Дошкільне дитинство – зовсім невеликий відрізок в житті людини. Але за цей час дитина набуває значно більше, ніж за всю подальше життя. Багато психологів і педагоги вважають, що найважливішим є вік від народження і до трьох років.
Відомий японський фахівець з питань раннього розвитку Масару Ібука у своїй книзі “Після трьох уже пізно” розповідає про те, як ранній досвід життя впливає на подальшу долю людини. Найшвидший стрибок розвитку відбувається саме в цей час. Але і після трьох років дитина продовжує активно пізнавати навколишній світ. Так що факт залишається фактом – всі діти дошкільного віку надзвичайно чутливі до різного роду діям. Якщо ми не помічаємо результатів якихось впливів, це зовсім не свідчить про те, що їх немає. Дошкільнята готові спілкуватися, отримувати нові навички, розвивати наявні здібності. Завдання батьків – спрямувати їх по вірному шляху.
Вас турбує, що ваша дитина не любить читати, зате годинами сидить за комп’ютерними іграми або гіпнотизує телевізор? Природно, як свідомого і люблячого батька, який хоче, щоб його син ріс всебічно розвиненим і багатогранним, вас це турбує! Але як же зробити так, щоб ваше бажання прищепити любов до літератури реалізувалося у вашому чаді?
Навіть якщо у вас сутужно з фантазією, разом з дитиною ви зможете придумати казку. У цьому вам допоможуть прийоми, описані у книзі Джанні Родарі «Граматика фантазії».
Діти дуже люблять слухати казки. Можна щовечора читати давно відомі вам книжки з чарівними героями, а можна придумати нові казки разом з дитиною.
Знаменитий італійський дитячий письменник Джанні Родарі написав книгу “Граматика фантазії”, в якій виклав кілька десятків прийомів, які допомагають придумувати різні історії. Виявляється, це зовсім не складно і так цікаво!
А що далі?
Запропонуйте своїй дитині задумати щось неживе, а самі задумайте, відповідно, щось живе (або навпаки). Вийде пара слів. Наприклад, холодильник і кішка. Запропонуйте дитині або придумайте самі історію з цими словами.
Можна не придумувати щось абсолютно нове, переробити стару казочку. Для цього можна взяти якусь відому народну і осучаснити її, веселіше буде, якщо введете якийсь комічний персонаж, якого не було в казці.
Не менш цікаво розказувати казку «навиворіт». Наприклад, Червона шапочка – зла, а вовк – добрий, або папа Карло тримає ляльковий театр, а Карабас-Барабас – зробив Буратіно.
- «І жили вони довго і щасливо», дочитала я і закрила книжку, – розповідає мама п’ятирічного Романа Ольга Баранюк. – А малий каже: а що далі? У них були діти? Довелося придумувати і дітей, і рибок у акваріумі:)
Справді, всі казки мають гарне закінчення. Попелюшка виходить заміж за принца, троє поросят проганяють злого вовка, а що ж далі? Підключайте свою фантазію та допоможіть придумати дитині продовження казочки.
Можна зробити і «салат» з казок: Кіт у чоботях нехай подружиться з Дюймовочкою, а троє поросят – з Білосніжкою, наприклад.
Скляні чоловічки
В книзі Джанні Родарі чоловічок зроблений зі скла, він особливий і життя його також. Чоловічок прозорий і усі можуть читати його думки. Скло легко може розбитися, тому увесь дім його м’який, а на тротуарі – матраци. Можна разом з дитиною придумати паперового чоловічка, наприклад. Він може мандрувати, коли подує вітер, складатися у кораблик, а одного разу потоваришує з чорнильним чоловічком. Таким чином можна придумати цікаву історію про пригоди казкових чоловічків.
Розповіді для маленьких можна складати, ожививши предмети, що знаходяться на столі чи у кімнаті. Для цього не потрібно багато часу, іноді казки навіть допомагають у вихованні дитини.
Чотирирічна Оленка вранці не дуже любить снідати. Але якось мама розказала їй казочку про Вередливу Картопельку, яка любить бешкетувати, не хоче їсти, ходити в садочок і взагалі страшенна капризуля. З тих пір Оленці не треба розповідати казку за сніданком. Вона сама придумує пригоди Картопельки. І у її казці Картопелька вже не вередлива, а слухняна і у неї вже з’явилися друзі Помідорчик, Цибулька і смугаста Ворона.
Увечері, коли збирається вся сім’я можна пограти у гру, яку придумав Франко Пассаторе. Вона полягає в тому, щоб колективно придумати і проілюструвати розповідь. Для гри заготовлюються, наприклад, 50 карток з наклеєними на них різноманітними картинками, вирізаними з газет і журналів. Ведучий пропонує кому-небудь вийняти зі стосу, не дивлячись, одну картку. Перший учасник гри починає свою розповідь по картці, по-своєму описуючи її, решта уважно слухають, готуючись продовжити цю розповідь вже по своїй картці. Сусід, якому дістанеться продовжити розповідь, розкриваючи сенс наступної картки, повинен пов’язати свою частину з попередньою і проілюструвати подальший хід оповідання малюнком. На останнього розповідача покладається завдання придумати кінець.
Не варто відразу починати з вивчення великих чисел або на швидке й інтенсивне просування вперед. Освойте спочатку перший десяток, потім перейдіть на другий, затримайтеся на перших двох десятках, коли все буде ясно, підете далі. Ніколи не треба перевіряти знання дитини. А як же тоді зрозуміти, чи можна йти далі?
Потрібно дуже уважно прислухатися до дитини тоді, коли ви вводите нові числа, нові відносини між числами. І якщо ви помітили, що малюк перестає цікавитися, відвертається, це означає, він почав втрачати хід розуміння, а значить і інтерес. Поверніться дещо назад, дайте можливість відчути себе впевнено, потім підете далі. Тільки не думайте, що ви затримуєте дитину в розвитку, не даючи йому можливість побачити все відразу. Краще нехай він прекрасно розбирається хоч в дечому, ніж спробує вникнути в усе зразу, так нічого до кінця й не засвоївши.
У комп’ютерні ігри грають зараз і дорослі і малі. Вони розвивають у дитини реакцію, увагу, пам’ять, логічне мислення, прагнення до поставленої мети. Але часто дитина так захоплюється грою, що відтягнути від монітора її просто неможливо. І це негативно впливає не тільки на зір дитини.
Коли я купив комп’ютер, то не був проти, щоб мої діти трохи гралися на ньому, і спочатку все було гаразд. Та згодом син став дратівливий, неуважний, і коли я не дозволяв йому грати, навіть почав підвищувати голос на мене. Те ж саме і з дочкою.
Комп’ютерна залежність виникає не відразу. Спочатку дитина грає просто так, заради інтересу. Потім поступово втягується в гру, стає успішною у ній. Далі настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють грати вдома, дитина знаходить можливість і йде у комп’ютерний клуб.
Якщо дитина весь свій вільний час прагне проводити за комп’ютером, для батьків це має стати тривожним сигналом, каже дитячий психолог. Чому вона віддає перевагу віртуальному життю? Можливо життєві обставини стали для неї дискомфортними, або ж їй не вистачає вашої уваги і дитина у такий спосіб поповнює її нестачу? Батькам потрібно визначитися, що вони хочуть отримати від комп’ютера: щоб дитина була зайнята, та не заважала? Можливо, ви прагнете розвивати в дитині будь-які навики і уміння? А може переживаєте, щоб у вашої дитини все було не гірше, ніж у інших?
Так чи інакше, щоб комп’ютер не заподіяв шкоди, а був корисним, психолог рекомендує обмежити час, протягом якого дитина сидить за комп’ютером і не купувати ігор, у яких присутня агресія, насильство. Крім того, не треба ставити комп’ютер у дитячій кімнаті.
Та найголовніше – приділяйте дитині більше уваги – грайте у рухливі ігри, гуляйте, проводьте разом вихідні, виїжджайте на природу. Заохочуйте до занять спортом, творчістю. Нехай у дитини просто не буде часу, щоб сидіти за комп’ютером.
«З тих пір як його величність оголосив, що наша нація є найвища у світі, нам наказано начисто забути іноземні мови!»
Євгеній Шварц «Голий король»
«Просунуті» батьки запитують, чи потрібно дітям віком 1 рік вводити іноземні мови?! Ми думаємо, що якщо вдома у вас є дві активні мови, то обов’язково потрібно говорити з дітьми на двох мовах, намагаючись їх не змішувати. Але штучно вводити іноземну мову, що ви, може бути, і знаєте прекрасно, але будинку на ньому не спілкуєтеся, до року точно не потрібно. Дайте йому розібратися з рідним!
Дуже багато батьків уважають, що, для того, щоб бути справедливими родителями, вони повинні однаково ставитися до своїх дітей. Насправді, це не зовсім так.
Дуже багато батьків уважають, що, для того, щоб бути справедливими родителями, вони повинні однаково ставитися до своїх дітей. Насправді, це не зовсім так. Батьки можуть по-різному ставитися й виховувати своїх дітей навіть при невеликій різниці у віці, але тільки якщо самі діти сприймають таке відношення як справедливе. Наприклад, серйозному, що відповідально підходить до справи дитині можна доручити більший обсяг обов’язків по будинку, чим його більше безвідповідальному братові, і в той же час дозволити йому більше самостійності й менше контролювати його. І батьки при цьому не повинні терзатися почуттям провини. Але важливо, щоб діти добре розуміли причини такого диференційованого підходу.
Напевно, немає в наш час батьків, які не знали б про користь пальчикових ігор. Адже розвиток дрібної моторики рук відмінно розвиває й мовлення, і інтелект дитини, виробляють у нього уважність, здатність зосереджувати й розслаблюватися. Однак подання про те, що таке ці пальчикові ігри, і як, властиво, у них грати, бувають зовсім різні. Хтось згадає саму звичайну « сороку-білобоку», а хтось скаже про необхідність спеціальних занять, і бажано – по складеним професіоналами посібникам. І всі, у загальному-те, будуть праві. Тому що пальчикових ігор дуже багато й займатися ними можна по-різному.
Найпростіший вид цих ігор, що підходить для дітей будь-якого віку, навіть (і особливо!) грудничкам – це масаж: поглажування долоньки й пальчиків. Корисно не тільки гладити, але й розтирати пальчики, загинати їх і розгинати, струшувати. Є безліч примовок, якими можна супроводжувати ці дії, наприклад: «Цей пальчик – дідусь, цей пальчик – бабуся, цей пальчик – татко, цей пальчик – ненька, ну а цей пальчик – я! От і вся моя сім’я». Або: «Цей братик у ліс ходив, цей братик борщ варив, цей братик кашу їв, цей братик пісні співав!». Неважко й самим батькам придумати які-небудь «примовки», щоб гімнастика проходила веселіше. Наступний за складністю вид пальчикових ігор – жестові ігри. Рухи в них виконуються всією кистю руки (рухів окремими пальцями мало). Прикладом такої гри можуть служити «Ладусі». Подібні вправи корисні не тільки малятам, але й дітям постарше, 2-3 років, тому що розвивають координацію рухів кистей і пальців, а старшим дошкільникам ще й допомагають перебороти зажатость і скутість. От одна з жестовых ігор.
Розповідати про те, що в нинішній час, телевізор, інтернет і інші засоби розваг й комунікацій дуже сильно відтіснили книги, думаю, змісту особливого немає.
Відомий японський фахівець з питань раннього розвитку Масару Ібука у своїй книзі “Після трьох уже пізно” розповідає про те, як ранній досвід життя впливає на подальшу долю людини. Найшвидший стрибок розвитку відбувається саме в цей час. Але і після трьох років дитина продовжує активно пізнавати навколишній світ. Так що факт залишається фактом – всі діти дошкільного віку надзвичайно чутливі до різного роду діям. Якщо ми не помічаємо результатів якихось впливів, це зовсім не свідчить про те, що їх немає. Дошкільнята готові спілкуватися, отримувати нові навички, розвивати наявні здібності. Завдання батьків – спрямувати їх по вірному шляху.
Вас турбує, що ваша 
