Іноземні мови в раннім дитинстві, або ” Баба-Яга проти!”

«З тих пір як його величність оголосив, що наша нація є найвища у світі, нам наказано начисто забути іноземні мови!»

Євгеній Шварц «Голий король»

«Просунуті» батьки запитують, чи потрібно дітям віком 1 рік вводити іноземні мови?! Ми думаємо, що якщо вдома у вас є дві активні мови, то обов’язково потрібно говорити з дітьми на двох мовах, намагаючись їх не змішувати. Але штучно вводити іноземну мову, що ви, може бути, і знаєте прекрасно, але будинку на ньому не спілкуєтеся, до року точно не потрібно. Дайте йому розібратися з рідним!

Можливо, вам здасться дивним, що автори, що пишуть про ранній розвиток мають таку консервативну думку із приводу вивчення іноземних мов у ранньому віці. Адже Доман, Лупан, Ибука пишуть, що іноземній мові можна навчати з пелюшок!

Спробуємо пояснити свою позицію.

Життя грудної дитини наповнена враженнями й відкриттями. У перший рік життя дитина одержує величезну кількість інформації.

Але чи варто витрачати дорогоцінний час і увагу маляти ще й на іноземні мови? На жаль, досвід підказує, що вчать язик сотні маляти, а вивчають одиниці. Так навіщо витрачати стільки сил і часу?

Великий російський педагог К. Д. Ушинский писав, що дитині, в остаточному підсумку, однаково, на якому язиці він буде говорити: йому важливо розуміти й бути понятим. Він ще не може любити язик як такий, і якщо його розуміють, і він розуміє навколишніх, мовців на його рідній мові, у нього немає мотивації для вивчення іноземної мови( а без її неможливо говорити про успішне навчання!) Звичайно, вивчення іноземних мов такий же прекрасний спосіб розвитку мозку як і багато інших способів! Але при відсутності необхідного язикового середовища, при тім, що реально дитина зштовхнеться з язиком, що ви йому пропонуєте, тільки років через двадцять, всі ці двадцять років вигострювати його французька або китайська мова- заняття настільки трудомістке, дороге, що віднімає масу часу потрібного для творчості, спорту, музики, що ці фактори робить таке навчання безглуздої. Язик же не є самоціллю! Вам потрібно розуміти інших людей і одержувати інформацію. І в той момент, коли вам це знадобиться, існують прості ефективні способи швидко опанувати язиком. При цьому в дошкільні роки досить закласти невелику, але дуже міцну базу язика, наприклад, вивчити напам’ять дві казки й повторити їх з дитиною по 500-800 разів, щоб він не зміг їх забути до глибокої старості, і ставити йому на цьому язиці улюблений фільм. Це всі зусилля, які варто прикласти, але на базі цього, в 16-17 років, при необхідності (а, тим більше, у язиковому середовищі!) ваша дитина зможе інтенсивно, мотивированно займаючись 3-4 місяці, довести іноземну мову до блискучого рівня. І його язик, зрозуміло, ні в чому не буде уступати іноземній мові парубка, що займався з дитинства по двох-трьох разу в тиждень із учителем, робив по кілька годин домашнє завдання й так далі. Нехай краще цей загублений час діти присвячують музиці або живопису. Але…!

Але, якщо ви, все-таки, вирішили навчати маляти іноземній мові, те як же визначити вік «готовності» дитини. Ми думаємо, що починати можна тільки в момент, коли маля вільно володіє рідною мовою: розуміють звернену до нього мова на сто відсотків, грамотно будує фрази, використовує в розмові більшість частин мови. Природно, що дитина до року на такі подвиги не здатний. Думаю, що ви самі заметете, коли він освоїться….

Одна з головних проблем, що встає перед родителями, упорствующими у своєму бажанні навчити дитини іноземній мові – це вибір методики навчання. Але! Жодна з існуючих традиційних методик навчання (а вони, як правило, створюються для учнів середнього й старшого шкільного віку), не підходить для малят перших п’яти, а те й семи-восьми років життя (а ми з вами й зовсім перебуваємо в найпершому році). Всі вони орієнтовані на те, що учень має свідоме сприйняття, стійкою увагою, логічним мисленням, навичками самоконтролю, умінні слухати педагога, розуміти й приймати навчальне завдання. А головне, вони розраховані на свідому мотивацію до навчання. А цього, як ми вже з’ясували, у малят немає й бути не може.

Багато методик (так майже все) розраховано на одночасне засвоєння усної й письмової мови. А це, знову ж, неприпустимо при роботі з малятами (хоча Доман наполягає саме на цьому). Діти повинні спочатку повністю освоїти письмову мову рідної мови, а вуж потім доторкатися до мови іноземної.

Дитини дошкільного віку, якщо вже на те пішло, треба вводити в іноземну мову, як у рідний. Пригадаємо, як входить у рідну мову немовля.

З моменту народження дитина чує мову дорослих звернену друг до друга й до нього самому. Нікому не спадає на думку говорити дитині тільки окремі слова. Ми розмовляємо фразами. А окремі слова, безсумнівно, виділяємо голосом, показуючи предмет або картинку, що ілюструє слово або пояснюємо жестами. Поступово, по крупинках, по слову, маля починає розуміти нашу мову. Так само поступово він намагається починати говорити ті слова, зміст яких він добре розуміє. Він дивиться телевізор, слухає пісеньки, вірші й казки. І так далі. Активна мова складається поступово, у міру розуміння все більшого числа слів.

Такий же підхід варто використовувати, як нам здається, і в навчанні іноземній мові. Не варто робити підрядковий переклад слів і фраз. Потрібно просто багато говорити при дитині, читати йому, дивитися відеозаписи на досліджуваному мовою (повторюючи ту саму запис багато разів). Розуміння мови й активне включення в неї прийде поступово, можливо, не так незабаром, як вам би хотілося. Але воно буде твердим, упевненим.

І тільки після того, як дитина почне говорити мовою, можна поступово почати вводити письмову мову (тобто вчити читати й писати іноземною мовою). Але, звичайно, не коштує цього робити раніше, ніж рідною мовою.

Якщо ж, у силу обставин, дитина попадає у двомовне середовище, безсумнівно, воно заговорить на двох язиках одночасно. Але! Заговорить він набагато пізніше, ніж його однолітки, що освоюють тільки один язик, буде робити набагато більше помилок при побудові фраз (тому що його мозок із працею відокремлює граматичні правила одного язика від правил другого). Навіть якщо дитина добре говорить на двох язиках, рідним для нього буде тільки один, як правило, язик матері. І саме мати повинна постаратися зробити так, щоб дитина опанувала ним у досконалості, полюбив рідну мову й культуру, навчився читати на ньому перш, ніж на будь-якому іншому.

Не забувайте, що ця тема, що неможливо копіювати з досвіду іноземців. Тому що американських, французьких, ізраїльських, канадських дітей оточує нескінченну кількість носіїв різних європейських мов. І у дворах і в парках часто гуляють маленькі діти, які говорять із родителями на якімсь своєму язиці. І таких язиків в одному дворі може бути добрий десяток (більше того, описані випадки, коли діти самі опановували 5-7 язиками близьких друзів!). Але поки ми (і Баба-Яга) живемо в країні, де всі (майже все) говорять російською мовою, і введення додаткових мов є штучним навантаженням. Так само виглядає ситуація в Італії, де на вулиці неможливо знайти людину, що розуміє який-небудь інший язик, крім італійського! І, наприклад, для маленького італійця введення додаткових мов протягом першого року життя ми теж не рекомендуємо. (Крім, як уже сказано, родини, де мати дитини випадково виявляється «нашої», з Медведково!)

Схожі публікації

• .