Як бути справедливими батьками

Дуже багато батьків уважають, що, для того, щоб бути справедливими родителями, вони повинні однаково ставитися до своїх дітей. Насправді, це не зовсім так.

Дуже багато батьків уважають, що, для того, щоб бути справедливими родителями, вони повинні однаково ставитися до своїх дітей. Насправді, це не зовсім так. Батьки можуть по-різному ставитися й виховувати своїх дітей навіть при невеликій різниці у віці, але тільки якщо самі діти сприймають таке відношення як справедливе. Наприклад, серйозному, що відповідально підходить до справи дитині можна доручити більший обсяг обов’язків по будинку, чим його більше безвідповідальному братові, і в той же час дозволити йому більше самостійності й менше контролювати його. І батьки при цьому не повинні терзатися почуттям провини. Але важливо, щоб діти добре розуміли причини такого диференційованого підходу.

Так же диференційованим повинне бути й покарання дитини при необхідності. Ви не можете, приміром, поставити в кут одночасно дітей 4 і 11 років, навіть якщо набедокурили вони разом. Дослідження показують, що звичайно діти добре усвідомлюють різницю між собою й більше молодшою або старшою дитиною, або дитиною, що відрізняється від них по фізичних, емоційних або розумових характеристиках.

Чого очікувати батькам.

Всі батьки прагнуть до того, щоб у їхній сім’ї між дітьми панувала згода, але на практиці досягти цього досить важко. Діти люблять сперечатися через іграшки й дражнити один одного. І, незважаючи на всі зусилля батьків, дитяче суперництво – природний процес розвитку братів і сестер. Причому, суперництво може по-різному протікати в різні періоди життя дітей.

Менше 4-х років:

Процес суперництва звичайно носить самий напружений характер, якщо обом дітям немає ще 4-х років – особливо якщо різниця між ними менше 3-х років. Це відбувається через те, що діти в цьому віці почувають себе повністю залежними від батьків, і з небажанням «діляться» своєю мамою із братом або сестрою, у яких точно такий же ступінь залежності.

Старше 4-х років:

Після 4-х років суперництво між братами й сестрами звичайно злегка вщухає, але у віці 9-12 років може відновити з новою силою. Причому, діти, близькі за віком, характеру й/або інтересам, більше схильні до суперництва.

При великій різниці у віці.

При народженні молодшої дитини старша дитина звичайно терпимо ставиться до появи суперника, оскільки добре усвідомлює свою перевагу, та й розходження між ними дуже великі. Але в міру дорослішання другої дитини, розвитку в нього нових навичок і талантів, старша дитина починає почувати «погрозу» з його боку. Це може привести до появи в нього почуття суперництва й непоясненої для батьків агресії.

Молодша дитина найчастіше почуває заздрість стосовно старшого, в основному через ті привілеї, які старша дитина має завдяки своєму віку. Крім того, він добре відчуває суперництво й агресію старшого, і у свою чергу відповідає на них ворожістю.

Як улагоджувати конфлікти.

Дозвольте старшій дитині піклуватися про молодший, і передайте йому частина відповідальності за молодшу дитину. Тим більше, що спочатку всі діти піклуються про молодший з більшим задоволенням. Розвивайте в дитини почуття гордості за те, що він є старшим братом або сестрою. А щоб з появою в сім’ї безпомічного й постійно плачучого немовляти, що вимагає до себе уваги з боку дорослих, ваш старший син або дочка не відчули себе зайвими, дозволяйте їм (звичайно ж, під вашим контролем) доглядати за малям. Залучайте їх до процесу купання маляти або його вдягань, якнайчастіше просите свого старшого, приміром, поміняти в молодшого памперс або пелюшку, проспівати йому колискову (яку потрібно попередньо разом з вами розучити) або розсмішити.

Але будьте готові й до того, що ваш старший син або дочка не захоче доглядати за малям. У цьому випадку не упорствуйте й не змушуйте його це робити через силу. Будьте тактовне, можливо, таке поводження пов’язане з тим, що до цього все піклувалися тільки про нього, а тепер раптом потрібно піклуватися про цьому вічно кричущому грудочці.

• Не порівнюйте дітей у їхній присутності. Особливо уникайте вказувати на явні розходження між дітьми. Дитина може інтерпретувати порівняння як критикові й вирішити, що його люблять менше, ніж брата або сестру.

• Не втручайтеся у сварки й суперечки дітей. Якщо мова йде про дошкільників, те, може бути, іноді ваше втручання й буде потрібно, але більше старші діти цілком здатні самі влагодити сварку, якщо залишити їх наодинці. І вуж, звичайно, не варто приймати сторону одного з дітей.

• Дайте зрозуміти вашим дітям, що бійки неприпустимі. Переконаєтеся, що ваші діти добре знають, що ви не потерпите ніякого насильства між ними. Хвалите їх, якщо їм удалося розв’язати конфлікт мирним шляхом.

• Не карайте одного з дітей у присутності іншого. Якщо необхідність у покаранні все-таки виникла, зробіть це наодинці. Багато дітей схильні дражнити того, кого покарали, і всіляко підкреслювати своя перевага.

• Визнайте їхнє право на особистий простір. У кожного з дітей повинні бути особисті речі, які не повинен торкати інша дитина, і особистий простір, особливо це важливо стосовно старшої дитини.

Схожі публікації

• .