільки сповістив одному знайомому в-
робью, що для нього приготовлені на підвіконні хлібні крихти.
- У вас добра душа, синьорино. – Із цими словами містер Моркоу пок-
лонился Вишеньці й пішов своєю дорогою.
Як ви легко можете догадатися, на свист Вишеньки хтось незабаром теж
відповів свистом, але не таким голосним, а злегка приглушеним. Слідом за
цим на узліссі лісу, праворуч від детектива, захиталися галузі чагарнику. Ви-
шенка посміхнулися: його друзі були напоготові – він вчасно попередив їх про
появі містера Моркоу і його собаки.
Але й детектив теж помітив, як ворушаться кущі. Він кинувся на землю й
застиг. Собака пішов його прикладу.
- Нас оточили! – прошептав детектив, отплевываясь від пилу, що набилася
йому в ніс і рот.
- Факт, факт! – протявкала собака. – Нас оточили!
- Наше завдання, – продовжував пошепки містер Моркоу, – стає з каж-
дой мінутою усе сутужніше й небезпечніше. Але ми повинні будь-що-будь
піймати втікачів.
- Піймати, піймати! – тихенько відгукнувся собака.
Детектив навів на кущі свій гірський бінокль і став уважно їх осмат-
ривать.
- Здається, у чагарнику більше нікого ні, – сказав він. – Лиходії отс-
тупили.
- Які лиходії? – запитав собака.
- Ті, що ховалися в заростях і ворушили галузями. Нам залишається
тільки піти по їхніх слідах, а сліди ці безумовно приведуть нас у них при-
тон.
Собака не переставав захоплюватися догадливістю свого хазяїна.
Тим часом люди, що ховалися в кущах, і справді відступали,
досить енергійно пробираючись крізь зарості. Власне кажучи, нікого
не було видно, і тільки галузі чагарнику ще злегка колихалися в тих
місцях, де вони пройшли. Але містер Моркоу тепер уже не сумнівався, що в
кущах ховаються втікачі, і твердо вирішив їх вистежити.
Через сотню метрів стежка привела детектива й собаку в ліс. Містер
Моркоу й Тримай-Вистачай пройшли кілька кроків і зупинилися під тінню
дуба, щоб відпочити й оцінити положення.
Детектив витягся з мішка мікроскоп і почав уважно розглядати
пил на доріжці.
- Ніяких слідів, хазяїн? – з нетерпінням запитав собака.
- Ні найменших.
У цю мить знову почувся тривалий свист, а потім пролунали
приглушені лементи:
- Го-Го-Го!
Містер Моркоу й собака знову кинулися на землю.
Лемент повторився два або три рази. Поза всяким сумнівом, таємничі
люди подавали один одному сигнали.
- Ми в небезпеці, – спокійно вимовив містер Моркоу, дістаючи прилад,
схожий на сітку для метеликів.
- Факт, факт! – як луна відгукнувся собака.
- Злочинці відрізали нам шлях до відступу й почали обхідний ма-
невр, щоб напасти на нас позаду. Тримай напоготові перечницю. Як тільки
вони з’являться, ми пустимо їм перець в очі й накриємо їхньою сіткою.
- План дуже сміливий, – пролаяла собака, – але я чула, що в лиходіїв
іноді бувають рушниці… А що, якщо вони, потрапивши в полон, почнуть стріляти?
- Проклятье! – сказав містер Моркоу. – Зізнатися, про це я не поду-
малий.
У цю мить за кілька кроків детектива й собаки, усе ще простягнених
на землі, пролунав придушений голос:
- Містер Моркоу! Містер Моркоу!
- Жіночий голос… – сказав детектив, оглядаючись по сторонах.
- Сюди, містер Моркоу! До мене! – продовжував кликати той же голос.
Собака насмілився висловити своє припущення.
- По-моєму, – пролаяла вона, – отут відбувається щось дуже загадкове.
Жінці загрожує серйозна небезпека. Може бути, вона перебуває в руках
бандитів, які хочуть зробити її своєю заручницею. Я думаю, нам потрібно
будь-що-будь звільнити неї.
- Ми не можемо займатися сторонніми справами, – сказав містер Моркоу,
розсерджений недоречним втручанням свого запопадливого помічника. – Ми
прийшли сюди для того, щоб затримати, заарештувати, а не звільнити до-
го-те. У нас точна і ясна мета. Ми не можемо робити саме противопо-
помилкове тому, за що нам платять. Помнете, що вас кличуть Тримай-Вистачай, і
робіть свою справу!
У цю мінуту через кущі знову пролунав жалібний, благаючий лемент:
- Містер Моркоу! Так допоможіть же! Заради бога, допоможіть!
У цьому голосі чувся такий розпач, що знаменитий детектив не усто-
ял.
“Жінка просить моєї допомоги, – подумав він, – і я відмовлюся допомогти їй?
Серця в мене ні, чи що?”
Він заклопотано обмацав ліву сторону своїх грудей під жакетом і зітхнув
с полегшенням: серце в нього виявилося на місці й билося навіть частіше, ніж
завжди.
Тим часом голос поступово віддалявся на північ. У тій стороні, звідки
він доносився, тривожно колихалися кущі, чувся шерех кроків і заглу-
шенный шум боротьби.
Містер Моркоу схопився на ноги й у супроводі собаки кинувся бе-
жати на північ, не зводячи око з компаса.
Раптом позад нього почувся стриманий сміх.
Детектив у гніві зупинився й став шукати очами невідому особу,
яка дозволила собі так зухвало сміятися за його спиною. Не знайшовши нико-
го серед кущів, містер Моркоу блиснув очами й закричав, весь тремтячи
від щирого обурення:
- Смійся, смійся, підлий злочинець! Добре сміється той, хто сміється
останнім!
“Злочинець” знову фиркнув, а потім задихнувся від раптового приступу
кашлю.
Справа в тому, що Редиска сильно ляснула його в цю мінуту по спині,
щоб він перестав сміятися. Цей сміхотливий парубійко був не хто інший, як
маленький Фасолинка, син ганчірника Квасолі. Відкашлявшись, він запхав рє-
бе хустка в рот і продовжував сміятися собі на втіху, не порушуючи ти-
шини.
- Ти хочеш зіпсувати все, що нам удалося зробити! – сердито зашеп-
таля Редиска. – Зараз же перестань фиркати!
- Так як же над ним не сміятися! – ледве виговорив Фасолинка, стримуючи
сміх.
- Встигнеш ще посміятися, – прошептала Редиска, – а поки підемо й
постараємося не випускати з очей.
Містер Моркоу і його собака як і раніше бігли на північ – у ту сторо-
ну, звідки доносився шерех кроків, що віддаляються, і шум боротьби. Вони думали,
що переслідують целую зграю лиходіїв, що крадуться через чагарник. А на са-
мом справі вони гналися за двома дітлахами – Картошечкой і Томатиком, до-
торые робили вигляд, що б’ються один з одним. Час від часу дівчинка
зупинялася й тоненьким голосом кричала:
- Допоможіть! Допоможіть, синьйор детектив! Мене викрали бандити! Благаю
вас, звільните мене!
Ви, імовірно, догадалися, що в хлопців, що пробиралися через чагарник,
було одне завдання: відволікти детектива і його собаку якнайдалі від пеще-
ры, у якій ховалися Чиполлино і його друзі. Але це ще було не всі,
що хлопці задумали.
У ту мінуту, коли собака детектива вже готувався наздогнати що тікають і
схопити одного з них за ікри, з нею відбулося щось досить дивне.
- Об небо, я лечу! Прощайте, дорогий хазяїн! – тільки й встигла вона
пролаять.
І вона справді стрімко злетіла нагору. Мотузкова петля під-
няла переляканого собаку до самої верхівки дуба й міцно притягла до
товстому суку.
Коли детектив, що відстав від її всього тільки на кілька кроків, вийшов
через кущ, собаки й сліду нема.
- Тримай-Вистачай! – покликав він. – Тримай-Вистачай!
Ніякої відповіді.
- Напевно, підлий собака знову погнався за яким-небудь зайцем. За
десять років я так і не міг відучити її від старої звички!
Не чуючи у відповідь ні звуку, вона знову покликав:
- Тримай-Вистачай!
- Я тут, хазяїн! Тут! – жалібно відповів йому придушений голос від-
кудись зверху.
Детектив підняв голову й крізь листи дуба побачив свого собаку десь
між верхніх галузей дерева.
- Що ти там робиш? – строго запитав він. – Нема чого сказати, знайшла
час лазити по деревах! Ти що думаєш, ми з тобою в іграшки граємо?
Злазь негайно! Бандити не чекають. Якщо ми втратимо їхній слід, хто ж ос-
вободит бранку?
- Хазяїн, не гніваєтеся! Зараз я вам усе поясню… – провизжала з-
бака, марне намагаючись звільнитися з пастки.
- Нема чого отут пояснювати! – продовжував обурений містер Моркоу. – Я и
без твоєї брехні прекрасно розумію, що тобі не хочеться переслідувати
бандитів і ти волієш ганятися за білками на галузях дерев.
Тільки тобі це даром не пройде! Я, самий знаменитий у Європі й в Аме-
рике детектив, не можу тримати в себе на службі ледарку, що не
пропустить жодного дерева, не піддавшись спокусі піднятися на нього.
Що й говорити, що підходить містечко для мого помічника!.. Прощай! Ти
звільнена.
- Хазяїн, хазяїн, дайте ж мені хоч слово сказати!
- Говори що хочеш, але я не має наміру тебе слухати. У мене є справи
поважнее. Я зобов’язаний виконати свій борг, і ніщо не зупинить мене на
цьому шляху. А ти ганяйся за білками, скільки твоїй душі завгодно. Бажаю ті-
бе знайти більше веселу посаду й менш строгого хазяїна. А собі я по-
дыщу помічника несерйозніше. Ще вчора я наглядів у парку славного пса
по ім’ю Мастино. Він саме по мені: чесний, скромний і гідний пес.
Йому-Те мабуть ніколи не прийде в голову полювати за гусеницями на ду-
бах… Отже, прощай, легковажний і невірний собака! Більше ми не уви-
димся.
Чуючи такі образи й докори, бідний собака залився гіркими
слізьми.
- Хазяїн, хазяїн, будьте обережніше в шляху, не те з вами трапиться те
же, що й із мною!
- Кинь ці дурні жарти, стара пустолайка! Я ще ніколи в житті не
лазив ні на які дерева. І, уже звичайно, не збираюся випливати твоєму
прикладу, забуваючи свої прямі обов’язку…
Але в ту саму мить, коли містер Моркоу вимовляв цю обурену
мовлення, воно відчув, як щось схопило його поперек тулуба з такий
силоміць, що в нього перервався подих.
Він почув, як клацнула пружина, і відчув, що летить нагору,
розсовуючи листя того самого дуба, на верхівці якого перебувала його
собака. Коли цей короткий політ був кінчений, детектив побачив перед собою
її хвіст. Так само як собака, містер Моркоу був міцно притягнуть до стовбура
міцною мотузкою.
- Я ж говорила, говорила вам – жалібно повторював собака, виляючи про-
рубком хвоста. – А ви не захотіли мене вислухати…
Містер Моркоу робив незвичайні зусилля, щоб зберегти своє дос-
тоинство в настільки незручній позі.
- Ти мені нічого, рівно нічого не сказала! – процідив він крізь зуби.
- Твій борг був попередити мене про пастку, замість того щоб витрачати
час на порожню балаканину!
Собака прикусив мову, щоб не відповісти на несправедливий докір. Вона
відмінно розуміла щиросердечний стан свого хазяїна й не бажала вступати
с їм у суперечку.
- Отже, ми в пастці, – сказав задумливо містер Моркоу. – Тепер ми
повинні зміркувати, як нам з її вибратися.
- Це вам буде не так-те легко! – почувся тонкий голосок отку-
так-те знизу.
“Який знайомий голос! – подумав містер Моркоу. – Ах так, це вона -
бранка, що кликала мене на допомогу!”
Він подивився долілиць, очікуючи побачити страшних бандитів з ножами в зубах
і серед них полонену принцесу, але замість цього побачив компанію хлопців,
які качалися по землі від сміху.
Це були Редиска, Картошечка, Фасолинка й Томатик. Вони реготали, про-
нимались і танцювали під галузями дуба, наспівуючи пісеньку, що відразу
придумали:
Ду-ду-Ду! Ду-ду-Ду!
Радість і веселощі!
Два собаки на дубі
Рядком висіли…
- Синьйори, – сказав, насупивши брови, знаменитий детектив, – будьте ласкаві
пояснити, хто ви такі й чому ви радуєтеся.
- Ми не синьйори, – відповів Фасолинка, – ми бандити!
- А я – бідна бранка!
- Зараз же допоможіть мені спуститися на землю, інакше я буду змушений
прийняти найсуворіші міри. Чуєте?
- Факт, факт! Об-Дуже суворі заходи, – пролаяла собака, люто разма-
хивая обрубком хвоста.
- Я думаю, вам навряд чи вдасться вжити суворих заходів, поки ви будете
залишатися в цьому положенні, – сказала Редиска.
- А вуж ми постараємося, щоб ви провисели як можна довше, – додав
Тематик.
Містер Моркоу замовчав, не знаючи, що відповісти. Він зрозумів, що справа
приймає серйозний зворот.
- Положення ясне, але досить безвихідне, – прошептав він своєї з-
баку на вухо.
- Факт, факт! Про-Дуже ясне, але зовсім безвихідне! – сумно
підтвердив собака.
- Ми в полоні в банди хлопців, – продовжував детектив. – Яка ганьба для ме-
ня! До того ж, очевидно, ці хлопці зговорилися із утікачами піймати
нас у пастку, щоб ми втратили їхні сліди.
- Факт, факт! Зговорилися! – підтвердив собака. – Я тільки удивля-
юсь, як спритно вони підбудували цю пастку!
Вірна помічниця детектива зачудувалася б, звичайно, ще більше, якби
знала, що пастку влаштував Вишенька власними руками. Він прочитав багато
книг із пригодами й знав усілякі мисливські виверти.
От він і придумав, як піймати в пастку детектива, не прибігаючи на цей
раз до допомоги Чиполлино.
Як бачите, витівка йому чудово вдалася. Изза куща нишком погля-
дывал він тепер на двох, що потрапили в пастку хижаків і був дуже задоволений
своєю вигадкою.
“От ми й вивели з ладу на час двох небезпечних ворогів”, – подумав він
і пішов додому, радісно потираючи руки.
А Редиска й інші хлопці відправилися в печеру, щоб розповісти
про всім Чиполлино. Але в печері вони нікого не знайшли – вона була порожня,
попіл багаття охолонув. Очевидно, вогонь не розводили вже принаймні два
дня.

ГЛАВА СІМНАДЦЯТА

Чиполліно заводить дружбу з дуже симпатичним Ведмедем

Повернемося, як говориться в книгах, небагато назад – точніше, на два дні
назад. Інакше нам не вдасться довідатися, що ж трапилося в печері.
Кум Гарбуз і кум Чорниця ніяк не могли примиритися із втратою будиночка.
Вони так прив’язалися до цим ста вісімнадцяти цеглам, що їм здавалося,
начебто вони втратили сто вісімнадцять синів. Нещастя зблизило їх, і
вони стали закадычными друзями. Зрештою кум Гарбуз пообіцяв куму
Чорниці:
- Якщо тільки нам удасться звільнити наш будиночок, ми будемо жити в ньому
разом!
Кум Чорниця навіть розплакався при цих словах. Як бачите, кум Гарбуз
уже не говорив “мій” будиночок, а називав його “нашим” будиночком. Так само став
його називати й кум Чорниця, хоча через цей будиночок він втратив свою дра-
гоценную половинку ножиців, іржаву бритву, отриману в спадщину від
прадіда, і інші скарби.
Один раз друзі ледве не посварилися, заспоривши про те, хто ж з них
двох більше любить будиночок. Кум Гарбуз уважав, що кум Чорниця не може лю-
бити його так, як він.
- Я працював все життя, щоб його побудувати. Я збирав по цеглинці!
- Так, але ви в ньому так мало жили, а я прожив майже целую тиждень!
Однак такі суперечки швидко кінчалися. Наступав вечір, а ввечері було
набагато важливіше захищати печеру від нападу вовків, чим сваритися.
У цьому лісі жили вовки, ведмеді й інші дикі звірі. Тому кожну
ніч потрібно було розводити навколо печери велике багаття, щоб тримати
звірів на відстані. Звичайно, існувала небезпека, що вогонь помітять і
у замку. Але що ж робити! Не можна ж віддавати себе на поживу вовкам.
Вовки підбиралися дуже близько до печери й кидали жадібні погляди на
круглу й толстенькую кумові Тыквочку. Мабуть, вона здавалася їм осо-
бенно смачної.
- Нема чого на мене так дивитися! – кричала вовкам кума Тыквочка. – Ви
від мене ніколи й полпальца не одержите!
Вовки були так голодні, що починали жалібно вити.
- Кума Тыквочка, – говорили вони, далеко обходячи багаття, щоб не про-
жечься, – ну дайте нам хоч пальчик! Що вам коштує? У вас адже їх десять
на руках і десять на ногах, а всього, виходить, цілих двадцять пальців!
- Для диких звірів ви непогано знаєте арифметику, – відповідала кума Тык-
вочка, – але й це вам не допоможе! Вовки небагато гарчали, а потім убира-
лисій ладь. Щоб утішитися, вони розтерзали всіх зайців на околицях.
Пізніше з’явився Ведмідь і теж став заглядатися на куму Тыквочку.
- Ви мені дуже подобаєтеся, синьйора Тыквочка! – сказав він.
- Ви мені теж, синьйор Ведмідь, але мені б ще більше сподобався ваш
окіст.
- Що таке ви говорите, синьйора Тыквочка! А от я із задоволенням
з’їв би вас цілком.
Чиполлино кинув у непрошеного гостя сиру картоплину:
- Спробуйте удовольствоваться от цим!
- Я завжди ненавидів все ваше сімейство, Чиполлино, – відповів Ведмідь
розлютившись. – Від вас тільки сльози ллються. Не розумію, як це некото-
рые можуть любити лук!
- Послухайте-Ка, синьйор Ведмідь, – запропонував Чиполлино, – дарма ви
підстерігаєте нас щовечора. Ви ж прекрасно знаєте, що це беспо-
лезно: у нас у запасі так багато сірників, а в лісі так багато хмизу, що
ми можемо розводити щоночі багаття й тримати вас подалі від нашого
житла. Чим бути ворогами, чи не спробувати нам стати друзями?
- чи Бачено коли-небудь, – буркнув Ведмідь, – щоб Ведмідь дружив з
Чиполлино, із цибулиною!
- А чому б і немає? – заперечив Чиполлино. – На цьому світлі цілком
можна жити у світі. Для всіх на землі є місце – і для ведмедів, і для
цибулин.
- Місця-Те вистачить для всіх, це вірно. Але навіщо ж тоді люди ловлять
нас і саджають у клітку? Повинен вам сказати, що мої батько й мати перебувають
у полоні в зоологічному саду при палаці правителя.
- Виходить, ми з вами товариші на нещастя: мій батько теж у полоні в
правителя.
Почувши, що батько Чиполлино перебуває у висновку, Ведмідь зм’якшив-
ся:
- И давно він там сидить?
- Уже багато місяців. Він присуджений до довічного висновку, але йому
не вийти звідти й після смерті, тому що при в’язницях правителя є
цвинтаря.
- От і моїм батькам призначено просидіти в клітці все життя. І пожа-
луй, вони теж не вийдуть із висновку після смерті, тому що будуть по-
хоронены в саду правителя… – Ведмідь глибоко зітхнув. – Що ж, якщо
хочете, – запропонував він, – будемо й справді друзями. Властиво го-
воря, у нас немає ніяких причин ворогувати один з одним. Мій прадід,
знаменитий бурий Ведмідь, розповідав, що він чув від старих, начебто
колись, за давніх літ, у лісі всі жили у світі. Люди й ведмеді
були друзями, і ніхто не робив зла іншому.
- Ці часи можуть повернутися, – сказав Чиполлино. – Коли-небудь ми
усе станемо друзями. Люди й ведмеді будуть чемно звертатися друг із дру-
гом і при зустрічах знімати капелюха.
Ведмідь, здавалося, був в утрудненні.
- Так, виходить, – сказав він, – мені оведеться купити капелюх – у мене адже
її немає.
Чиполлино засміявся:
- Ну, це адже тільки так говориться! Ви можете здороватися на свій
лад – кланятися або привітно махати лапою.
Ведмідь поклонився й помахав лапою.
Майстер Виноградинка так зачудувався цьому, що схопив шило й почухав
потилиця.
- Ніколи в житті не видал я такого чемного ведмедя! – вимовив він
розгублено.
Синьйор Горошок по своїй адвокатській звичці відніс до всього цього
украй недовірливо.
- Я не дуже-те покладаюся на ведмежу дружбу, – застеріг він. -
Ведмідь уміє й причинятися. Це дуже лукава тварина.
Але Чиполлино не погодився з адвокатом. Він зробив у багатті прохід і
дав Ведмедеві можливість добратися до печери, не обпаливши шкіри. Ведмідь
ще раз помахав лапою, а Чиполлино представив його всієї компанії, як
свого доброго знайомого.
Професор Груша, що саме до цього часу закінчив лагодження
свого інструмента, улаштував на честь Ведмедя скрипковий концерт.
Ведмідь люб’язно погодився потанцювати заради своїх нових друзів, і та-
кім образом мешканці печери й лісовий гість провели дуже приємний ве-
чер.
Коли Ведмідь нарешті распростился з хазяями, щоб відправитися
спати, Чиполлино викликався проводити його небагато.
Чи бачите, Чиполлино не любив говорити про свої прикрості, але на душі в
його було важко. У цей вечір він знову згадав старого батька, що млоїть-
ся у в’язниці, і йому схотілося поділитися своїм горем з Ведмедем.
- Щось поробляють зараз наші батьки! – сказав Чиполлино своєму
волохатому супутнику, коли вони вийшли з печери.
- Про моїх батьків я дещо чув, – відповів Ведмідь. – Я ніколи
не був у місті, але мій приятель, Зяблик, часто приносить мені звісточку про
батьку й матері. Він говорить, що вони ніколи око не стуляють: і вдень і
уночі мріють про волю. А я и не знаю толком, що таке воля. Я б
зволів щоб вони думали про мене. Адже я, зрештою, їхній син!
- Бути вільним – це значить не бути рабом свого хазяїна, – відповів
Чиполлино.
- Але правитель – не такий вуж поганий хазяїн. Зяблик розповідав мені,
що батька й матір у клітці ситно годують і вони навіть іноді розважаються,
дивлячись, як люди ходять повз їхні ґрати. Правитель люб’язно посадив їх в
таке місце, де по святах гуляє багато народу. І все-таки вони дуже
хочуть повернутися в ліс. Тільки Зяблик говорить, що це неможливо, тому
що клітка залізна й ґрати дуже міцна.
Чиполлино зітхнув у свою чергу:
- Так, вибратися з неволі не так-те легко! Коли я відвідав мого від-
ца у в’язниці, – я дуже уважно оглянув і обмацав стіни. Зламати їх
або проробити в них діру неможливо. Але, незважаючи на це, я все-таки обидві-
щал батькові звільнити його й коли-небудь стримаю своє слово.
- Ти, видно, хоробрий хлопчик, – сказав Ведмідь. – Я б теж хотів ос-
вободить своїх батьків, але я не знаю дороги в місто й боюся заблу-
диться.
- Послухай-Ка, – раптово сказав Чиполлино, – у нас із тобою вся ніч
спереду. Посади-Ка мене до себе на плече – і ми ще до напівночі будемо в
місті.
- Що ти збираєшся робити? – запитав Ведмідь тремтячим голосом.
- Підемо відвідаємо твоїх батьків. Їх легше побачити, чим мого батька.
Ведмідь не змусив себе просити двічі: він злегка нахилився, Чипол-
лино жваво видрав до нього на спину, і вони помчалися в місто. Чипол-
лино показував дорогу.
- Праворуч, – командував він Ведмедеві. – Ліворуч! Прямо! Знову ліворуч!..
Але от ми й у воріт міста. Зоологічний сад геть у тій стороні. Підемо
швидше, щоб нас не помітили випадкові перехожі. І постарайся не ры-
чать.

ГЛАВА ВІСІМНАДЦЯТА

Тюлень, у якого був занадто довгий язик

У зоологічному саду панувала глибока тиша.
Сторож спав у слоновнику, підклавши під голову, як подушку, хобот
Слона. Він спав дуже міцно й не прокинувся, коли Чиполлино з Ведмедем
тихенько постукалися у двері слоновника.
Слон обережно переклав голову сторожачи на солому, витягнув хобот і,
не сходячи з місця, відкрив двері, промурмотавши:
- Увійдіть.
Наші двоє друзів увійшли озираючись.
- Добрий вечір, синьйор Слон! – сказав Чиполлино. – Вибачите, пожа-
луйста, що ми потривожили вас у таку пізню годину.
- ПРО, ніщо, нічого! – відповідав Слон. – Я ще не спав. Я намагався отга-
дати, що може снитися моєму сторожу. По снах можна довідатися, гарне чоло-
століття або дурне.
Слон був старим індійським філософом, і йому завжди спадали на думку
дуже дивні думки.
- Ми просимо вашої допомоги, – продовжував Чиполлино, – тому що знаємо,
як ви мудрі. Чи не можете ви порадити нам, яким образом звільнити
з полону батьків от цього Ведмедя, мого друга?
- Що ж, – задумливо промурмотав старий Слон, – мабуть, я й міг би
дати вам рада, але тільки до чого це? У лісі не краще, ніж у клітці, а в
клітці не гірше, ніж у лісі… Не знаю, прав я чи ні, але мені здається,
що кожний повинен залишатися на своєму місці… Втім, якщо ви вуж дуже
цього хочете, – додав він зненацька, – я можу вам сказати, що ключ від
клітки з ведмедями перебуває в кишені в цього сплячої людини, мого
сторожі. Я спробую витягтися ключ, не розбудивши його. Сон у нього міцний.
Сподіваюся, він нічого не відчує.
По правді сказати, Чиполлино й Ведмідь сильно сумнівалися в успіху
цієї складної операції, однак Слон так спритно й обережно діяв сво-
їм слухняним і гнучким знаряддям-хоботом, що сторож і справді рівно
нічого не відчув.
- От вам ключі, – сказав Слон, витягаючи кінчик хобота із ключами з
кишені сторожачи. – Тільки не забудьте, будь ласка, принести мені їх потім
назад.
- Будьте спокійні, – сказав Чиполлино, – і прийміть нашу щиру
подяка. А ви не хотіли б бігти разом з нами?
- Якби в мене коли-небудь був намір бігти, то я, розуміє-
ся, не став би чекати вашого прибуття й вашої допомоги. Бажаю успіху!
І, знову поклавши голову сторожачи на хобот, Слон став ніжно погойдувати
її, щоб міцніше приспати свого тюремника й не дати йому прокинутися
завчасно.
Чиполлино й Ведмідь вислизнули зі слоновника й направилися до тої
клітці, де жили ведмеді. Вони намагалися ступати як можна тихіше, але не
пройшли й декількох кроків, як їх хтось окликнув:
- Агов, агов, синьйор!
- Ш-Ш-Ш… – злякано прошептав Чиполлино. – Хто це мене кличе?
- Ш-Ш-Ш… – повторив хрипкий голос. – Хто це мене кличе?
- Так не піднімай шуму, сторож прокинеться!
Голос підхопив:
- Не піднімай сторожа, шум прокинеться!.. Ах я дуррак, дуррак! – доба-
вив він відразу. – Я все переплутав!
- Так це ж Папуга! – прошептав Чиполлино Ведмедеві. – Він повторює
усе, що чує. Але тому що він нічого не розуміє з того, що чує,
те часто говорить всі навиворіт. Втім, він добрий малий і нікому не ж-
гавкає зла.
Ведмідь чемно поклонився Папузі й запитав його:
- чи Не скажете, синьйор Папуга, де тут клітка з ведмедями?
Папуга повторив:
- чи Не скажете, синьйор Ведмідь, де тут клітка з папугами? Ах я
дуррак, дуррак, я знову збився!
Бачачи, що від Папуги користі не доможешся, друзі тихенько пішли
далі. Через ґрати їх окликнула Мавпа:
- Послухайте, синьйори, послухайте!..
- Ми не маємо часу, – відповів Ведмідь. – Ми дуже поспішаємо.
- Приділите мені тільки одну хвилинку: от уже два дні, як я намагаюся
розгризти горіх, і мені це ніяк не вдається. Допоможіть мені, будь ласка!
- Почекайте небагато. По дорозі назад ми вам допоможемо, – сказав Чипол-
лино.
- Эх, це ви тільки так говорите! – сказала Мавпа, покачавши голо-
виття. – Так адже, втім, і я тільки так, для розмови. На що мені цей
горіх, та й всі горіхи у світі! Я б хотіла знову бути в моєму рідному лісі,
стрибати з гілки на гілку й шпурляти кокосові горіхи прямо в голову како-
му-нибудь подорожуючому ледареві. Для чого ж тоді й ростуть кокосо-
вые горіхи, якщо в лісі немає мавп, які б могли запустити горіхом в
чию-нибудь голову? Ні, я запитую вас, для чого ж потрібні путешествен-
ники, якщо комусь стукати їхніми кокосовими горіхами по голові? Я вже й не
пам’ятаю, коли це я востаннє потрапила горіхом у голену червону голову
приїжджого незнайомця… Так приємно було цілитися в цю голу верхівку! Я
пам’ятаю, як…
Але Чиполлино й Ведмідь були вже далеко й не чули більше її болтів-
ні.
- Мавпи, – сказав Чиполлино Ведмедеві, – дуже легковажні й
нісенітні особи. Вони починають говорити про одному, потім про іншому, і никог-
так не можна сказати, чим скінчиться їхня балаканина. Однак я від душі жалую цю
бедняжку. Чому їй не спиться? Думаєш, тому, що не може розгризти
горіх? Ні, вона не спить тому, що тужить про свій далекий південь, про горе-
чим сонце, про кокосові пальми й банани.
Лев теж не спав. Він подивився на минаючим куточком ока, але навіть
не повернув голови, щоб довідатися, куди вони йдуть. Це був шляхетний і
гордий звір, і його нітрохи не цікавило, хто проходить повз його решета-
ки й по яких справах.
Нарешті Чиполлино й Ведмідь добралися до ведмежої клітки.
Бідні старі відразу довідалися свого волохатого сина. Вони простягнули до
йому лабети й стали цілувати його крізь ґрати.
Поки вони цілувалися, Чиполлино відкрив дверцята клітки й сказав:
- Так перестаньте ж ви плакати! Клітка ваша відкрита, і, якщо ви цим
не скористаєтеся, поки не прокинеться сторож, не мрійте більше про свобо-
де!
Коли зрештою обоє бранця вийшли із клітки, вони кинулися про-
нимать свого клишавого сина, від якого їх більше не відокремлювали залоз-
ные прути ґрат. Великі сльози текли по їхніх волохатих щоках.
Чиполлино був розчулений до глибини душі.
“Бєдний мій батько! – думав він. – Я теж буду без кінця цілувати тебе в
той день, коли мені вдасться розгорнути двері твоєї в’язниці!”
- Пора, настав час іти! – сказав він ведмедям неголосно, але виразно. – Нам
не можна баритися.
Але старі захотіли спочатку попрощатися із сім’єю білих ведмедів, живий-
ших біля ставка, потім побажали заглянути до жирафа, що, однак, в
це час міцно спав.
Спали й інші тварини, але звістка про відхід ведмедів незабаром облетіла
всі куточки зоологічного саду й розбудила його мешканців. Ведмедів
тут дуже любили. Втім, і в них найшлися вороги. Так, наприклад, їх
терпіти не міг Тюлень, що вважав їхній найближчими родичами білих мед-
ведей.
Довідавшись, що ведмеді втекли із клітки, Тюлень почав так голосно ревіти,
що розбудив сторожа, що усе ще спав солодким сном.
- Що трапилося? – запитав він у Слона позіхаючи.
- Право, не знаю… – задумливо відповів старий мудрець. – Та й що мо-
жет трапитися? У світі більше не трапляється нічого нового, виходить, нічого
нового не відбулося й сьогодні вночі. Це тільки в кіно кожні десять мі-
нут відбуваються які-небудь пригоди.
- Може бути, ти й прав, – погодився сторож, – але все-таки треба пог-
лядеть.
Ледь він вийшов зі слоновника, як наткнувся на втікачів.
- Варта! – закричав він. – На допомогу!
Прокинулися всі його помічники й у кілька мінут оцепили зоологичес-
кий сад. Втеча стала неможливим.
Чиполлино й троє ведмедів кинулися в ставок і причаїлися, висунувши з
води тільки голови. До нещастя, вони потрапили в той самий ставок, де жив
Тюлень.
- Хе-Хе-Хе! – зловтішно засміявся хтось за їхньою спиною.
Це й був Тюлень власною персоною.
- Сподіваюся, синьйори дозволять мені посміятися небагато, – сказав він. – В
мене сьогодні дуже гарний настрій.
- Синьйор Тюлень, – попросив його Чиполлино, тремтячи від холоду, – я поні-
томлю ваші веселощі. Але невже ви визнаєте можливим глузувати з нас в
ту мінуту, коли нас розшукують?
- От це-те мене й радує! Я зараз покличу сторожа й попрошу його ви-
вудити вас зі ставка. Адже ви ж не водоплавні!
І Тюлень справді направився до іншого берега кликати сторожа і його
помічників. Ведмедів миттєво вивудили, і не двох, а цілих трьох. Це
дуже здивувало сторожа. Але ще більше він зачудувався, виявивши серед медве-
дей якась істота невідомої породи, що, однак, заговорило
людською мовою:
- Синьйор сторож, як бачите, це явне непорозуміння. Я не ведмідь!
- Я и сам це бачу. Але що ж ти робив у ставку?
- Я купався.
- Тоді я насамперед тебе оштрафую, тому що в суспільних мес-
тах купатися строжайше заборонено.
- У мене немає при собі грошей, але якщо ви будете так люб’язні…
- Я зовсім не люб’язний і поки не одержу з тебе штрафу, ти посидиш в
мене в клітці з мавпами. Ти там проведеш ніч, а ранком ми подивимося,
що з тобою робити.
Мавпа радо зустріла гостя й, не давши йому отямитися, прийнялася
бовтати так само незв’язно й плутано, як і раніше.
- Я розповідала вам, – говорила вона, розгойдуючись на хвості, – про пу-
тешественнике із червоною й голеною головою. Якщо я говорю, що в нього го-
лову була червона й голена, виходить, так воно й було. Я ніколи не брешу, то
їсти брешу тільки у випадку гострої потреби, розуміє. Однак, зна-
ете, я люблю прибрехати. Так-Так… У брехні якийсь особливий приємний
смак… Інший раз…
- Послухайте, – попросив її Чиполлино, – не могли б ви відкласти свої
визнання до завтрашнього ранку? Мені дуже хочеться спати.
- Може бути, проспівати вам колискову? – запропонувала Мавпа. – Баюш-
ки-баю…
- Ні, спасибі. Я й так засну.
- Прикрити вас ковдрою?
- Але адже тут немає ковдр!
- Звичайно, ні, – пробурчала Мавпа. – Я це запропонувала з вежли-
вости, але якщо ви хочете, щоб я була нечемної, те будь ласка!
Сказавши це, скривджена Мавпа повернулася до нього спиною й замовчала.
Чиполлино, звичайно, скористався тишею, що наступила, щоб немед-
ленно заснути. Дарма Мавпа очікувала, що Чиполлино попросить її
обернутися. Не дочекавшись його прохання, воно вирішила перемінити гнів на мі-
лость і знову заговорити з ним. Однак, повернувшись до хлопчика, вона
побачила, що він міцно спить.
Ще більше разобидевшись, Мавпа пішла в куточок, згорнулася в клубо-
чек і прийнялася спостерігати за сплячим.
Чиполлино пробув у мавпячій клітці цілих два дні. Діти, яких
приводили в зоологічний сад їхньої мами й няньки, дивилися на нього з вос-
розкраданням: вони ніколи ще не бачили мавпи, одягненої так само, як і вони
самі.
Тільки на третій день бедному Чиполлино, якого вкрай перевела з-
седка-мавпа, удалося послати записочку Вишеньці. Той приїхав у місто з
першим же поїздом, заплатив за Чиполлино штраф і звільнив його з полону.
Перерахувавши гроші, сторож сердечно попрощався зі своїм бранцем і
навіть попросив його частіше заглядати в зоологічний сад.
- Добре, добре! – відповів Чиполлино, кваплячись на поїзд.
По дорозі він насамперед упорався у Вишеньки про своїх друзів, остав-
шихся в печері, і дуже стривожився, довідавшись, що їх і сліду не стало.
- Не розумію, – сказав він, знизуючи плечима. – У цьому притулку вони були
у цілковитій безпеці. Що ж змусило їх покинути печеру?

ГЛАВА ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА

Подорож у веселому поїзді

Вийшовши із зоологічного саду, Чиполлино з Вишенькою сіли в поїзд.
Про цей поїзд я вам ще нічого не розповідав. Це був дивний
поїзд: він складався тільки з одного вагона, і всі місця в ньому були в
вікон, так що отовсюду були дуже добре видні поля, лісу, гори, станції
і зустрічні поїзди. Ви розумієте, як це важливо для хлопців, що їдуть у по-
їзді! Сиди собі у вікна й дивися, скільки твоїй душі завгодно.
У поїзді були влаштовані особливі пристосування для товстих пасажирів:
поглиблення з полками, на які товстуни клали свої животи. Так їм було
дуже зручно їхати, і вони нікому не заважали.
Коли Чиполлино з Вишенькою сідали в поїзд, вони раптом почули голос
ганчірника Квасолі:
- Смелее, смелее, синьйор барон! Ще одне зусилля – і ми з вами будемо в
вагоні!
Виявилося, що в поїзд сідав барон Апельсин. Зрозуміло, через товсто-
го живота посадка була для нього дуже важкою справою. Бідний ганчірник
ніяк не міг вштовхнути барона у вагон. До нього на допомогу з’явилися двоє але-
сильщиков, але й утрьох їм не вдалося протиснути пасажира у двері ваго-
на. Зрештою прибіг начальник станції й теж уперся обома рука-
мі в спину барона. До нещастя, начальник станції зовсім забув, що в
роту в нього свисток, і ненавмисно свиснув.
Машиніст вирішив, що це сигнал до відправлення, і повернув важіль. Поїзд
рушив.
- Стій, стій! – закричав начальник не своїм голосом.
- Допоможіть! – заволав барон Апельсин, багровіючи від страху.
Однак йому повіз: коли поїзд рушив, відбувся такий сильний
поштовх, що барон втиснувся нарешті у вагон. Товстун зітхнув з облегче-
нием, поклав свій живіт на полицю в поглибленні вагона й зараз же раз-
повернув згорток, у якому був цілий смажений баранчик.
Завдяки всій цій метушні Вишенька й Чиполлино прослизнули у ва-
гони непоміченими.
Під час подорожі барон був занадто зайнятий їжею, щоб звернути
увага на хлопчиків. Правда, Квасоля відразу ж помітив їх, але Вишенька
приклав палець до губ, призиваючи його до мовчання, і ганчірник знаками по-
показував, що він усе зрозумів і не розкриє рота.
Але розстанемося поки з нашими двома друзями, які зручно устрои-
лисій у вагоні під самим носом у барона Апельсина, сп’яненого ароматом
смаженого баранчика, і подивимося, що робиться в інших місцях.
У ті самі мінути, коли поїзд проходив мимо знайомого нам лісу, ка-
який-те дроворуб прийшов на допомогу детективові і його собаці й зняв їх з дуба,
на якому вони провисели майже два дні.
Детектив і його собака розім’яли ноги й помчалися продовжувати свої пошуки.
Провівши їхнім здивованим поглядом, дроворуб прийнявся було рубати дуб,
як раптом перед ним з’явився цілий взвод Лимончиков з офіцером Лимоном
на чолі.
- Сумирно! – скомандував офіцер. – Руки по швах!
Дроворуб упустив сокиру й витягнув руки по швах.
- чи Не бачив ти тут собаку і її хазяїна?
Справа в тому, що в замку були дуже стурбовані таємничими исчезно-
вением містера Моркоу і його собаки й вирішили послати цілий взвод поли-
цейских на розшуки. Дроворуб, як і всі бідняки, не оченьто довіряв по-
лиции. Людина й собака, яких він знайшов прив’язаними до дуба, поводилися
дуже дивно: ледь він їх звільнив, вони лягли на землю, прислухалися до
віддаленим звукам і кинулися бігти як божевільні. Дроворубові вони й в
самій справі здалися божевільними. Нізащо у світі не хотів би він ви-
дати їхнім поліцейським, які, мабуть, збиралися заарештувати тих, кого
шукали.
- Людина й собака тільки що були тут і пішли геть туди, – сказав
він, показуючи в протилежну сторону.
- От і прекрасно! – викликнув офіцер Лимон. – Виходить, ми зараз їх
наздоженемо… Смиррно!
Дроворуб знову витягнув руки по швах, а потім витер із чола піт і став
рубати свій дуб, дивлячись вслід Лимону й Лимончикам, які з кожним кроком
віддалялися від тих, кого шукали.
Не пройшло й чверті години, як дроворуб знову почув швидкі кроки, і
перед ним з’явилися захеканий і втомлені майстер Виноградинка, кум Тык-
ва, кум Чорниця, адвокат Горошок, скрипаль Груша й кума Тыквочка. Вони пе-
ревіли дух і запитали, чи не видал дроворуб хлопчика по ім’ю Чиполлино.
- Я не знаю вашого Чиполлино, – сказав дроворуб розгублено, – але
тут не було ніякого хлопчика.
- Якщо Чиполлино заблукає сюди, передайте йому, будь ласка, що ми його
уже два дні шукаємо, – сказав майстер Виноградинка, що, очевидно,
був начальником експедиції.
Вся ця компанія умчалася так само поспішно, як і попередня.
Пройшло біля години, і підрубане дерево вже готове було повалитися
на землю, коли з хащі вийшли Чиполлино й Вишенька. Вишенька вирішив не віз-
обертатися додому, поки він не допоможе Чиполлино знайти зниклих друзів.
Довідавшись, що одного із хлопчиків кличуть Чиполлино, дроворуб у точності пе-
редал йому слова майстра Виноградинки. Отут тільки обоє хлопчика зрозуміли,
що втікачі покинули печеру для того, щоб шукати зниклого Чиполлино.
Так роз’яснилася таємниця їхнього зникнення.
Хлопчики попрощалися із дроворубом, і він знову залишився один. Але до нас-
тупления вечора його очікувало ще дуже багато зустрічей і пригод.
Спочатку до нього з’явилися Редиска й інші хлопці, які теж шукали
Чиполлино, потім припхався не хто інший, як синьйор Помідорів у сопровож-
дении синьйора Петрушки. Вони розшукували Вишеньку й були зовсім увере-
ны, що його викрали втікачі, що ховаються в лісі.
Нарешті, перед самим заходом сонця, дроворуб почув цілий оркестр
дзвіночків. Спочатку він подумав, що це вертаються поліцейські, до-
торые допитували його ранком. Однак цього разу в ліс подарував сам
принц Лимон, власною персоною.
Стурбований тим, що його вірна варта так довго не вертається, він
сам пустився в шлях, їй назустріч. В одній кареті з ним їхали графині
Вишні. Улещені тим, що їм довелось супроводжувати принца, вони весело й
невимушено бовтали, начебто їхали не в справі, а на полювання.
Дроворуб спробував було сховатися за деревами: він знав, що бідняки
не повинні показуватися на очі принцові, тому що це шкідливо для желуд-
ка й печінки його високості. Але один із придворних, старий, зморщений
Лимон, що сидів у кареті праворуч від його високості, запримітив дроворуба
і окликнув його:
- Агов ти, обшарпанець!
- Що завгодно вашої милості? – пролепетав дроворуб.
- чи Не бачив ти отут взводу поліцейських?
Дроворуб, як ви знаєте, побачив за цей день не тільки взвод поли-
цейских, але й багато найрізноманітнішого народу. Однак, коли разгова-
риваешь із принцом Лимоном, завжди краще сказати, що нічого й нікого не
бачив.
Так дроворуб і відповів: “знати, мол, нічого не знаю, відати не відаю.
Якби він сказав: “Так, я їх бачив”, – йому б, звичайно, задали багато
інших питань і, може бути, зрештою нізащо ні про що заса-
дили б у в’язницю. А на ні, як говориться, і суду немає.
Принц і його звитий направилися в ту ж сторону, що й взвод полицейс-
ких.
Вечір наступив швидко. Заради стислості й цікавості нашої історії
скажемо, що відразу настала темрява. У темряві пригоди завжди інтерес-
її – особливо в тих випадках, коли мова йде про втечі, пошуки, пого-
не.
Але ж у ту мінуту, коли на ліс спускається нічна тьма, усе дійству-
ющие особи нашої повести зайняті саме пошуками й погонею. Детектив і його
собака шукають утікачів; поліцейські шукають детектива; принц шукає поліцейських;
майстер Виноградинка і його друзі відправилися на пошуки Чиполлино; Чипол-
лино й Вишенька розшукують майстра Виноградинку; Редиска шукає Чиполлино;
кавалер Помідорів і синьйор Петрушка шукають Вишеньку.
А під землею – ви, напевно, про цьому й не подумали – старий Кріт шукає
всіх відразу. Напередодні він навідався в печеру, у якій їздили бранці, і
знайшов там записку: “Чиполлино зник. Ідемо його розшукувати. Якщо що-ні-
будь довідаєтеся, повідомите нас”.
Як тільки Кріт прочитав ці слова, він почав ретельно рити ходи в усі
сторони. Працюючи, він чув, як по лісі над його головою увесь час ходи-
чи люди поодинці або цілими загонами. Але всі вони пробігали так швидко,
що, вилазячи на поверхню, Кріт уже нікого не знаходив. Одних тільки
вовків не чутно було в цей вечір. Вовки думали, що на них іде обла-
ва, і сховалися в самій глибині лісу.

ГЛАВА ДВАДЦЯТА

Герцог Мандарин і жовта пляшка

Після того як графині із принцом виїхали в кареті, барон Апельсин і
герцог Мандарин залишилися повними хазяями замка. Крім цих двох досить
поважних осіб, у кімнатах не було ні душі. Прислуга, звичайно, у рахунок не
ішла.
Герцог перший виявив, що всі мешканці замка їх покинули. По сво-
йому звичаю, він піднявся на підвіконня й став загрожувати, що кине-
ся долілиць і розіб’ється вщент, якщо… Але комусь було слухати його угро-
зы.
“Дивно! – роздумував герцог, приставивши палець до чола. – Обидві кузини
повинні були б вуж давно почути мої лементи й примчатися до мене на по-
міць. Чому ж ніхто не озивається? Може бути, я недостатньо голосно
кричу?”
Герцог взвизгнул ще кілька разів, а потім обережно спустився з по-
доконника й пішов до барона.
- Дорогий кузен… – сказав він входячи.
- М-М-М… – промукав барон, выплевывая крильце курчати, що
стало йому поперек горла.
- Знаєте новину?
- Привезли курей у курятник? – запитав барон Апельсин, що тільки в
цей день переконався, що винищив всіх пернатих у замку й у селі й ті-
перь доїдав останнього худого курчати.
- Так що там кури! – відповів герцог. – Ми залишилися одні, одні! Нас
кинули… Замок покинуть…
Барон стривожився:
- Так хто ж приготує нам вечеря?
- Ви тільки й турбуєтеся, що про вечерю! А що, якби нам з вами
скористатися відсутністю наших дорогих господарок і оглянути льох зам-
ка? Я чув, що там багато вин найдорожчих марок.
- Не може бути! – викликнув барон. – За столом нам подають тільки
погане вино, від якого в мене надовго залишається печія й відрижка.
- Саме так, – сказав герцог. – Нам-Те вони дають погане вино, а в рє-
бя в льосі ховають гарне. Його будуть подавати на стіл, коли ви виїдете
звідси.
По правді сказати, герцогові не так вуж важливо було вино – йому хотілося
на волі обстежити підвали, тому що він чув, начебто в одній з
стін графині замурували скарбу, що дісталися їм у спадщину від старо-
го графа Вишні.
- Якщо справи йдуть так, як ви говорите, – вирішив розгніваний барон,
- те нам варто спуститися в льох і впевнитися власними гла-
замі. Наші кузини роблять тяжкий гріх, якщо вони справді ховають від
нас гарні вина. Потрібно відкоркувати їхні винні бочки й урятувати їхньої душі! По-
моєму, це наш борг.
- Однак же, – продовжував герцог, нахиляючись до вуха барона, – краще б-
ло б відпустити на сьогодні цього вашого… як його кличуть? Квасоля, що
чи? Підемо в льох без нього. Я сам повезу вашу тачку.
Барон зараз же погодився, і Квасоля одержав відпустку на весь вечір.
Але чому ж, запитаєте ви, герцог не пішов у льох один, якщо вже він
хотів знайти заховані там скарби? Так тому, що, якби їх застали
врасплох, він міг би звалити всю провину на барона Апельсина. У нього вже був
заздалегідь заготовлена відповідь: “Мені довелося супроводжувати барона крім моєї
волі. Він шукав пляшку вина, щоб угамувати спрагу”.
Все це герцог добре обміркував, але спуститися в льох виявилося не-
легкою справою й для нього й для барона. Барон важко відсапувався, а гер-
цог обливався потім, штовхаючи тачку, на якій лежав живіт барона. Тачка
виявилася тяжелехонькой – добре ще, що везти її довелося не нагору, а
долілиць і сходів був не так вуж багато. Про повернення з льоху герцог
поки не думав. “Як-небудь виберуся”, – говорив він собі.
Під вагою живота барона тачка покотилася долілиць по сходам з та-
який швидкістю, що, якби окута міддю двері льохи були закриті,
герцог і барон неминуче расшиблись би в корж. Однак, на щастя для
їх, внутрішні двері виявилися відкритою. Захоплюються тачкою, герцог і
барон так і злетіли зі сходів і, не зупиняючись, помчалися далі
по широкому коридорі між двох рядів величезних бочок, на яких стояли
тисячі пляшок із запиленими ярликами.
- Стійте, стійте! – кричав барон. – Подивитеся, скільки тут цієї
божої милості!
- Далі, далі! – відповідав герцог. – Там спереду вино ще краще.
Барон, бачачи, як проносяться повз нього цілі армії бочок, цілі ба-
тальоны барил, бочоночков, пляшок і фляжок, сокрушенно зітхав.
- Прощайте, прощайте, бедняжки! – говорив він пляшкам, проводжаючи їх
очами. – Прощайте, не мені призначено відкоркувати вас!
Зрештою герцог відчув, що тачка котиться усе повільніше й
можна нарешті зупинитися. Саме в цьому самому місці, у лівому ряді бо-
чек, він побачив вузький прохід, а в глибині проходу – маленькі дверцята.
Барон, зручно сівши на землі, простягав руки те праворуч, те нале-
в і, не витрачаючи даром ні мінути, вистачав по двох, по трьох пляшки, вытаски-
вал пробки зубами, які в нього давно вже поміцнішали заліза від пос-
тоянного вправи, і перекидав уміст пляшок собі в рот. Він
переривав це заняття тільки для того, щоб випустити подих удовлетворе-
ния. Герцог довго дивився на нього, а потім махнув рукою й поглибився в
прохід.
- Куди це ви йдете, люб’язний кузен? Чому б і вам не воспользо-
ваться цим божим дарунком?
- Я шукаю пляшку дуже рідкої марки. Здається, я бачу її там, у глибі-
не.
- Небо винагородить вас за таку дбайливість! – пробулькал барон в
перерві між ковтками. – Ви напоїли прагнучого й тому самі ніколи
не вмрете від спраги.
Але герцог не чув його слів – він був дуже стурбований.
У дверцят не виявилося ні засувки, ні замка, ні шпари для ключа.
- Дивно… – промурмотав крізь зуби герцог. – Може бути, тут
є яка-небудь секретна пружина?
Він почав обмацувати дверцята сантиметр за сантиметром, ища секретний за-
мокнув. Але скільки він не мацав неї, скільки не натискав на найменші виступи,
дверцята залишалися замкненої.
Тим часом барон, покінчивши із пляшками, що стояли поблизу від не-
го, у свою чергу пробрався в прохід між бочками й опинився поруч із
герцогом, що те дряпав дверцята нігтями, то стукав по ній кулаком,
усе більше дратуючись.
- Що ви робите, найдорожчий кузен?
- Так от хочу відкрити ці дверцята. Мені здається, що за нею перебувають
самі коштовні вина. Ви залишитеся задоволені, якщо покуштуєте їх.
- чи Варто турбуватися! – відповів захмелілий барон. – Краще протя-
ните-ка мені геть ту пляшку з жовтою етикеткою. Це, напевно, китайське
вино, а я його ніколи не пробував.
Герцог став озиратися по сторонах у пошуках пляшки, на яку йому
указував барон. Нарешті він неї побачив.
Це була пляшка звичайних розмірів, у точності така ж, як і інші.
Вона відрізнялася від них тільки кольором своєї наклейки. У всіх інших бу-
тылок були червоні ярлики, а в цієї – жовтий. Герцог, проклинаючи в душі
ненаситність барона, розсіяно простягнув руку, щоб взяти пляшку.
Дивно! Пляшка немов приросла до полиці, герцог ніяк не міг сдви-
нуть її з місця.
- Вона начебто свинцем налита, – помітив він з подивом і смикнув за
горлечко щосили.
Але ледь він відірвав пляшку від полиці, як таємничі дверцята стали
повільно й безшумно повертатися на петлях. Барон зі здивуванням дивився
на неї.
- Мій кузен! Дорогий кузен! – кричав він. – Це не пляшка-це ключ!
Дивитеся: ви відкрили дверцята!
“Отож у чому був секрет цього замка, а я й не догадався”, – докоряв
себе герцог.
Але не встиг він подумати це, як дверцята розгорнули навстіж і на по-
розі з’явився хлопчик, що чемно поклонився герцогові й баронові й
викликнув тоненьким, сріблистим голоском:
- Добрий день, синьйори! Я дуже вдячний вам за те, що ви зробили
мені цю люб’язність. Я вже третя година марне намагаюся відкрити двері. Як це
ви догадалися, що я прийду саме звідси?
- Вишенька! – в один голос закричали герцог і барон.
- Мій дорогою Вишенька… – додав барон, що від хмелю зробився
дуже добродушним і ласкавим. – Дорогою Вишенька, іди до мене, я тебе по-
целую!
17ерцог не виявляв ні найменшого захвату.
“Що робить тут цей маленький шалапут?” – думав він з досадою. Але,
не бажаючи показати, що він незадоволений зустріччю, сказав голосно:
- Дорогою Вишенька, для нас більша радість попереджати всі твої ж-
лания!
Але Вишенька раптом насупився й заговорив холодно й різко:
- Тому що я не повідомляв вас, кузени, що повернуся в замок через цей
потайной хід, а в замку, крім вас, нікого зараз ні, те я думаю, що
ви проникнули сюди не з добрими намірами. Говорячи попросту, ви затіяли
якусь шахрайську витівку. Але про це ми будемо судити пізніше… А
зараз дозволите мені представити вам моїх друзів.
І, посторонившись, Вишенька пропустив уперед одного за іншим всіх
своїх приятелів: Чиполлино, Редиску, майстра Виноградинку, кума Гарбуз,
адвоката й всіх інших.
- Так це ж теперішнє вторгнення! – викликнув приголомшений герцог.
Це й справді було вторгнення, і затіяла його Вишенька.
Бродячи по лісі, Чиполлино й Вишенька зрештою зустрілися зі сво-
ними друзями й незабаром довідалися, що всі їхні супротивники, за винятком гер-
дога й барона, покинули замок. Вишеньці було відомо, де перебуває по-
таємницею хід, що веде з лісу в льох, і він запропонував супутникам захопити
ворожу міцність.
Як ви бачили, захоплення вдався блискуче. Герцога замкнули в його кімнаті,
а сторожити його доручили ганчірникові Квасолі.
Барона ж залишили в льосі, тому що ні в кого не було полювання та-
щить цю важку тушу нагору по сходам.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

Містер Морква призначений іноземним військовим радником

Коли наступив вечір і замок поринув у тьму, дехто із друзів
почав проявляти занепокоєння.
- Що ми будемо робити далі? – запитувала кума Тыквочка. – Не можемо
же ми залишитися тут назавжди! Це адже не наш будинок. У нас свої будинки,
свої турботи й своя робота.
- Так ми зовсім і не збираємося залишатися тут, – відповів Чиполлино.
- Ми вступимо з ворогами в переговори й зажадаємо тільки волі для всіх
нас. Коли ми будемо зовсім упевнені в тім, що нікому з нас не при-
лагодять зла, ми негайно підемо із замка.
- Але як же ми будемо захищатися? – втрутився синьйор Горошок. – Адже
оборона замка – досить складна воєнна операція. Потрібно знати страті-
гию, тактикові й балістикові.
- Що таке балістика? – запитала кума Тыквочка. – Не лякайте нас,
будь ласка, незрозумілими словами, синьйор адвокат.
- Я тільки хочу нагадати, – пояснив Горошок, червоніючи, – що серед
нас немає жодного генерала. А як воювати, якщо на чолі армії немає гені-
рала?
- Там у лісі зараз перебуває принаймні сорок генералів, – ска-
зал Чиполлино, – а все-таки вони не зуміли піймати нас.
- Поживемо – побачимо, – буркнув Горошок і важко зітхнув.
Він не хотів більше сперечатися, але не вірив, що можна витримати довгу
облогу без генерала, що знав би стратегію, тактику й балістику.
- У нас немає гармат, – робко втрутився кум Гарбуз.
- У нас немає кулеметів, – промурмотав Лук Порей.
- У нас немає рушниць, – додав майстер Виноградинка.
- У нас буде все, що потрібно, – сказав Чиполлино. – Не турбуйтеся.
А зараз нам настав час спати.
Усе відправилися на нічліг.
На широке ліжко барона Апельсина лягло семеро, і на ній ще осту-
лось місце для восьмого, А кум Чорниця й кум Гарбуз пішли у свій будиночок,
стоявший у парку.
Мастино, якого незадовго перед тим знову оселили в будиночку, прийняв
їх не дуже-те дружелюбно. Але, на щастя, цей лютий пес завжди ува-
жал закон: подивившись на пред’явлені документи, він змушений був приз-
нать, що будиночок йому не належить, і погодився піти у свою стару до-
нуру.
Кум Гарбуз зручніше сів у будиночку й висунувся у віконечко, а кум
Чорниця влігся в його ніг.
- Яка дивовижна ніч, – говорив кум Чорниця, – яке ясне небо! Смот-
рите, що це там злітає вгору… Невже ракети?
Дійсно, принц Лимон улаштував у лісі феєрверк, щоб розважити
графинь.
Феєрверк у нього був особливий. Він зв’язував своїх солдатів-лимончиков
попарно й стріляв ними з гармати замість ракет. Йому здавалося це дуже за-
бавным видовищем.
Зрештою синьйор Помідор підійшов до принца й прошептав йому на
вухо:
- Ваша високість, простите мене, але этак ви винищите всю свою ар-
мию!
Тільки тоді принц велів припинити розвагу, але при цьому сказав
з подихом:
- Ах, яка жалість!
- Ага, – сказав кум Гарбуз, визираючи з вікна, – феєрверк скінчився.
Принц прийнявся вважати вцілілих солдатів, щоб з’ясувати, чи можна
продовжувати погоню за втікачами. Виявилося, що для цієї мети солдатів ще
досить. Проте пожену вирішено було відкласти до ранку.
А поки принц наказав розкинути в лісі розкішний намет для графинь.
Їх уклали на дуже м’яку постіль, але від хвилювання й цікавості вони ще
довго не могли заснути.
Біля напівночі кавалер Помідор пішов погуляти по лісі, щоб успоко-
ить нерви. (Ах так, я адже не сказав вам, що від досади й злості в нього
після феєрверка почалися судороги.)
“Яка дурість, – думав кавалер, – перевелися на ракети стільки здоро-
вых солдат!”
Він піднявся на високий пагорб, сподіваючись запримітити де-небудь багаття,
який утікачі розпалять на привалі.
Але замість цього, до свого подиву, він побачив, що вікна замка яскраво
освітлені.
“Мабуть, барон і герцог розважаються без нас у замку, – подумав
він роздратовано. – Гляди ж! Коли ми піймаємо втікачів і покінчимо із Чи-
поллино, неодмінно потрібно буде розв’язатися й із цими двома дармоїдами”.
Він продовжував дивитися на замок, і злість його зростала з кожної мі-
нутой.
“Ледарі, – думав він гнівно. – Бандити з великої дороги! Вони ра-
зорят цих старих дурок-графинь, а мені залишаться тільки порожні пляшки да
купи телячих і цыплячьих костей!”
Поступово у всіх вікнах замка світло згасло, і тільки одне вікно продол-
жало світитися.
- Скажіть будь ласка, герцог Мандарин не може спати без світла! – ши-
співав синьйор Помідорів крізь зуби. – Йому, изволите чи бачити, страшно осту-
ваться в темряві. Але що ж це він робить? Зовсім з розуму вижив! Він за-
бавляется тим, що гасить і запалює світло. Зрештою він зіпсує
вимикач, улаштує коротке замикання, і замок згорить. Кинь! Кинь
зараз же! Чуєш, що я тобі говорю!
Синьйор Помідорів і сам не помітив, що кричить у весь голос.
На мить він замовк і задумався.
“А що, якщо це які-небудь таємні сигнали? – раптом подумав він, про-
наружив, що ця дурна забава наполегливо повторюється. – Сигнали? Але
які? З якою метою? До кого вони звернені? Я б дав золотий, щоб уз-
нать, що вони означають. Три коротких спалахи… три довгих… знову три
коротких. Темрява. А от усе починається знову: три коротких спалахи..,
три довгих… знову три коротких. Герцог, напевно, слухає радіо й ак-
компанирует музиці, виключаючи й запалюючи світло. Тримаю парі, що це саме
так. От чим розважається ледар!”
Синьйор Помідорів повернувся в табір і, зустрівши одного із придворних,
який здавався йому людиною знаючим, запитав у нього, чи не знає він
сигнальної абетки.
- Зрозуміло, – відповів Лимон. – Я доктор і професор сигналізації й
навіть закінчив спеціальний факультет.
- Ну, так чи не скажете ви мені, що значить от такий сигнал? – И
синьйор Помідорів повідомив професора, які сигнали подавав з віконця замка
герцог.
- С… О… С… Так це ж сигнал небезпеки! Благання про допомогу!
“Про допомогу? – із тривогою подумав синьйор Помідорів. – Так, виходить, це не
гра! Герцог намагається сповістити нас про щось за допомогою сигналів. Зна-
чит, він у небезпеці, якщо передає такий сигнал”.
І, не роздумуючи довго, кавалер поспішно направився до замка.
Увійшовши в парк, він посвистів, щоб підкликати до себе Мастино. Синьйор
Помідор чекав, що пес вискочить із затишного будиночка, але з подивом уви-
справ, що Мастино, пригорнувши вуха, виповз зі своєї старої будки.
- Що трапилося? – запитав кавалер Помідорів.
- Я поважаю закон, – з невдоволенням відповів пес. – Законні вла-
ділки пред’явили мені безперечні документи, і мені довелося поступитися їм
будиночок.
- Які такі законні власники?
- Якийсь Гарбуз і якийсь Чорниця.
- А де вони зараз?
- Сплять у своєму будиночку. Принаймні, я так припускаю, хоч і не
можу зрозуміти, як це можна спати в такому незручному положенні. Але, оче-
видно, у замку для них не вистачило місця.
- А хто ж ночує в замку?
- ПРО, багато сторонній народ! Публіка найнижчого розбору, як, нап-
ример, шевці, музиканти, редиски, цибулини й усякий інший набрід.
- Виходить, там і Чиполлино?
- Так, мені здається, що одного з них саме так кличуть. Наскільки я
міг зрозуміти, герцога дуже образило присутність такої компанії в замку:
він замкнувся у своїх кімнатах і не показувався цілий вечір.
“Виходить, він у полоні, – вирішив Помідор. – Година від години не легше!”
- Що ж стосується барона Апельсина, – продовжував пес, – те він теж за-
перся, але не в себе в кімнаті, а чомусь у льосі. От уже трохи
годин я тільки й чую, як ляскають у льосі пробки.
- В, проклятий п’яниця! – проворчал про себе синьйор Помідорів.
- Але я не можу зрозуміти, – сказав Мастино, – як це наш Вишенька, забувши
про свій графський титул, спілкується з людьми настільки низького походження!
Синьйор Помідорів зараз же помчався в ліс, розбудив принца й обох гра-
финь і розповів їм жахливі новини. Графині хотіли було зараз же вір-
нуться в замок, але принц порадив їм не квапитися.
- Після наших вечірніх розваг, – сказав він, – у нас немає доста-
точної кількості солдатів для нічного штурму. Почекаємо світанку. Це
благоразумнее.
Він покликав синьйора Петрушку, що був сильний в арифметиці, і велів
йому знову підрахувати сили, що залишилися в розпорядженні його високості.
Синьйор Петрушка озброївся шматком крейди, а також грифельною дошкою й
обійшов всі намети, відзначаючи хрестиком кожного солдата й подвійним хрести-
кому кожного генерала. Виявилося, що в принца залишається ще вісімнадцять
Лимончиков-Солдат і сорок Лимонів-Генералів – усього п’ятдесят вісім че-
ловек, якщо не вважати синьйора Помідора, синьйора Петрушки, самого принца
Лимона, двох графинь, детектива, його собаки й декількох коней.
Кавалер Помідорів не бачив користі в конях, але синьйор Петрушка став го-
рячо доводити, що при штурмах фортець кавалерія буває дуже поліз-
на, а інший раз навіть необхідний.
Зав’язалася довга стратегічна суперечка, і зрештою принц Лимон,
погодившись із доводами синьйора Петрушки, доручив йому командування кава-
лерийским загоном.
План бою був розроблений при участі містера Моркоу, якого по
цьому випадку спішно звели в ранг іноземного військового радника.
Військовий радник відразу ж приступився до виконання своїх обов’язків.
Першою справою він порадив всім генералам і солдатам вимазати собі
особи вугіллям або сажею, щоб налякати обложених. Принцові ця витівка дуже
сподобалася. Він наказав відкоркувати кілька пляшок вина й, вибудувавши
своїх генералів у ряд, прийнявся власноручно розфарбовувати їм особи
паленою пробкою.
Генерали, що вдостоїлися цієї високої честі, були дуже влещені.
До сходу сонця у всіх генералів і солдатів почорніли особи. Але принц
цим не удовольствовался. У нього залишилося ще багато невитраченої
паленої пробки, і він зажадав, щоб обидві графині й синьйор Помідорів теж
вимазали собі особи сажею.
Графині не насмілилися заперечувати принцові й підкорилися його наказу з
слізьми на очах.
Настання почалося рівно о сьомій годині ранку.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ДРУГА

про те, як барон погубив двадцять генералів, сам того не бажаючи

Перша частина стратегічного плану полягала в наступному: собака знайди-
ка, користуючись природною дружбою, що зв’язувала її із графським псом Мас-
тино, повинна була вмовити його відкрити ворота парку. Звідси в парк діл-
дружин був проникнути кавалерійський ескадрон під командою синьйора Петрушки.
Однак ця частина плану звалилася, тому що ворота парку не були замкнені.
Навпроти, вони виявилися розкритими навстіж. У воріт стояв навытяжку
Мастино й віддавав честь хвостом.
Собака детектива злякано повернувся назад і сповістила про це дивному
обставині.
- Тут-Те й заритий собака, – сказав містер Моркоу, уживаючи выра-
жение, досить розповсюджене в іноземних військових радників.
- Факт, факт! Саме тут вона зарита! – підтримала хазяїна собака.
- Що за собака й де вона зарита? – запитав принц.
- Ваша високість, отут справа не в собаці. Якщо заколотники залишили в-
рота відкритими, виходить, отут приготовлена для нас пастка.
- Тоді давайте ввійдемо в парк через задню хвіртку, – запропонував
принц.
- Але й задня хвіртка теж відкрита!
Генерали Лимонної армії серйозно задумалися – вірніше, вони не зна-
чи, що й думати. Самому ж принцові ця війна стала вже набридати.
- Вона щось занадто довго триває, – поскаржився він кавалерові Помидо-
ру. – Така затяжна й важка війна! Якби я передбачав це заздалегідь, я
би її й не починав.
Щоб прискорити справа, принц вирішив взяти особисту участь в операціях.
Він вибудував своїх сорок генералів і скомандував:
- Смир-Р-Але!
Сорок генералів так і застигли на місці.
- Уперед, мар-р-ш! Раз-Два, раз-два…
Героїчний загін увійшов у ворота парку й покрокував до замка, що,
як ви знаєте, перебував на вершині невеликого пагорба. Підйом здався
принцові стомлюючим. Він став задихатися, спітнів і вирішив повернутися про-
ратно, передавши командування Лимону першого класу.
- Продовжуйте наступати, – сказав він, – а я йду розробляти план
загального штурму. Завдяки моєму особистому втручанню перша лінія оборо-
ны вже взята. Вам же я доручаю захопити замок.
Лимон першого класу віддав принцові честь і прийняв командування. Пройшовши
п’ять метрів, він оголосив п’ятихвилинний привал. Звідси до замка залишалося
усього лише біля ста кроків, і командуючий уже готувався віддати наказ про
останньому натиску, як раптом почувся страшний гуркіт, і з вершини
пагорба назустріч генералам кинувся якийсь снаряд воістину небачених
розмірів. Всі сорок генералів, не очікуючи команди Лимона першого класу,
разом повернулися спиною й ринулися долілиць із усією поспішністю, на яку
були здатні. Однак вони не могли зрівнятися у швидкості з таємничим
снарядом, що через кілька секунд обрушився на них, роздавив де-
сятка два генерали, немов спілі зливи, а потім покотився далі, за
ворота. По шляху він розметав кавалерію синьйора Петрушки, що готувалася до
атаці, і перекинув карету графинь Вишень. Коли ж він зупинився, всі
побачили, що це не магнітна міна й не бочок з динамітом, а попросту
нещасний барон Апельсин.
- Дорогий кузен, це ви? – закричала графиня Старша, вилазячи з ле-
жащей на боці карети.
Графиня була вся в пилу, її розпатлані волосся розвівалися по вітрі,
а особа була густо вимазана сажею.
- Я не маю честі знати вас, синьйора. Я ніколи не бував в Африці, -
промурмотав барон.
- Так адже це, я, графиня Старша!
- Об небо, як же це вам спало на думку так вимазати?
- Це було зроблено по стратегічних міркуваннях, барон… Але скажи-
ті краще, як це ви обрушилися на нас?
- Я прибув до вас на допомогу. Правда, небагато дивним способом, але в
мене не було іншого виходу. Я всю ніч вибирався з винного льоху,
де мене замкнули ці розбійники. Можете собі представити, мені довелося
прогрызть двері льоху зубами!
- Про так, ви здатні прогрызть днища напівдюжини бочок! – проворчал
синьйор Помідорів, усе ще тремтячи від страху.
- Вибравшись із льоху, я просто покотився з гори й, здається, по до-
розі роздавив цілий загін негрів, що, поза всяким сумнівом, ішов на
допомога цим розбійникам, що захопили ваш замок.
Коли графиня Старша пояснила кузенові, що це були зовсім не негри,
а сорок лимонних генералів, бідний барон дуже засмутився, але в глибині
душі все-таки був гордий своєю вагою й силою.
Принц Лимон у цю мінуту приймав ванну в себе в наметі. Довідавшись про гі-
білі своїх передових частин, він спочатку подумав, що ворог почав ви-
лазку й несподівану атаку розсіяв його загін. Коли ж його високості
доповіли, що винуватцем нещастя був його союзник, повний самих благих
намірів, принц розлютувався.
- У мене немає ніяких союзників – я веду свої війни сам за себе й сам
по собі! – сказав він з обуренням. І, зібравши війська, що залишилися, – гені-
ралов, солдат і допоміжний склад, загальним рахунком тридцять чоловік, -
він виголосив промову, що уклав словами: – Урятуй мене, боже, від дру-
зей, а від ворогів я вуж як-небудь сам позбудуся!
Принц Лимон був, по суті, прав. Друзі в принців завжди бувають
небезпечніше ворогів, і принцам залишається тільки знаходити розраду в старих,
побитих і досить нескладних прислів’ях.
Рівно через чверть години принц Лимон отямився й наказав почати
нову атаку. Десять чоловік бігцем помчалися нагору на пагорб, випускаючи ди-
кие лементи, щоб налякати хоча б дітей і жінок, що перебували серед
обложених. Атакуючих зустріли дуже люб’язно. Я б сказав, навіть занадто
люб’язно. Чиполлино пристосував пожежні насоси до самих пузатих бочок
винного льоху. Коли Лимончики підійшли на відстань пострілу, Чипол-
лино наказав:
- Вином – по ворогу, пли!
(Він повинен був би скомандувати “Вогонь!”, але адже в його розпорядженні
були тільки насоси – знаряддя для гасіння вогню, а не для розпалення його.)
Осаджуючих облили потужними потоками ароматної, оп’яняючої червоної
рідини. Вино заливало їм ока, попадало в рот, у ніс і у вуха. Лимон-
чики неминуче захлинулися б або сп’яніли б до непритомності, якби
вчасно не відступили. Хто бігцем, хто поповзом, пустилися вони у зворотний
шлях, переслідувані струменями з насосів.
Коли вони добралися до підніжжя пагорба, те, до великого збурювання обидві-
їхніх графинь, серед них не виявилося жодного тверезого Лимончика.
Можете собі уявити, як розгнівався принц Лимон:
- Ганьба! Вас потрібно всіх відколотити ціпками? Хіба можна пити червоне
вино натще? Так чималі люди не роблять. Бачите, от ще десять
людина вийшла з ладу!
І справді, десять воїнів з армії принца один за іншим уляглися
у ніг його високості й разом, як по команді, захропли.
Положення ставало з кожною мінутою усе тривожніше й небезпечніше.
Синьйор Помідорів рвав на собі волосся й благав містера Моркоу:
- Так порадьте ж що-небудь! Адже ви ж іноземна військова рада-
никнув, чорт вас забери!
А в замку, як ви самі розумієте, панувало в цей час радість. Доб-
раю половина ворогів була виведена з ладу. Незабаром, незабаром білий прапор
здійметься там, унизу, між двома червоними стовпами воріт!

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ,

Чиполліно знайомиться з павуком-листоношею

Ні, я не буду обманювати вас: не здійнявся білий прапор між стовпами
воріт. Замість цього на полі бою прибула ціла дивізія Лимончиков, спішно
прислана зі столиці, і нашим друзям залишилося або здатися, або бе-
жати.
Чиполлино спробував бігти через льох, але підземний хід, що
вів у ліс, був захоплений військами принца. Хто ж відкрив Лимончикам потай-
ний хід, про існування якого вони й не підозрювали?
Цього я теж від вас не сховаю: зрадником виявився синьйор Горошок.
Коли справи в Чиполлино і його компанії прийняли дурний зворот, адвокат
відразу ж перейшов на сторону ворогів, боячись, як би його не повісили в
другий раз.
Синьйор Помідорів так зрадів, захопивши Чиполлино, що відпустив всіх
інших бранців по будинках. Тільки Вишеньку на кару замкнули на чер-
даке. А Чиполлино відправили у в’язницю в супроводі цілої роти Лимончи-
ков і засадили в підземну камеру.
Два рази в день тюремник Лимонишка приносив йому юшку із хліба й
води в щербатій мисці. Чиполлино з’їдав юшку не дивлячись – по-перше,
тому, що був дуже голодний, а по-друге, тому, що в його камері ні-
коли не було світла.
Весь інший час Чиполлино лежав на ліжку й думав: “Тільки б уви-
дітися з батьком! Або хоч, принаймні, дати йому знати, що я теж
отут, в одній з ним в’язниці”.
Удень і вночі патруль Лимончиков ходив повз двері камери, голосно стукаючи
каблуками.
- Підбийте, принаймні, каблуки гумою! – кричав Чиполлино, до-
торому ці кроки не давали спати.
Але тюремники не оберталися на його лемент.
Через тиждень за ним прийшли.
- Куди ви мене ведете? – запитав Чиполлино.
Він вирішив, що його тягнуть на шибеницю. Але його всього-на-всього вивели в
двір на прогулянку. Направляючись до дверей по довгому тюремному коридорі,
Чиполлино гнівався на свої ноги, які отвыкли ходити, на очі, кото-
рые отвыкли від світла й сльозилися.
Двір був круглий. Ув’язнені, одягнені в однакову арештантську одеж-
ду, із чорними й білими смугами, гуськом ходили один за іншим по колу,
Говорити було строжайше заборонене. У центрі кола стояв Лимонишка й
вибивав дріб на барабані:
- Раз-Два, раз-два…
Чиполлино вступив у коло. Поперед нього крокував старий арештант із
згорбленою спиною й сивими волоссями. Час від часу він глухо кашляв,
і його плечі судорожно здригалися.
“Бєдний старий, – подумав Чиполлино. – Якби він не був так старий, він
був би схожий на мого батька!”
Пройшовши ще небагато, старий так захекався, що примушено був вийти з
ладу й притулитися до стіни, щоб не впасти. Чиполлино кинувся до нього
на допомогу й отут тільки побачив його особу, поборознена глибокими зморшка-
мі. Ув’язнений подивився на хлопчика погаслими очами й раптом схопив
його за плечі:
- Чиполлино, мій хлопчик!
- Батько! Як же ти постарів!..
Батько й син, плачучи, обійнялися.
- Не плач, милий, – бурмотав старий. – Будь молодцем, Чиполлино!
- Я не плачу, батько. Мені тільки боляче бачити тебе таким слабким і
хворим. А я-те обіцяв звільнити тебе!
- Не горюй, прийдуть і для нас щасливі дні.
У цю мінуту Лимонишка, що відбивала дріб, сильно стукнув по своєму
барабану:
- Агов ви, двоє! Хіба не бачите, що ви мені збили весь лад? Марш
уперед!
Старий Чиполлоне поспішно відірвався від сина й зайняв свої місця в це-
бруньці арештантів, що крокували по дворі. Вони ще два рази обійшли двір, а за-
тим у тім же порядку рушили назад у коридор, що веде в камери.
- Я надішлю тобі звісточку, – прошептав на прощання старий Чиполлоне.
- Але яким образом?
- Побачиш. Бадьорися, Чиполлино!
- Будь здоровий, батько!
Старий зник у своїй камері. Камера Чиполлино була двома поверхами
нижче, у підземелля. Тепер, коли Чиполлино побачив нарешті з батьком,
камера вже не здавалася йому такий темної. Зрештою, трошки світла
все-таки проникало сюди через віконечко, що виходило в коридор. Однак світла
було так мало, що можна було бачити тільки що злегка поблискували багнети
Лимончиков, що крокували взад і вперед по коридорі.
Наступного дня, коли Чиполлино, щоб убити час, уважав,
скільки разів промайнуть за віконечком багнети вартових, він раптом почув,
як його кличе якийсь дивний, тільки-но вловимий голосок, що йде неизвест-
але звідки.
- Хто мене кличе? – запитав він здивовано.
- Подивися-Ка на стінку.
- Дивлюся в усі очі, але й стіни-те не бачу.
- А я отут, у віконечка.
- А, тепер бачу! Ти павук. Так що ти отут робиш? Адже тут і мух-те
немає.
- Я павук Кульгавий. Моя павутина в камері верхнього поверху. Коли я хочу
є, то заглядаю у свої мережі й завжди знаходжу там що-небудь съедоб-
ное.
Якийсь Лимонишка грубо стукнув у двері:
- Агов, замовчи! З ким ти там розмовляєш?
- Я читаю молитви, яким мене навчила моя мати, – відповів Чиполли-
але.
- Молися потише, – наказав тюремник. – Ти нас із ноги збиваєш!
Лимончики були такі тупиці, що при найменшому шумі не могли йти в
ногу.
Павук Кульгавий спустився нижче й прошептав своїм тонким, як павутин-
ка, голоском:
- Я приніс тобі листик від батька.
І дійсно, він опустив обплутану павутиною записочку. Чиполлино
схопив її й зараз же прочитав. У записочці говорилося:
“Дорогою Чиполлино, я знаю всі твої пригоди. Не засмучуйся, що
справи твої йдуть гірше, ніж ти очікував. На твоєму місці я вів би себе так само,
як ти. Звичайно, сидіти у в’язниці дуже неприємно, але я думаю, що
тут ти многому навчишся й у тебе буде час помізкувати про те, що
ти бачив і пережив. Той, хто принесе тобі цей лист, – наш тюремний
листоноша. Довірся йому у всім і пішли мені через нього звісточку. Гаряче
обіймаю тебе. Твій батько Чиполлоне”.
- Прочитав до кінця? – запитав Кульгавий.
- Так, прочитав.
- Добре. Тепер поклади листик у рот, розжуй і проковтни. Варта не
повинна його бачити.
- Зроблено, – сказав Чиполлино, розжовуючи записку.
- А поки, – сказав Кульгавий, – до побачення.
- Куди ти йдеш?
- Пошту розносити.
Отут тільки Чиполлино розглянув, що в павука висить на шиї сплетена
з павутинок сумка – начебто тої, яку носять листоноші. Сумка була повна
записочок.
- Ти розносиш ці листи по камерах?
- Уже п’ять років, як я цим займаюся: щоранку обходжу камери й з-
бираю листа, а потім їх розношу. Охорона ще жодного разу мене не піймала й
не знайшла ні однієї записочки. У такий спосіб ув’язнені можуть підтримай-
вать зв’язок один з одним, не боячись, що їхнього листа перехоплять.
- А звідки вони беруть папір?
- Вони пишуть зовсім не на папері, а на обривках сорочок.
- Тепер я розумію, чому в цієї записочки був такий дивний смак,
- сказав Чиполлино.
- А чорнило, – продовжував павук, – робляться з арештантської юшки з
домішкою товченої цегли.
- А цегла звідки?
- Так адже стіни-те у в’язниці цегельні!
- Зрозуміло, – сказав Чиполлино. – Заходь, будь ласка, завтра в мою ка-
міру. Я тобі дам листик.
- Обов’язково зайду, – обіцяв листоноша й відправився своїм шляхом,
мало-мало накульгуючи.
- Ти що, ушиб ногу? – запитав Чиполлино,
- Так ні, це ревматизм. Чи розумієш, мені шкідливо жити у вогкості. Я
уже старий, мені б потрібно переселитися в село. Там у мене є брат,
який живе на кукурудзяному полі. Щоранку він розкидає меж стебел
свою павутину й цілий день насолоджується сонцем і чистим повітрям. Він
багато разів запрошував мене до себе, але адже я не можу кинути свою роботу.
Коли берешся за що-небудь, так вуж треба виконувати справу до кінця. А
крім того, у мене своя рахівниця із принцом Лимоном. Його придворний лакей
убив мого батька: прихлопнул бідного старого на кухні. Там на стінці до
цих пор ще залишилася ледве помітна цятка. Іноді я заходжу подивитися
на цей пам’ятний мені слід і говорю собі: “Коли-небудь і принца Лимона
прихлопнут, так так, що навіть і сліду не залишиться”. Правильно я говорю?
- Ніколи я ще не бачив такого шляхетного павука! – із замилуванням
сказав Чиполлино.
- Кожний робить що може, – скромно відповів маленький листоноша.
Накульгуючи, він добрався до віконця й проліз у коридор під самим носом
у якогось Лимонишки, що у цю мінуту заглянув в “вічко”, щоб
упевнитися, чи всі в порядку.
Вибравшись із камери, Кульгавий спустився по павутинці й відправився
далі по своїх справах.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА

Чиполліно втрачає всяку надію

У той же день Чиполлино відірвав клаптик від своєї сорочки й розділив
його на кілька шматків.
“От і поштовий папір, – подумав він із задоволенням. – Тепер по-
дощем, поки принесуть чорнило”.
Коли Лимонишка приніс йому юшку на вечерю, Чиполлино не став її
є. Ложкою він нашкрябав зі стіни небагато цегли, насипав його у воду й
гарненько розмішав, а потім черешком тої ж ложки написав трохи пі-
сем.
“Дорогий батько! – говорилося в першому листі. – Ти пам’ятаєш, що я тобі
обіцяв? Отож, ця мінута наближається. Я всі добре обміркував. Цілу
тебе. Твій син Чиполлино”.
У листі, адресованому Кротові, говорилося:
“Милий старий Кріт, не думай, що я тебе забув. У неволі мені робити
нема чого, і я увесь час думаю про старих друзів. Я думав, думав і придумав,
що ти, напевно, можеш допомогти мені й моєму батькові. Я знаю, що це не ліг-
до. Але якщо тобі вдасться зібрати сотню кротів, те спільними зусиллями ви
переборете всі труднощі. Чекаю твоєї швидкої відповіді, тобто чекаю тебе в
своїй камері. Отже, до побачення. Твій старий друг Чиполлино”.
Постскриптум: “Тут у тебе ока не заболять. У моєму підземеллі тим-
її, чим у чорнильниці”.
Третій лист говорило:
“Дорогою Вишенька! Я про тебе нічого не знаю, але впевнений, що ти не приу-
нив після нашої невдачі. Даю тобі слово, що незабаром ми розрахуємося з ка-
валером Помідором сповна. Тут я подумав багато про що, про що не було време-
не думати на волі. Чекаю твоєї допомоги. Посилаю тобі лист для Крота. По-
ложі його в домовленому місці. Незабаром напишу ще. Привіт усім. Чиполлино”.
Він заховав листи під подушку, вилив чорнила, що залишилися, у ямку під
ліжком, віддав порожню миску Лимонишке й ліг спати.
На наступний ранок той же листоноша приніс йому новий лист від батька.
Старий Чиполлоне писав, що він буде дуже рад звісточкам від сина, але з-
ветует йому расчетливо витрачати свою сорочку. Чиполлино відірвав майже по-
ловину сорочки, розстелив її на землі, занурив палець у чорнило й почав
писати.
- Що ти робиш! – зупинив його листоноша. – Якщо ти будеш витрачати
на кожний лист такий великий аркуш, то через тиждень тобі не на чому бу-
дет писати.
- Не турбуйся, – відповів Чиполлино, – через тиждень мене вже тут
не буде!
- Синок, боюся, що ти помиляєшся!
- Можливо. Але замість того щоб робити мені зауваження, чи не можеш
ти простягнути мені руку допомоги?
- Всі вісім моїх ніг у твоєму розпорядженні. Що ти задумав?
- Я хочу намалювати план в’язниці, точно відзначити на ньому всі поверхи, на-
ружную стіну, двір та інше.
- Ну, це не важко: я знаю у в’язниці кожний квадратний сантиметр.
За допомогою павука Кульгава Чиполлино накреслив план в’язниці й хрестиком
відзначив двір.
- Чому ти тут поставив хрестик? – запитав павук.
- Це я тобі поясню іншим разом, – відповів Чиполлино ухильно. – А
поки я дам тобі три листи: одне з них – до батька, а от ці два листи й
план треба віднести моєму другові.
- За тюремні ворота?
- Так. Молодому графові Вишеньці.
- А далеко він живе?
- У графському замку, на пагорбі.
- Ах, я знаю, де це! Мій двоюрідний брат служить на горищі в цьому
замку. Він багато разів запрошував мене до себе, але в мене все не було воль-
ного часу. А говорять, що там дуже красиво. Що ж, я, мабуть, отп-
равлюсь туди, але хто ж буде розносити за мене пошту?
- На дорогу туди й назад у тебе піде тільки два дні, хоч ти й
кульгаєш на одну ногу. Я думаю, що два дні можна обійтися й без пі-
сем.
- Я б не став відлучатися й на один день, – сказав старанний поч-
тальон, – але якщо ці листи треба доставити терміново…
- Дуже терміново! – перебив його Чиполлино. – Мова йде про надзвичайно
важливій справі, від якого залежить звільнення ув’язнених.
- Всіх ув’язнених?
- Так, всіх, – сказав Чиполлино.
- У такому випадку, я відправлюся в шлях, як тільки рознесу сьогоднішню
пошту.
- Мій дорогою друг, я не знаю, як і віддячити тебе!
- Я роблю це не заради подяки, – відповів кульгавий листоноша. -
Якщо в’язниця спорожніє, я зможу нарешті оселитися в селі.
Він поклав листи в сумку, надяг її на шию й, кульгаючи, відправився до
віконечку.
- До побачення, – прошептав Чиполлино, проводжаючи поглядом листоноші,
який цього разу видрав на стелю для більшої безпеки. -
Щасливого шляху!
З тої миті, як павук зник за віконцем, Чиполлино став уважати
години та хвилини. Час тягся дуже повільно: годину, два, три, чотири…
Коли минули доба, Чиполлино подумав: “Зараз він уже десь побли-
зости від замка. Тільки чи знайде він дорогу? Ну звичайно, знайде. В ок-
рестностях замка багато павуків, і якщо вони довідаються, що він доводиться дво-
юродным братом відомому павукові із графського горища, хто-небудь його й
проводить”.
І Чиполлино уявив собі, як старий, сивий павучок, накульгуючи,
карабкается на горище, як він довідається у свого двоюрідного брата, де
кімната Вишеньки, а потім спускається долілиць по стіні до постелі хлопчика й,
тихенько розбудивши його, передає листа.
Чиполлино місця собі не знаходив. З години на годину, з мінути на мінуту
очікував він повернення листоноші. Але пройшов другий, третій день, а Хро-
моног усе ще не показувався. Укладені були дуже стривожені від-
сутствием листів. Перед відходом листоноша нікому з них не повідомив про своєму
таємному дорученні, а сказав, що бере на два дні відпустка. Чому ж він не
вертається? Уже чи не вирішив він назавжди покинути в’язницю й відправитися в
село, про що так давно мріяв? Ув’язнені не знали, що й подумати.
Але більше всіх турбувався Чиполлино.
На четвертий день арештантів вивели на прогулянку. Чиполлино став ис-
кать очами батька, але його надворі не було, і ніхто не міг сказати, що
с їм. Обійшовши кілька разів тюремний двір, Чиполлино повернувся у свою ка-
міру й у розпачі кинувся на ліжко. Він майже втратив усяку надію.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ П’ЯТА

Пригода павука Кульгава й павука

Сім з половиною
1те ж трапилося з павуком-листоношею?
Зараз я вам усе розповім.
Вийшовши з в’язниці, він пішов по вулиці, тримаючись ближче до тротуару, щоб
його не роздавили воза, коляски й карети. Але отут він ледве було не догодив
під колесо велосипеда й був би роздавлений, якби не встиг відскочити в
сторону.
“Панотця мої! – подумав він злякано. – Моя подорож ледве не кін-
чилось перш, ніж почалося”.
На щастя, він побачив неподалік відкритий люк і спустився в стічну
трубу. Ледь він туди заліз, хтось окликнув його по ім’ю. Павук оглянувся
і побачив свого далекого родича. Родич цей жив раніше на
кухні графського замка. Кликали його Сім з половиною, тому що в нього б-
ло сім з половиною ніг: половину восьмої ноги він втратив изза несчаст-
ного случаючи – після невдалого зіткнення з половою щіткою.
Кульгавий чемно привітався зі старим знайомим, і Сім з половиною
пішов з ним поруч, бовтаючи про тім про сем, а найбільше – про те, як він
втратив половину восьмої ноги. Сім з половиною раз у раз зупиняв-
ся, щоб розповісти детальніше про свою фатальну зустріч із нещасливої
щіткою, але Кульгавий тяг його далі, не піддаючись спокусі побалакати
по душах зі своїм супутником.
- Куди ж ти так поспішаєш? – запитав нарешті Сім з половиною.
- До двоюрідного брата, – ухильно відповів Кульгавий.
У в’язниці він навчився зберігати таємниці й тому умолчал про те, що несе
листа від Чиполлино до Вишеньки й Крота.
- До двоюрідного брата? – перепитав Сім з половиною. – До того, що
живе в замку? Він мене давно кличе пожити недельку в нього на горищі.
Так знаєш що, я піду з тобою разом – зараз у мене немає ніяких сроч-
ных справ.
Кульгавий не знав, чи радуватися йому чи компанії ні. Але потім він ре-
шив, що вдвох іти веселіше, так до того ж цей несподіваний супутник мо-
жет надати йому допомогу, якщо з ним трапиться яке-небудь лихо.
- Що ж, підемо, – привітно відповів він. – Але тільки чи не можеш ти
іти небагато швидше? Справа в тому, що в мене є важливе доручення, і я
не хотів би запізнюватися.
- Ти усе ще служиш листоношею у в’язниці? – запитав Сім з полови-
ний.
- Ні, я звільнився, – відповів Кульгавий.
Хоча Сім з половиною був його приятелем і навіть родичем, але про
деяких речах не слід говорити навіть самим закадычным друзям.
Мирно розмовляючи, вони вийшли за межі міста й дозволили собі нарешті
вилізти зі стічної труби. Кульгавий зітхнув з полегшенням, тому що в
трубі було таке сперте повітря, що в нього кружлялася голова.
Незабаром обоє супутника виявилися в поле. Був чудесний день, вітер злегка
ворушив запашну траву. Сім з половиною так жадібно роззявляв рот, начебто
хотів разом вдихнути в себе все повітря.
- Як отут прекрасно! – викликував він. – От уже три роки, як я носа
не висував з моєї задушливої стічної труби. А тепер, здається, я ні за
що не повернуся назад. Чи не оселитися мені тут, у цієї тихій і пус-
тынной сільської місцевості?
- Здається, місцевість ця досить густо заселена, – заперечив Кульгавий-
ніг, указуючи своєму товаришеві на довгу низку мурах, які та-
щили гусеницю в мурашник.
- Міським синьйорам, очевидно, не подобається наше сільське про-
щество, – єхидно помітив коник, що сидів на порозі своєї норки.
Сім з половиною захотів будь-що-будь зупинитися й объяс-
ніл коникові, що саме думає він про сільське суспільство. Коник від-
ветил. Сім з половиною заперечив. Коник протрещал щось. Сім з по-
ловиной не погодився з ним.
Загалом, розмова затягся, а час ішов, не зупиняючись ні на мі-
нуту.
Навколо що сперечаються зібралося багато всякого народу: коники, жуки,
сонечка й на значній відстані – навіть трохи відважних мо-
шек. Горобець, що до цього робив вигляд, начебто регулює вуличне дви-
жение, звернув увагу на це збіговисько й підлетів, щоб розсіяти його.
Отут він відразу ж помітив Сім з половиною.
- Чик-Чирик! Недурний шматочок для моїх воробышков! – прочирикал він.
Добре ще, що якась мошка вчасно зняла тривогу:
- Рятуйтеся! Рятуйтеся! Поліція!
В одна мить всі жуки, сонечка зникли, немов їх поглинула зем-
ля. Сім з половиною й Кульгавий укрилися в норці коника, що пос-
пешно закрив вхідні двері й став у порога на стражі.
Сім з половиною весь тремтів від страху, а Кульгавий початків уже раскаи-
ваться в тім, що взяв із собою такого балакучого супутника, що заті-
ял спор з першим зустрічним і привернув увагу поліції.
“Ну от, мене вже взяли на замітку, – думав старий листоноша. – Воро-
бий, звичайно, записав мене у свою книжечку. А вуж раз потрапиш у цю кни-
жечку – добра не чекай!”
Він повернувся до Семи з половиною й сказав йому:
- Послухай, кум, чи бачиш, подорож наше стає дуже опас-
ным. Може бути, нам варто розстатися?
- Ти мене, право, дивуєш! – викликнув Сім з половиною. – Спочатку
ти сам умовляв мене йти з тобою, а тепер хочеш залишити мене в бе-
де. Гарний же ти друг, нема чого сказати!
- Так адже це ж ти запропонував іти із мною разом! Ну так добре, справа
не в цьому. Я йду в замок з важливим дорученням і не має наміру сидіти в цієї
норці цілий день, хоч я й дуже вдячний коникові за його гостепри-
имство.
- Добре, я піду з тобою, – погодився Сім з половиною. – Я обіцяв
твоєму двоюрідному братові відвідати його й хочу стримати слово.
- Так підемо ж! – сказав Кульгавий.
- Почекайте хвилинку, синьйори: я вигляну за двері й довідаюся, де поли-
ция, – запропонував обережний коник.
Виявилося, що Горобець був усе ще на своєму пості. Він літав низько над
землею й уважно оглядав траву.
Сім з половиною заклопотано зітхнув і сказав, що при таких обстоя-
тельствах він не зробить ні кроку.
- Ну, якщо так, я піду один! – рішуче заявив Кульгавий.
- Що ти, я нізащо не дозволю тобі ризикувати життям! – обурився
Сім з половиною. – Я знав твого покійного батька й заради його пам’яті діл-
дружин перешкодити тобі йти назустріч неминучої загибелі!
Залишалося сидіти й чекати. А тому що Горобець був невтомний і не бажав
убиратися на спочинок, те весь день пройшов у томливому очікуванні. Тільки
на заході поліція нарешті вийшла у свої казарми – на кипариси в скарб-
бища, – і наші мандрівники зважилися знову пуститися в шлях.
Кульгавий був дуже засмучений тим, що втратив цілий день.
За ніч вони могли б надолужити загублений час і піти досить так-
леко, але раптово Сім з половиною оголосив, що він дуже утомився й хоче
відпочити.
- Це неможливо, – запротестував Кульгавий. – Зовсім неможливо!
Я не можу більше зупинятися в шляху.
- Виходить, ти хочеш кинути мене на півдорозі вночі? Так-Те ти обхо-
дишься зі старим другом твого батька! Хотів би я, щоб цей бедный ста-
рик був живий і гарненько пробрав тебе за безсердечне відношення до
родичам!
Хромоногу довелося й цього разу скоритися. Подорожани відшукали зручне
містечко за ринвою якоїсь церкви й улаштувалися на відпочинок.
Немає потреби говорити, що Кульгаво всю ніч не міг зімкнути ока й з
люттю дивився на свого товариша по подорожі, що блаженно пох-
рапывал.
“Якби не цей боягуз і базіка, я б зараз був уже на місці, а може
бути, і по дорозі назад!” – думав він.
Ледь небо просвітліло на сході, він без зайвих дротиків розбудив
Сім з половиною.
- У шлях! – наказав він.
Але йому ще довелося почекати, поки Сім з половиною приведе себе в
порядок. Старий ледар акуратно почистив всі свої сім з половиною
ніг і тільки після цього заявив, що готово рушити далі.
Ранок пройшов без особливих пригод.
Біля полудня подорожани виявилися на широкої, гладко втоптаної площад-
ке, поцяткованої безліччю незрозумілих слідів.
- Дивне місце! – сказав Сім з половиною. – Можна подумати, що
тут пройшла ціла армія.
Наприкінці площадки виднілася низька будівля, з якої доносилися
якісь голосні, тривожні голоси.
- Я не цікавий, – замурмотав знову Сім з половиною, – але я б від-
дав другу половину своєї восьмої лапки, щоб довідатися, де ми перебуваємо
і хто там живе!
Але Кульгавий швидко йшов уперед, не оглядаючись по сторонах. Він смер-
тельно утомився, тому що не спав всю ніч, і в нього боліла голова від жа-
ры. Йому здавалося, що він ніколи не добереться до замка, немов у міру
їхні шляхи замок не наближався, а віддалявся. Хто знає, чи не збилися вони
с дороги: адже зараз уже повинні були здатися вдалині високі вежі
замка… Так, звичайно, вони заблудилися в шляху. Адже обоє вони старі й не
носять окулярів (тому що ніхто ще ніколи не бачив павука в окулярах). Могло
трапитися, що вони пройшли повз замок, не помітивши його.
Кульгавий був весь занурений у свої сумні міркування, коли ма-
ленькая зелена гусениця стрілою промчалася повз нього з лементом:
- Рятуйся хто може! Кури!
- Ми пропали! – прошептав у жаху Сім з половиною, що чув не
раз про цих величезних і ненажерливих птахів.
Не пам’ятаючи себе, пустився він бігти, швидко перебираючи своїми сім’ю
довгими й тонкими ногами й припрыгивая на культяпке восьмої.
Його кульгавий супутник не був так моторний – вопервых, тому, що був
занадто зайнятий своїми думками, а по-друге, йому ніколи ще не приходь-
лось зустрічатися з курми й навіть чути про їх. Але коли одна із цих
незнайомих страшних птахів занесла над ним свій дзьоб, у нього вистачило при-
сутствия духу жбурнути сумку з листами товаришеві й крикнути йому на про-
щание:
- Віднеси…
Але в нього вже не залишилося часу сказати, кому призначалися ці
листа. Курка проковтнула його в одна мить.
Бедный кульгавий листоноша! Йому вже не прийде більше розносити пошту
з камери в камеру й бовтати з ув’язненими. Ніхто не побачить більше, як
він, шкутильгаючи, карабкается по сирих похмурих стінах в’язниці…
Загибель товариша була порятунком для Семи з половиною. Він встиг вус-
кользнуть за сітку, який були обгороджені курятник і площадка, і ока-
зался в безпеці перш, ніж курка обернулася в його сторону. Після
цього він надовго знепритомнів.
Коли Сім з половиною отямився, те ніяк не міг зміркувати, де
він перебуває. Сонце вже заходило – виходить, він пролежав у непритомності ніс-
колько годин.
За два кроки від себе він побачив страшний профіль курки, що всі
це час не випускала з очей і марне намагалася просунути дзьоб через
дірочки частої дротяної сітки.
Цей жахливий дзьоб відразу нагадав йому про сумну кончину Кульгава.
Сім з половиною зітхнув про долю загиблого друга й спробував сдви-
нуться з місця. Отут тільки він виявив, що його покалічена восьма
нога придавлена якоюсь вагою. Це була поштова сумка, що Хро-
моног кинув йому перед смертю.
“Мій хоробрий друг заповів мені віднести листа комусь, – подумав Сім
с половиною. – Але кому, куди?.. Чи не краще кинути цю сумку з листами
у першу ж канаву й повернутися в стічну трубу? Там немає ні горобців, ні
курей. Правда, у трубі дуже задушливо, але зате цілком безпечно. Втім, по-
даруй, я загляну в сумку, але тільки із цікавості”.
Він почав листи й не міг удержатися від сліз. Йому довелося
змахнути не одну сльозу, щоб мати можливість продовжувати .
- И він не сказав мені ні слова про своє доручення! А я-те нічого не
знав і затримував його своєю балаканиною в той час, як йому потрібно було так
поспішати! Ні, ні, тепер мені все ясно: з моєї вини загинув Кульгавий, і я
зобов’язаний виконати його останню волю. Нехай мені призначено вмерти, зате, по
крайній мері, я зроблю що-небудь, щоб ушанувати пам’ять вірного друга.
Сім з половиною пустився в шлях, навіть не давши собі часу поспати, і
на зорі благополучно прибув у замок. Він легко знайшов дорогу на горище й
був радісно зустрінутий своїм родичем-павуком. Після короткої бесіди
про усім, що трапилося, обоє вони передали листи Вишеньці, що всі
ще сидів на горищі, покараний за участь у заколоті. Потім павук, прожи-
вавший у замку, запропонував Семи з половиною провести в нього все , і
старий базіка охоче погодилася: дорога назад здавався йому занадто
страшним.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ШОСТА,

у якій розповідається про Лимончика, знатока арифметики

Один раз ранком Лимонишка, що носив Чиполлино юшку, поставив
на землю миску, строго подивився на Чиполлино й пробурчав:
- Твоєму старому погано. Він дуже хворий.
Чиполлино хотів довідатися про батька побільше, але Лимонишка, ухилившись від
розмови, сказав тільки, що старий Чиполлоне так слабшав, що не може
вийти з камери.
- Дивися нікому не проговорися про те, що я тобі сказав! – додав
Лимонишка. – Я можу втратити місце, а мені адже сім’ю годувати треба.
Чиполлино обіцяв мовчати. Та й без усякої обіцянки він не захотів би
підвести цієї літньої сімейної людини, одягненого в лимонну форму.
Ясно було, що він служив тюремником тільки тому, що не міг знайти промінь-
шего ремесла, щоб прокормити своїх дітей.
У цей день покладалася прогулянка. Ув’язнені вийшли у двір і почали
ходити по колу. Лимонишка відбивав такт на барабані:
- Раз-Два, два^-двох-два-раз-два!
” Раз-Два! – повторював про себе Чиполлино. – Мій листоноша пропав бесс-
ледно, немов у воду канув. Десять днів пройшло з тих пор, як він пішов, і
на повернення немає ніякої надії. Він нікому не передав моїх листів,
інакше Кріт був би вже тут. Раз-Два!.. Батьки хворий – виходить, і думати
зараз про втечу нема чого. Як віднести хворого з в’язниці? Як лікувати його?
Адже хто знає, скільки часу прийде нам ховатися в лісі або на
болоті, без даху над головою, без лікарів і ліків… Эх, Чиполлино,
перестань і думати про волю й приготуйся прожити у в’язниці багато років,
а може бути, і все життя… І залишитися отут після смерті”, – додав він
подумки, подивившись на тюремний цвинтар, що виднілося за віконечком
у стіні, що оточувала тюремний двір.
У цей день прогулянка була ще більш сумовитої, чим звичайно. Ув’язнені в
своїх смугастих арештантських куртках і штанях брели по дворі, згорбивши-
шись. Ніхто навіть не намагався цього разу обмінятися декількома словами з
товаришем, як це бувало звичайно.
Усі мріяли про волю, але в цей день воля здавалася такий далекою!
Далі, ніж сонце, що ховається за хмарами в дощовий день. А отут ще,
немов навмисно, почав накрапати дрібний, холодний дощ, і укладені,
мерзлякувато посмикуючи плечима, продовжували свою прогулянку, що, по тюремним
правилам, покладалася в будь-яку погоду.
Раптом Чиполлино почув – або, може бути, йому тільки здалося? -
начебто його хтось кличе.
- Чиполлино, – повторив ще більш виразно знайомий глухий голос, – за-
тримайся небагато на наступному колі.
“Кріт, – подумав Чиполлино, і вся кров кинулася йому в особу від ра-
дости. – Він прийшов! Він тут!”
Але тільки як же бути з батьком, замкненим у камері?
Чиполлино так поспішав скоріше добратися до того місця, звідки він вус-
лышал голос Крота, що наступив на п’яти шедшему спереду арештантові. Той
обернувся й проворчал:
- Ти дивися, куди ноги ставиш!
- Не гнівайся, – прошептав Чиполлино. – Передай по колу, що через
чверть години ми все вийдемо з в’язниці.
- Так ти з розуму зійшов! – здивувався ув’язнений.
- Роби, що я тобі говорю. Передай, щоб всі були напоготові. Ми убе-
жим ще до кінця прогулянки.
Ув’язнений вирішив, що якщо він передасть це, те великого лиха не слу-
чится.
Перш ніж люди встигли обійти коло, їхня хода стала твердіше й бодрее.
Спини випрямилися. Навіть Лимонишка, що бив у барабан, відчув
це й вирішив похвалити арештантів.
- От і добре! – закричав він. – Так, так! Груди вперед, живіт уб-
рать. Плечі назад… Раз-Два, раз-два!..
Це вже було схоже не на прогулянку ув’язнених, а на військову марші-
ровку.
Коли Чиполлино дійшов до того місця, звідки його окликнув Кріт, він за-
барився крок і прислухався.
- Підземний хід готовий, – донеслися до нього слова з-під землі. – Тобі
потрібно тільки стрибнути на один крок уліво, і земля провалиться в тебе під
ногами. Ми залишили зверху тільки самий тонкий шар…
- Добре, але давай почекаємо до наступного кола, – тихо Чи відповів-
поллино.
Кріт сказав ще щось, але Чиполлино вже пройшов мимо.
Він знову наступив на п’яти передньому арештантові II шепнув:
- У наступний обхід, коли я тебе штовхну ногою, зроби крок уліво й
підстрибни. Тільки посильнее тупни при цьому!
Ув’язнений хотів запитати ще щось, але в цю мить барабанщик пос-
мотрел у їхню сторону.
Потрібно було як-небудь відволікти його увага. По всьому колу швидко
пробіг приглушений шепіт, а потім один з ув’язнених голосно зойк-
нул:
- Ай!
- Що там трапилося? – гаркнув Лимонишка, обернувшись до нього.
- Мені на мозолю наступили! – жалібно відповів арештант.
У той час як Лимонишка загрозливо дивився в протилежну сторону,
Чиполлино наблизився до місця, де був хід у підземну галерею, викопаний-
ную кротами. Він штовхнув ногою товариша, шедшего спереду. Той відскочив
уліво, підстрибнув і зараз же зник. У землі залишився отвір, доста-
точно широке, щоб у нього міг провалитися людина. Чиполлино пустив по
колу розпорядження:
- З кожним обходом буде зникати той, кого я штовхну ногою.
Так і пішло. У кожний обхід хто-небудь стрибав уліво, у дірку, і про-
падав безвісти. Щоб Лимонишка не помітив этого, хто-небудь на проти-
воположной стороні кола піднімав лемент:
- Ай-Ай!
- Що там таке? – запитував Лимонишка грізно.
- Мені віддавили мозоля! – чулася той самий відповідь.
- Сьогодні ви тільки й робите, що наступаєте один одному на ноги.
Будьте повнимательнее!
Після п’яти-шести кіл Лимонишка став заклопотано поглядати на
кільце арештантів, що ходили довкола нього.
“Дивно! – думав він. – Я можу заприсягти, що людей стало менше”.
Але потім він вирішив, що це йому тільки здалося. Куди ж вони дінуть-
ся! Ворота замкнені, стіни високі.
- И все-таки, – бурмотав він, – мені здається, що їх стало менше.
Бажаючи переконатися, що він помилився, Лимонишка на207. чал уважати арестан-
тов, але тому що вони ходили по колу, то він ніяк не міг запам’ятати, з до-
го ж він почав, і деяких порахував по двох разу. Рахунок ніяк не сходив-
ся: виходило, що ув’язнених не зменшилося, а додалося.
“Як це може бути? Не можуть же вони ділитися на частині. Яка дурна
штука-арифметика!”
Ви, напевно, уже зрозуміли, що Лимонишка не був сильний у цій науці. Він
знову почав рахунок, але число ув’язнених те зменшувалося, то збільшувалося.
Нарешті він вирішив кинути цю справу, щоб не заплутатися остаточно. І
отут, подивившись на коло, воно в жаху протер ока: чи можливо це? Арес-
тантов стало чи ледве не вдвічі менше!
Він підняв очі до неба, намагаючись розглянути, чи не полетів хто-небудь
з них за хмари, і саме в цей самий час ще одна людина стрибнула в
підземелля й миттєво зник.
Тепер їх залишилося всього двадцять вісім. Серед них був і Чиполлино,
який не переставав думати про свого батька. Щораз, коли який-ні-
будь арештант поперед нього зникав під землею, у хлопчика стискувалося
серце: “Ах, якби це був мій батько!”
Але старий Чиполлоне був замкнений у своїй камері, – нема чого було й думати
про його звільнення.
Зрештою Чиполлино вирішив, що він допоможе бігти всім укладений-
ным, а сам залишиться у в’язниці з батьком. Не потрібна була йому воля, якщо
нею не міг скористатися разом з ним і старий Чиполлоне. Тепер осту-
валось усього п’ятнадцять ув’язнених… десять, дев’ять, вісім, сім…
Приголомшений Лимонишка машинально продовжував бити в барабан.
“Який чорт жартує із мною! – думав він тривожно. – З кожним обходом по
одній людині пропадає. Що ж мені робити? До закінчення прогулянки ос-
талось ще сім мінут, – правило є правило. А що, якщо до кінця про-
гучні вони всі зникнуть?.. Скільки їх там залишилося? Один, два, три, пари-
ре, п’ять, шість… Так що я говорю: їх уже тільки п’ятеро!”
Чиполлино був дуже засмучений. Він спробував було окликнути Крота, але не
одержав відповіді. А йому так хотілося пояснити своєму доброму Другові, поче-
му сам він не може бігти…
Саме в цю мінуту Лимонишка отямився й вирішив покласти кінець цьому
чаклунству, через якого в нього так таємниче зникли всі арештанти.
Він заволав:
- Стій! Ні з місця!
Чиполлино й ще четверо ув’язнених зупинилися й подивилися друг на
друга.
- Скоріше біжіть, – закричав Чиполлино, – поки Лимонишка не підняв
тривогу!
Ув’язнені не змусили себе просити двічі й один за іншим попры-
галі в яму. Чиполлино сумно подивився їм вслід, але раптом почувство-
вал, що його вистачають за ноги. Товариші вгадали, що він вирішив залишитися, і
без довгих розмов затягли його в підземну галерею.
- Не будь дурнем, – сказали вони. – Якщо будеш на волі, ти скоріше
допоможеш своєму батькові. Біжимо, біжимо, поки не пізно!
- Почекайте й мене! – зненацька закричав Лимонишка, що нарешті
зрозумів, у чому справа. – И я с вами! Не залишайте мене тут: адже принц
повісить мене за вашу втечу!
- Добре, візьмемо його із собою, – погодився Чиполлино. – Адже цьому
Лимонишке ми теж небагато зобов’язані тим, що нам так легко вдалося бігти.
- Поквапитеся, – почувся глухий голос за його спиною. – Тут не-
выносимо світло, а я зовсім не бажаю осліпнути або загинути від солнеч-
ного Удару!
- Мій добрий, старий Кріт, – сказав Чиполлино, – подумай сам, хіба я
можу бігти? Батько хворий і замкнений у своїй камері!
Кріт почухав потилицю.
- Я знаю, де його камера, – сказав він. – Я добре вивчив план в’язниці,
який ти мені надіслав. Але є чи в нас час? Тобі потрібно було предуп-
редить мене заздалегідь.
Він випустив закличний клич, і в ту ж мить з’явилося біля сотні
кротів.
- Хлопці, нам потрібно вирити ще один хід – геть до того кута в’язниці, -
сказав старий Кріт. – Ну що, вириємо?
- Що за питання! У чверть години все буде зроблено.
Кроти, не замислюючись, прийнялися за роботу, У кілька мінут вони
добралися до тісної клітки, де перебував старий Чиполлоне. Чиполлино
першим проникнув у камеру. Його батько лежав на ліжку й марив. Ледь вони відніс-
чи старого через підземний хід, як у камеру ввірвалися Лимонишки, кото-
рые металися по всій в’язниці в пошуках ув’язнених, не розуміючи, яким про-
разом вони зникли.
Коли нарешті тюремники зміркували, що відбулося, вони так злякалися
покарання, якому їх неминуче піддасть принц Лимон, що все разом
покидали зброя й, у свою чергу, ринулися в коридор, виритий кротами.
Вийшовши в поле, вони поховалися по будинках у селян, чи скинули свою-
монную форму й надягли робоче плаття.
Говорять, вони покидали також і дзвіночки, які були в них на
шапках. Давайте-Ка зберемо ці дзвіночки й віддамо дітлахам – пус-
кай дзвонять щосили!
Ну, а Чиполлино? Що з ним трапилося далі?
Старий Кріт і Чиполлино, думаючи, що бежавшие з в’язниці Лимонишки
женуться за ними, вирили для себе інший хід. От чому Лимонишки так їх
і не наздогнали.
Де ж вони зараз перебувають?
Потерпите – довідаєтеся.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

Перегони з перешкодами

Принц улаштував велике свято.
- Моїм підданим необхідні розваги, – вирішив принц Лимон, – тоді
їм ніколи буде думати про свої лиха й потреби.
Він придумав кінні змагання, у яких повинні були брати участь всі
придворні Лимони першого, другого й третього класів. Зрозуміло, у ка-
честве наїзників, а не коней.
Ці змагання були особливі: коні повинні були тягти колісниці з
гальмами.
Сам принц перед змаганнями оглянув ці гальма, щоб удостове-
риться, чи діють вони.
Вони так добре діяли, що колеса зовсім не вертілися. Тому
коням було в сто разів сутужніше тягти колісницю.
Коли принц подав сигнал, коня вдарили копитами об землю й напружили
всі мускули, роняючи піну з вудив. Але колісниці навіть не зрушилися з місця.
Тоді Лимони-Наїзники пустили в хід довгі бичі. Це допомогло. Колесни-
цы зрушилися на кілька сантиметрів, і принц Лимон весело захлопав в
ладоши. Потім він сам вийшов на арену й почав хльостати коней одну за
іншої. Очевидно, це заняття робило йому величезну приємність.
- Соблаговолите, ваша високість, підхльоснути й моїх! – Чи кричали-
моны, щоб зробити йому приємне.
Принц Лимон клацав бичем щосили. Наїзники, коштуючи в колісницях,
теж обсипали коней ударами. Кожний удар бича залишав на спині в лоша-
ди довгу білу смугу, але принца це не бентежило – він був дуже гордий
придуманої ним забавою.
- Будь-який кінь здатний бігти, якщо їй ніщо не заважає, – говорив
він. – А я хочу подивитися, чи можуть вони бігти, якщо їх утримуєш.
У бідних коней, що збожеволіли від болю й напруги, підгиналися ноги.
Глядачі обурювалися, але змушені були дивитися на це дике состяза-
ние – або, вірніше сказати, катування, тому що якщо вже принц вирішив, що люди
повинні розважатися, то їх розважали насильно.
Але раптом принц завмер на місці з піднятим бичем і так витріщив ока,
що вони ледве було не вискочили в нього з орбіт. Ноги в нього затремтіли,
особа ще більше пожовкла, і волосся під жовтою шапочкою стали сторчма, так
що золотий дзвіночок затрясся й запекло задеренчав.
Принц побачив, як земля разверзлась у самих його ніг. Так, так, разверз-
лась земля!
Спочатку з’явилася тріщина, потім інша, потім на арені виріс не-
великий горбок, схожий на той, які залишають кроти на полях. Потім
на верхівці горбка утворився отвір. Воно розширилося, з нього по-
здавалася голова, плечі, і якась жива істота швидко вилізла з-під
землі, допомагаючи собі ліктями й коліньми. Це був Чиполлино.
З норки почувся тривожний голос старого Крота:
- Повернися назад, Чиполлино, ми помилилися дорогою! Повернися!
Але Чиполлино вже нічого не чув. Побачивши прямо перед собою бліде,
покрите потом особа принца, що так і застиг з бичем у руці,
немов перетворившись у соляний стовп, Чиполлино весь затрясся з люті.
Не замислюючись над тим, що він робить, хлопчик кинувся до правителя й
вирвав у нього з руки бич. Принц і отямитися не встиг, як Чиполлино
клацнув бичем у повітрі, як би випробовуючи його, а потім розмахнувся й по-
лоснул по спині принца. Правитель був так приголомшений, що й не подумав
ухилитися від удару, що обрушився на нього.
- Про-Про-Про! – заволав принц.
Чиполлино знову змахнув бичем і наніс йому новий удар, посильнее
колишнього.
Тоді правитель повернувся й кинувся навтьоки.
Це було сигналом. Слідом за Чиполлино з-під землі з’явилися й ос-
тальные ув’язнені, що бігли з в’язниці. Народ привітав їх радост-
ными лементами. Батьки побачили синів, дружин довідалися чоловіків.
В одна мить ланцюг поліцейських була прорвана, юрба заюшила на
арену й понесла на руках звільнених бранців.
Придворні гонщики хотіли було умчатися на своїх колісницях ладь, але
як вони не хльостали коней, колеса не могли зрушитися з місця. Придвор-
ных схопили й зв’язали по руках і ногам.
Однак сам принц все-таки встиг підхопитися у свою карету, що не
брала участь у перегонах і тому була без гальм. Принцові вдалося вчасно
утекти. Але він не зважився вкритися у своєму палаці, а помчався в поля,
підганяючи коней шаленим лементом. Слухняні коні понеслися таким га-
лопом, що карета зрештою перекинулася, і правитель догодив голо-
виття прямо в пухку купу, призначену для добрива полів.
“Саме підходяще для нього місце!” – сказав би Чиполлино, якби
побачив, що трапилося із принцом.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА

Синьйор Помідор установлює податок на погоду

У те самий час, коли в місті відбувалися ці події, у залі зам-
ка графинь Вишень, що від часу до часу перетворювався в зал суду,
синьйор Помідорів зібрав всіх жителів села, щоб оголосити їм досить
важливе рішення.
Головою суду, звичайно, був усе той же кавалер Помідорів, адвока-
тім – синьйор Горошок, а секретарем – синьйор Петрушка. Лівою рукою він за-
писывал до протоколу мовлення сторін і рішення суду, а в правій тримав свій
картата носова хустка, яким користувався чи ледве не щохвилини.
Народ був не на жарт стривожений, тому що всяке засідання доль-
ного трибуналу обіцяло йому одні неприємності.
На минулому засіданні трибунал ухвалив, що не тільки земля, але й
повітря в селі є власністю графинь Вишень, і тому всі,
хто дихає, повинні платити гроші за оренду повітря. Раз на місяць кавалер
Помідор обходив сільські будинки й змушував селян глибоко дихати в
його присутності. По черзі він вимірював у них обсяг грудей після вдиху й
видиху, потім робив підрахунок і встановлював, яка сума належить
с кожного споживача повітря. Кум Гарбуз, що, як відомо, дуже
часто зітхав, платив, звичайно, більше всіх. Чого ж ще зажадають від
селян власниці замка?
Кавалер Помідорів взяв слово першим і в глибокій тиші вимовив:
- За останнім часом доходи замка помітно зменшилися. Але ж ви зна-
ете, що наші бідні графині – удови й круглих сиріт – живуть тільки до-
ходами із приналежної їм землі й, крім себе самих, змушені містити
ще й своїх родичів, герцога Мандарина й барона Апельсина, щоб
не дати їм умерти з голоду…
Майстер Виноградинка нишком подивився на барона, що сидів в
куточку, скромно опустивши ока, і вгамовував свій голод смаженим зайцем з гар-
ниром з воробышков.
- Нема чого оглядатися по сторонах! – суворо прикрикнув синьйор Поми-
дор. – Якщо ви будете вертіти головою, я накажу очистити приміщення!
Майстер Виноградинка поспішив спрямувати погляд на кінчики власних
черевиків.
- Шляхетні графині, наші вельмишановні господарки, представили в суд
прохання, написане, як цього вимагає закон, на гербовому папері, щоб
домогтися визнання одного зі своїх невід’ємних прав… Адвокат, прочитай-
ті документ! Синьйор Горошок устав, відкашлявся, набрав у легені побільше
повітрю й почав читати документ повільно й переконливо:
- “Підписані нижче, графиня Старша й графиня Молодша з поважного
роду Вишень, затверджують, що, будучи власницями повітря у своєму маєтку,
вони повинні бути визнані також і власницями всіх опадів, що випадають в
плин року. Тому вони просять суд підтвердити, що кожний житель де-
ревни винний сплачувати їм орендну плату в сумі ста лір за простій
дощ, двохсот лір за зливу із громом і блискавкою, трьохсот лір за сніг і
чотирьохсот лір за град”. Випливають підпису: “Графиня Вишня Старша. Графи-
ня Вишня Молодша”.
Синьйор Горошок сел.
Голова запитав:
- Ви говорите, що прохання написане на гербовому папері?
- Так, синьйор голова, – відповів синьйор Горошок, знову підхоплюючись
на ноги, – на гербовій.
- Дійсність підписів обох графинь установлена?
- Установлена.
- Прекрасно, – заявив синьйор Помідорів. – Якщо прохання написане на
гербовому паперу й підпису дійсні, те все ясно. Суд віддаляється на
нарада.
Кавалер устав, загорнувся в чорну мантію, що раз у раз сповзала
у нього із плечей, і вийшов у сусідню кімнату, щоб прийняти рішення.
Скрипаль Груша підштовхнув свого сусіда Лука Порею й запитав у нього
пошепки:
- По-твоєму, це справедливо, що ми повинні платити за град? Ну, я
розумію ще – за дощик і за сніг, які приносять користь посівам. Але
адже град і сам по собі велике нещастя, а за нього вимагають саму
більшу плату!
Лук Порей не відповів, – він задумливо погладжував свої довгі вуси.
Майстер Виноградинка розгублено шарив у кишенях. Він шукав шило, щоб
почухати потилиця, але раптом згадав, що, перш ніж увійти в зал, жителі
села повинні були здати зброю, холодне й вогнепальне. Огнест-
рельного в них не виявилося, а шило було визнано холодною зброєю.
Чекаючи вироку суду синьйор Петрушка не зводив очей із при-
сутствующих і записував у себе в книжечці:
“Груша шепотівся. Лук Порей пригладжував вуси. Кума Тыквочка ерзала на
місці. Кум Гарбуз глибоко зітхнув два рази”.
Так записує на дошці імена своїх товаришів школяр, якому вчи-
тельница доручила спостерігати за класом, поки сама вона розмовляє з ким-ні-
будь у коридорі.
У графі “зразкових” синьйор Петрушка записав:
“Герцог М. поводиться відмінно. Барон А. – дуже добре. Він не встає
с місця, дотримується тиші і їсть тридцять четвертого воробышка”.
“Эх, – думав майстер Виноградинка, почухуючи потилицю нігтями за неиме-
нием шила, – якби наш Чиполлино був тут, не було б усього цього бе-
зобразия! З тих пор як Чиполлино у в’язниці, з нами звертаються, як з ра-
бами. Ми не можемо поворухнутися без того, щоб синьйор Петрушка не запі-
сал нас у свою прокляту книжку”.
Справа в тому, що всі ті, кого синьйор Петрушка записував у графу “про-
винившихся”, повинні були платити штраф. Майстер Виноградинка майже ежед-
невно платив штраф, а інший раз і по двох штрафу в день. Нарешті суд, те
є кавалер Помідорів, повернувся в зал засідань.
- Устати – скомандував синьйор Петрушка, але сам, однак, залишився си-
діти.
- Увага! Зараз я оголошу рішення суду, – сказав кавалер. – “Заслу-
шав прохання графинь Вишень, суд ухвалив: визнати, що вищезгадані
графині мають право стягувати орендну плату за дощ, сніг, град, а також
за всяку погоду й непогоду, що посилається небом. Тому суд установлює
нижченаведене: кожний житель села, що належить графиням Вишням, по-
винен вносити за погоду плату, що вдвічі перевищує суму, необхідну графи-
нями…
У залі почулося ремство.
- Мовчати! – закричав кавалер Помідорів. – Інакше я зараз же накажу
очистити приміщення. Я ще не скінчив: “Суд ухвалив, що вищезгадані
громадяни винні також вносити орендну плату за росу, іній, туман і
інші види вогкості. Постанова набирає чинності з нинішнього дня”.
Все испуганно подивилися у вікно, сподіваючись побачити чисте небо. Оказа-
лось, що насувається чорна грозова хмара. У скло вдарило трохи
градин.
“Панотця мої! – подумав майстер Виноградинка, почухуючи потилицю. – От
і плати тепер вісімсот лір. Прокляті хмари!”
Синьйор Помідорів також подивився у вікно, і його червона, широка особа
засяяло від радості.
- Ваша милість, – сказав йому синьйор Горошок, – поздоровляю вас! Вам
везе: барометр падає, буде злива.
Усі подивилися на адвоката з ненавистю. Синьйор Петрушка швидко огля-
справ присутніх і записав у книжечку кожного, у чиїх очах можна б-
ло прочитати докір.
Коли й справді вибухнула гроза із громом, блискавкою, дощем і
градом, синьйор Горошок весело підморгнув синьйорові Петрушці, а майстер Ви-
ноградинка, тільки-но дихаючи від сказу, змушений був ще пристальнее расс-
матривать свої черевики, щоб знову не піддатися штрафу.
Жителі села дивилися на зливу за вікном, як на суще нещастя.
Грім здавався їм страшнее гарматної стрілянини, а блискавки немов попадали їм
у саме серце.
Синьйор Петрушка помусолил чорнильний олівець і почав швидко подсчи-
тывать, скільки зароблять на цій божій милості власниці замка. Підлоги-
чилась значна цифра, а разом зі штрафами – ще більше всели-
тельная.
Кума Тыквочка розплакалася. Дружина Лука Порею пішла її прикладу,
припавши до плеча свого чоловіка й витираючи сльози його довгими вусами.
Кавалер Помідорів страшно озлився, затупотів ногами й вигнав їх усіх з
залу.
Селяни вийшли під дощ, змішаний із градом, і побрели в село.
Вони навіть не квапилися. Град бив їм в особу, струмені дощу пробиралися під
одяг, але вони начебто й не почували цього. Коли в тебе велике горе,
дрібних неприємностей уже не зауважуєш.
Щоб потрапити в село, потрібно було перейти через залізницю.
Селяни зупинилися в шлагбаума, що був закритий, тому що через
мінуту повинен був пройти поїзд. Дивитися на поїзд у шлагбаума завжди ин-
тересно. Бачиш, як, пихкаючи й димлячи, підходить величезний чорний паровоз із
машиністом у будці. У вікна вагонів дивляться пасажири, які возвраща-
ются з ярмарку, – селяни в плащах, їхньої дружини, діти…
От селянка із чорною хусткою на голові. А в останньому вагоні…
- Праведне небо, – викликнула кума Тыквочка, – подивися-ка на пос-
ледний вагон!
- Здається… – робко вимовив кум Гарбуз, – здається, там ведмеді…
Дійсно, у вікна вагона стояли три ведмеді й із цікавістю ос-
матривали околиці.
- Небачена справа! – простягнув Лук Порей.
Вуси в нього скуйовдилися від подиву.
Раптом один із трьох ведмедів закивав головою й замахав лапою, начебто
вітаючи людей, які мокли під дощем у шлагбаума.
- Чого це він зуби скалить? – проворчал майстер Виноградинка. – Ишь ти,
ведмідь і той дозволяє собі знущатися з нас!
Але ведмідь усе ще продовжував кланятися, і коли поїзд уже пройшов, він
висунувся з віконця й так махнув лапою, що ледве не вивалився. Добре,
що два інших ведмеді вчасно удержали його й витягли назад.
Наші друзі дійшли до станції саме в ту мінуту, коли поїзд остано-
вився. Ведмеді неквапливо вилізли з вагона, і самий старий із трьох
пред’явив контролерові квитки.
- Це, мабуть, ведмеді-акробати із цирку, – сказав майстер Виног-
радинка. – Напевно, представляти будуть. Зараз з’явиться сюди їхній приборкувач
- старий з дерев’яною дудкою.
Приборкувач і справді незабаром з’явився, але виявився не старим, а
хлопчиком у зеленому беретику й синіх штанях зі строкатою латкою на колін-
ке. Особа в нього було живе, веселе й начебто дуже знайоме кожному з
жителів села.
- Чиполлино! – закричала Виноградинка, кинувшись до нього.
Так, це дійсно був Чиполлино. Перед поверненням у село він
забіг у зоологічний сад і звільнив ведмедів. Сторож цього разу так
міцно спав, що можна було б повести не тільки ведмедів, але й слона,
якби тільки той погодився бігти із зоологічного саду.
Але старий слон не повірив, що прийшла воля, і залишився в слоновнику
писати свої спогади…
Скільки отут було обіймів, поцілунків, розпитів і оповідань! І все це
під заливним дощем. Адже коли радуєшся, не зауважуєш дрібних неприят-
ностей, не боїшся навіть схопити застуду.
Скрипаль Груша не перестаючи потискував лапу молодому ведмедеві.
- Помнете, як ви танцювали під мою скрипку? – запитував він, весело
підморгуючи.
Ведмідь прекрасно пам’ятав це й негайно ж знову пустився в танок, не
чекаючи музики. Хлопці весело ляскали в ладоши.
Зрозуміло, Вишеньці відразу сповістили про повернення Чиполлино. Можете
собі представити, як гаряче вони обійнялися при зустрічі!
- Ну, а тепер поговоримо про справу, – сказав Чиполлино. – Я повинен сооб-
щить вам, що я задумав.
Поки Чиполлино розповідає друзям, що він задумав, підемо так узна-
їм, як поживає принц Лимон.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТА

Гроза, що ніяк не може скінчитися

Ти протримали принца в гнойовій купі так довго, тому що в цьому
притулок він почував себе в більшій безпеці, чим у своїй столиці.
“Тут тихо, тепло й спокійно, – думав він, раз у раз отплевываясь. -
Я залишуся тут доти, поки моя варта не відновить у місті по-
рядок”.
Адже цей гордовитий, жорстокий, але боягузливий принц утік з арени, не
оглядаючись назад, і тому не знав, що його варта перейшла на сторону
народу, його придворні потрапили у в’язницю й у країні проголошена воль-
ная республіка.
Але, коли заюшив дощ і холодні струмені проникнули в гнойову купу,
правитель змінив свій намір.
“Стає сиро, – вирішив він, – треба пошукати містечко посуше!”
Він заворочався, задриґав ногами й зрештою вибрався з купи.
Отут тільки він побачив, що перебуває за два кроки від замка графинь Ви-
шен.
“Ну й дурень же я! – подумав він, протираючи ока, заліплені брудом. -
Лежу в цій проклятій гнойовій купі й не підозрюю, що звідси рукою
подати до графського замка, де так тепло й затишно”.
Принц обтрусився й направився до воріт, але раптом почув голосні го-
лоса. Він сховався за стіг сіна й пропустив повз себе якусь шумну
компанію. (Ви знаєте, з кого вона складалася.) Потім принц піднявся по
сходам замка й подзвонив. Відімкнула йому двері Земляничка.
- Простите, пан, господарки наші жебраком не подають! – сказала дівчина й
захлопнула двері перед самим його носом.
Принц забарабанив у двері кулаками:
- Відчини! Який я жебрак? Я – правитель, принц Лимон!
Земляничка знову відкрила двері й участливо подивилися на нього.
- Бедняжка, – сказала вона з подихом, – ти, видно, від нестатку з розуму
спятил!
- Яка там ще нестаток? Я багатий, я дуже багатий!
- Якщо подивитися на тебе, так цього нізащо не скажеш, – відповіла
Земляничка, качаючи головою.
- Нема чого отут розмовляти! Піди доповідай про мене графиням.
- Що отут відбувається? – запитав синьйор Петрушка, проходячи мимо й ожес-
точенно сякаючись у свою картату хустку.
- Так от цей жебрак запевняє, начебто він принц. Мабуть, сумасшед-
ший.
Синьйор Петрушка миттєво довідався правителя, хоча довідатися його було до-
вільно мудро.
- Я навмисно переодягся, щоб ближче познайомитися з моїм народом, -
сказав принц Лимон, бажаючи, видимо, виправдати свій трохи незвичайний
вид.
- Подаруйте, подаруйте, ваша високість, ми так щасливі вас бачити!
- викликнув синьйор Петрушка, намагаючись поцілувати брудну руку принца.
Правитель увійшов у двері, кинувши мимохідь грізний погляд на Землянич-
ку. Графині так і ойкнули, побачивши дивного гостя, але, довідавшись, хто він та-
який, прийнялися навперебій розхвалювати його турботу про піддані.
- Об вашу високість, ви промокли наскрізь! Жоден принц на світі не
вийшов би на вулицю в таку жахливу погоду.
- Я хотів довідатися, як живе мій народ, – відповів правитель і при цьому
нітрохи не почервоніли: адже лимони ніколи не червоніють!
- Ваша високість, які ж ваші враження? – запитала графиня
Старша.
- Мій народ цілком щасливий і задоволений, – заявив принц. – Немає народу
счастливее, чим мій. От тільки зараз повз мене пройшла дуже весела
компанія… Їй навіть дощ дарма.
Принц і не знав, що говорить сущу правду: у цей день його народ був
і справді щасливий, тому що позбувся від свого правителя!
- чи Не завгодно вашій високості зажадати коней, щоб повернутися
у палац? – запитав синьйор Помідорів.
- Ні, ні, нізащо! – із тривогою відповів принц. – Я почекаю тут,
поки не скінчиться ця страшна гроза…
- Я дозволю собі почтительнейше помітити, – сказав трохи озада-
ченный синьйор Помідорів, – що гроза вже давно пройшла й надворі знову си-
яет сонце.
- Сонце? Сіяє? – гнівно перепитав принц. – Ви, здається, осмелива-
етесь суперечити мені!
- Я просто не розумію вашої зухвалості, синьйор, – втрутився барон
Апельсин. – Якщо його високість знаходить, що надворі гроза, виходить, так
воно і є. Хіба ви не чуєте, як шумить дощ?
Усі поспішили погодитися з бароном.
- Ах, ця гроза ніколи не скінчиться! – сказала графиня Старша, дивлячись
у вікно, за яким після недавнього дощу блискали на чашечках квітів
великі краплі.
- Жахлива злива! Подивитеся, так і хльостає, – підтакнула графиня
Молодша, стежачи за тим, як весело грає із золотими рибками в басейні
сонячний промінь, прокравшийся через хмарину.
- Чуєте, як оглушливо гримить грім? – вставив слівце й герцог
Мандарин, затикаючи вуха й закриваючи ока в удаваному жаху.
- Земляничка, Земляничка, де ти? – покликала графиня Старша що слабшає
голосом. – Зараз же прикрий всі ставні! Всі!
Земляничка прикрила ставні, і в кімнаті стало темно, як у льосі.
Незабаром запалили свічі, і більші тіні застрибали по стінах. Синьйора гра-
финя Старша зітхнула:
- Ах, яка жахлива нічна гроза!
Принцові Лимону й справді стало страшно.
- Моторошна ніч! – сказав він, стукаючи зубами.
Всі інші для ввічливості теж затремтіли як у лихоманці.
Синьйор Помідорів підійшов крадькома до вікна й, мало-мало відкривши ставши-
ню, ризикнув доповісти:
- Прошу прощення у вашої високості, але мені здається, що гроза кін-
чается.
- Немає-Ні, що ви! – закричав принц, помітивши косою сонячний промінь, до-
торый спробував було проникнути в кімнату.
Кавалер Помідорів поспішив захлопнути ставню й підтвердив, що дощ
як і раніше ллє як із цебра.
- Ваша високість, – робко запропонував барон Апельсин, якому дуже
хотілося сісти скоріше за стіл, – чи не хочете пообідати… тобто,
винуватий, повечеряти?
Але його високості не завгодно було не обідати, не вечеряти.
- У таку погоду, – сказав він, – у мене не буває апетиту.
Барон не міг зрозуміти, яке відношення має погода до апетиту, але,
оскільки все погодилися із принцом, він теж погодився:
- Я адже тільки запропонував, ваша високість. Яка вуж отут їжа! У мене
у самого від блискавки й грому так здавило горло, що я не зміг би прогло-
тить і курчати!
Насправді ж він був до того голодний, що із задоволенням згриз би
пари стільців, якби не боявся суперечити його високості.
Зрештою принц, стомлений хвилюваннями, пережитими за день,
міцно заснув, сидячи на стільці. Його прикрили ковдрою й потихеньку отправи-
лисій у їдальню вечеряти. До цього часу й справді стемніло.
За вечерею синьйор Помідор їла дуже мало, а потім попросив у графинь
дозволу встати через стіл, тому що його знемагає сон.
Насправді ж синьйор Помідор прокрався в сад і пішов у село.
“Що таке трапилося? – думав він, крокуючи по дорозі. – Принц чимсь
стривожений. Це дуже підозріло. Я не зачудуюся, якщо виявиться, що
відбулася революція”.
Від цього слова в нього забігали по спині мурашки. Він відігнав тривожну
думка, але вона верталася знову й знову. Грізне слово так і стрибало в
його перед очами, лякаючи його кожною своєю буквою: Революція!!! Р-рим,
Е-європа, У^-Венеція й так далі… Революція…
Раптом йому здалося, що хтось іде за ним слідом. Він причаївся за
огорожею й став чекати. Через мінуту видали здався синьйор Горошок,
який рухався так обережно, немов крокував по сирих яйцях.
Адвокатові ще в їдальні поводження кавалера Помідора здалося подоз-
рительным. Побачивши, що кавалер виходить із кімнати, синьйор Горошок поспе-
шив відправитися за ним.
“Тут що-небудь так криється, – думав він. – Не будемо втрачати кавалера
з виду!”
Синьйор Помідорів збирався вже вийти зі свого притулку, як раптом у від-
далении мигнула інша тінь.
Кавалер ще нижче пригнувся за огорожею, щоб дати й цьому пройти.
Людина, що йшов за синьйором Горошком, був синьйор Петрушка. Він
помітив, як вислизнув з їдальні адвокат, і вирішив постежити за ним.
Своїм непомірно більшим і чуйним носом вихователь Вишеньки зачув, що
трапилося щось серйозне, і не хотів залишатися в невідомості.
Однак синьйор Петрушка й не підозрював, що за ним теж стежать. По
його п’ятам крався герцог Мандарин.
- Я анітрошки не зачудуюся, якщо зараз з’явиться й барон Апельсин, -
промурмотав синьйор Помідорів і затамував подих, щоб не видати себе.
Дійсно, незабаром заторохтіла тачка й здався барон. Побачивши,
що герцог кудись пішов, барон припустив, що його знатний родич отпра-
вився на яку-небудь звану вечерю, і, звичайно, вирішив скласти йому кому-
панию. Бідолаха ганчірник важко отдувался, штовхаючи тачку й не зауважуючи в
темряві ні вибоїв, ні каменів на дорозі. Скриплива тачка, на якій по-
коилось черево барона, то злітала нагору, те падала в прірву. При каж-
будинок такому зльоті й падінні в барона захоплювало дух, але він тільки стис-
кивали зуби, щоб не видати себе ненавмисним лементом або стогоном.
Барон виявився в цій дивній процесії останнім.
“Цікаво довідатися, куди це вони все направляються”, – подумав синьйор
Помідор і вийшов через огорожу.
Так вони й ходили всю ніч один за одним: синьйор Горошок марне вгля-
дывался в темряву, намагаючись знайти синьйора Помідора, що насправді
ішов за усіх; синьйор Петрушка невідступно крався за адвокатом; герцог
випливав за синьйором Петрушкою; барон не випускав з очей герцога, а Поми-
дор рухався слідами барона. Кожний уважно стежив за рухами
переднього, не підозрюючи, що за ним самим шпигують.
Кілька разів Горошок і Петрушка мінялися місцями: те синьйор Петрушка
за допомогою спритного обхідного маневру виявлявся поперед синьйора Горошку,
те Горошок обганяв Петрушку. Так, спостерігаючи один за одним, вони кружляли
всю ніч і, зрозуміло, нічого не довідалися, а тільки знесилилися.
Над ранок всі ці добродії вирішили повернутися в замок. Зустрівшись у червоний-
леї парку, вони чемно розкланялися й довідалися про здоров’я друг дру-
га. Про свої нічні пригоди вони порахували потрібним умолчать і набрехали один
іншому повний мішок.
- Де це ви були? – запитав у синьйора Горошку синьйор Помідор.
- Я був на крестинах у мого брата.
- От дивно! Хіба крестины бувають уночі?
- Удень у брата справи поважнее! – відповідав адвокат.
Кавалер Помідорів посміхнувся: справа в тому, що в синьйора Горошку ніяких
братів ніколи не було.
Петрушка сказав, що ходив на пошту відправляти лист своїм давно вже
не існуючим батькам. Герцог і барок, не зговорившись, пояснили,
що ходили вудити рибу, хоч ні в того, ні в іншого не було при собі
вудки.
- Як же це ми не зустрілися на березі? – запитав барон.
- Дивно! – сказав герцог.
Всі так утомилися, що йшли із закритими очами, і тому тільки один з
їх розглянув, що на вежі замка розвівається прапор Волі.
Його вивісили вночі Вишенька й Чиполлино. Обоє вони сиділи тепер навер-
ху, на вежі, і чекали, що буде далі.

Епілог,

у якому Помідор плаче другий раз

Той, хто першим побачив на вежі прапор Волі, подумав було, що це
нова витівка Вишеньки.
Він розлютувався й вирішив негайно зірвати цей страшний прапор, а
потім гарненько отшлепать юного графа, що цього разу “перейшов всі
границі”.
І от цей синьйор, задихаючись від гніву, біжить нагору по сходам, пе-
рескакивая через чотири сходи. Він пихкає, ледве відсапується й з каж-
дим кроком усе більше червоніє й роздувається від злості.
Я побоююся, що, добравшись доверху, він уже не зможе пролізти в
дверцята, що веде на площадку.
Я чую тупіт його кроків, які лунають у тиші, немов удари мо-
лота. Незабаром він буде вже на самому верху. Пролізе або не пролізе? Як
ви думаєте?
От він і добрався до площадки… Ну, хто з вас угадав?
Добре, я скажу вам: угадали ті з вас, хто думав, що йому не про-
лізти.
І справді, кавалер Помідорів (адже це він біг по сходам, -
хіба ви не довідалися його?) так розбухнув від злості, що дверцята виявилися
удвічі вже його тулуба.
І от він коштує там, нагорі, за два кроки від страшного прапора, кото-
рої розвівається по вітрі, але не може зірвати його, не може навіть дотя-
нуться до нього рукою. А в ратища прапора, поруч із Вишенькою, що в
це час квапливо протирає окуляри, перебуває ще хтось…
Так хто ж це, якщо не Чиполлино, заклятий, ненависний ворог кавале-
ра, той самий Чиполлино, що один раз уже змусив його, синьйора Поми-
дора, плакати!
- Добрий день, синьйор кавалер! – говорить Чиполлино, чемно кланяючись.
Осторожней, Чиполлино! Через цю недоречну ввічливість ти подверга-
їли свою голову небезпеки. У ту мінуту, коли ти кланяєшся кавалерові По-
мидору, йому досить простягнути руку, щоб схопити тебе за волосся, як
це вже трапилося колись у селі…
Синьйор Помідорів так розлютований, що не пам’ятає, чим це йому загрожує.
От він схопив Чиполлино за вихор і смикнув з такою силою, що пасмо
цибульних волось знову залишилася в нього в руці. Він і отямитися не встиг,
як у нього защипало в очах, і сльози, великі, як горіхи, градом посы-
пались із очей, падаючи із клацанням на кам’яну підлогу.
Але цього разу Помідор плакав не тільки тому, що вирвав пучок лу-
ковых волосся в Чиполлино. Він ревів від сказу, тому що відчув
все своє безсилля…
“Що ж це – кінець? Кінець?” – думав він, задихаючись із люті й давлячись
власними слізьми.
Я б із задоволенням дозволив йому захлинутися слізьми або стрімголов
скотитися зі сходи від першого поштовху, але Чиполлино був так великоду-
шен, що пощадив його, і переляканий на смерть синьйор Помідорів сам утік з
вежі. Він біг долілиць по сходам, перескакуючи не через чотири, а через
шість сходів, і, добравшись донизу, прошмигнув у свою кімнату, де йому
ніхто не перешкодить поплакати досхочу.
А що було далі, хлопці! Ах, що отут було!..
Принц нарешті прокинувся, побродив по кімнатах замка й вийшов за двері,
щоб подихати свіжим повітрям.
І раптом він теж побачив прапор на вежі. Закривши ока від жаху, воно бро-
сился бігти із всіх ніг, повернув праворуч, ліворуч, вибіг за ворота й
знову забрався у свій надійний притулок – пухку гнойову купу, сподіваючись,
що його там не знайдуть.
Прокинувся й барон Апельсин. Він теж захотів подихати свіжим повітрям
і розштовхав свого слугу, що дрімав у тачки, на якій спочивало черево
барона.
Спросоння, не відкриваючи око, Квасоля викотив важку тачку за поріг.
Надворі замка його розбудив сліпучий промінь сонця.
Але справа була не тільки в цьому сліпучому сонячному промені. Квасоля
підняв очі й побачив прапор, що розвівався над замком. Немов электри-
ческий струм пробіг по його пальцях…
- Тримай тачку! Тримай! – закричав переляканий барон Апельсин.
Але куди там! Квасоля розтиснув пальці, випустив ручки своєї старої тележ-
ки, і барон, перекинувшись на спину, покотився долілиць по алеї так само
стрімко, як того разу, коли він звалив з ніг десятка два генера-
лов.
Зрештою він плюхнувся в басейн із золотими рибками й поринув
у воду по шию. Чималої праці коштувало вивудити його звідти.
Почувши знадвору шалені крики барона, герцог Мандарин кинувся до
басейну, підхопився на мармурове янголятко, з рота якого бив фонтан,
і закричав не своїм голосом:
- Агов, ви, зараз же заберіть прапор з вежі – або я утоплюся!
- Подивимося! – сказав Квасолю й зштовхнув його у воду.
Коли герцога витяглися нарешті з басейну, у нього в роті виявилася
золота рибка. Бідна рибка, – вона думала, що забралася в підводний
грот, а потрапила в голодний рот… Мир її золотим плавничкам!
Із цього дня події понеслися з нечуваною швидкістю – одна подія
за іншим. Поспішимо й ми: дні летять, як листочки відривного календаря,
пробігають тижня, а ми ледь устигаємо що-небудь розглянути.
Так іноді буває в кіно: механік пустить картину занадто швидко: до-
ма, люди, машини, коні так і замигтять перед вашими очами, а коли
стрічка нарешті заспокоїться й піде зі звичайною швидкістю, те, виявляється,
багато чого вже за і все на екрані змінилося…
Принц і графині покинули свої колишні володіння. Що стосується принца,
те це цілком зрозуміло, але чому виїхали графині? Адже ніхто не збирався
кривдити старих жінок, позбавляти їхнього шматка хліба пли брати з них плату за
повітря. Але зрештою раз вони самі забралися, то тем краще. Скатертиною
дорога!
Барон став худим, як той хлистик, яким він поганяв раніше свого
слугу.
Спочатку йому довелося порядком поголодувати.
Він не рушав з місця, тому що комусь було возити його тачку. Тому
йому довелося харчуватися власними запасами жиру. Барон танув з кожним
удень, як віск.
У два тижні він втратив половину своєї ваги, а ця половина була
утроє більше ваги звичайної людини.
Коли барон виявився в стані пересуватися сам, без допомоги слуги,
те почав просити милостиню на вулицях. Але перехожі нічого не подавали
йому.
- Эх, ти! – говорили вони. – Такий здоровенний малий, а попрошайнича-
їли. Ішов би працювати!
- Так я ж нічого не вмію робити!
- Іди на вокзал валізи тягати.
Так барон і зробив, і від перенесення ваг став струнким, як спиця.
З одного свого старого костюма він зробив собі полдюжины нових. Од-
нако одну пару ой все-таки залишив у цілості. Якщо ви відвідаєте його,
він по секреті покаже вам цей костюм.
- Подивитеся, – скаже він, зітхаючи, – ще недавно я був такий толс-
тый!
- Не може бути! – зачудуєтеся ви.
- Що, не віриться? А? – гірко посміхнеться барон. – Так запитаєте в лю-
дей, вони вам скажуть! Ах, які були чудові часи!.. В один день
я з’їдав стільки, скільки тепер мені вистачає на три місяці. Помилуйтеся,
який у мене був живіт, яка груди, який зад!
А герцог? Він і пальцем не ворушить для того, щоб добути собі шматок
хліба, а живе на рахунок барона.
Щораз, коли родич відмовляє йому в чому-небудь, герцог
піднімається на ліхтар і просить повідомити графинь, що він покінчив із із-
бій. І барон, що ще зберіг небагато доброти в серце з тої пори,
коли був товстуном, зітхаючи, ділить із ним обід або вечеря.
А от кум Гарбуз більше не зітхає: він став головним садівником замка,
і колишній кавалер Помідорів працює в нього підручним.
Вам не подобається, що синьйора Помідора залишили на волі? Він отси-
справ, скільки йому було покладено, а потім його з в’язниці випустили.
Тепер Помідор саджає капусту й підстригає траву.
Зрідка він скаржиться потихеньку на свою долю, але тільки тоді, коли
зустрічається з Петрушкою, що служить у замку сторожем.
Замок уже більше не замок, а Палац дітей. Там є й кімната для ри-
совання, і театр ляльок з Буратіно, і кіно, і пінг-понг, і безліч вся-
ких ігор, Зрозуміло, там є й найкраща, сама цікава й поліз-
ная для хлопців гра – школа. Чиполлино й Вишенька сидять поруч на одній
парті й учать арифметику, граматику, географію, історію й всі інші
предмети, які треба гарненько знати, щоб захищатися від усяких плу-
тов і гнобителів і тримати їх подалі від рідної країни.
- Не забувай, дружок, – часто говорить старий Чиполлоне своєму синові
Чиполлино, – негідників на світі багато, і ті, кого ми вигнали, можуть ще
повернутися.
Але я-те впевнений, що вони ніколи більше не повернуться. Не повернеться й пекло-
вокат синьйор Горошок, що поспішив зникнути, тому що в нього було
занадто багато гріхів на совісті.
Говорять, він займається своїм ремеслом десь у чужій країні. Звичайно,
і там йому не місце, але добре, принаймні, що він забрався з нашої
повести перш ніж вона скінчилася. По правді сказати, мені до смерті треба-
їло возитися із цим чіпким і вертким пройдисвітом.
Так, я забув вам сказати, що старостою села став майстер Виногра-
динка. Щоб не роняти свого достоїнства, він зовсім позбувся від
колишньої звички почухувати потилицю шилом. Тільки іноді, у самих
серйозних випадках життя, він пускає в хід замість шила гостро відточений
олівець, але це трапляється надзвичайно рідко.
Один раз ранком жителі села побачили на стінах своїх будинків напис:
“Так здраствує наш староста!”
Кума Тыквочка пустила по селу слух, нібито ці великі букви на
стінах вивів ваксою сам майстер Виноградинка.
- Гарний староста! – говорила буркотлива кума. – Ходить по ночах і сам
собі вітання пише.
Але це був явний наклеп. Всі написи на будинках зробив Лук Порей,
і не руками, а вусами, які він вмочив у чорнило. Так, так, Лук Порей.
Я не боюся відкрити вам правду, тому що у вас вусів немає й ви не станете
по його прикладу писати вусами.
Ну от, тепер наша історія й справді скінчилася. Правда, є
ще на світі інші замки й інші дармоїди, крім принца Лимона й
синьйора Помідора, але й цих панів коли-небудь виженуть, і в їхніх парках
будуть грати діти.
Так буде так!


Теги:

Схожі публікації

  • .

Коментувати тут!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)
CAPTCHA Image
*