12 Місяців

Що таке навколишнє середовище? Це все, що оточує людину: земля, вода, повiтря, дерева, трави, птахи та звiрi тощо. Багато вiкiв людство вважало, що багатства навколишнього середовища невичерпнi. ХХ столiття довело, що свiт природи потребує турботи й захисту.

У 1986 році сталася катастрофа на Чорнобильськiй АЕС. Ця трагедiя стала пересторогою для кожного з нас. Люди зрозуміли, яка вона тендiтна — наша блакитна планета.

у 1998 роцi президент України на пiдтримку iнiцiативи Мiнiстерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України та iнших суспiльних природоохоронних органiзацiй ухвалив День навколишнього середовища. Святкувати його слiд кожної третьої суботи квiтня.

Кожен із нас вiдповiдальний за стан навколишнього середовища. Поспостерiгайте за поведiнкою власною та оточуючих: куди викидасте обгортку вiд цукерки або шкiрки вiд фруктiв? Шукаєте кошик для смiття чи влаштовуєте смiтник прямо посеред вулицi? Дехто думає, що один кинутий на тротуар папiрець нiчого не змiнить, але це не так. Пiдрахуйте, скiльки обгорток валятиметься пiд ногами, якщо кожна людина так вважатиме? І пам’ятайте, що кожен iз нас в змозi вжити заходiв.

Космонавтика – це сукупність галузей науки і техніки, що призначені для дослідження й освоєння космосу й позаземних об’єктів. Починаючи з кінця 1980-х років людство планомірно здійснює пілотовані польоти з метою освоєння космічного простору, вивчення Сонця, комет й інших космічних об’єктів та дослідження Землі з космосу. Дослідження космосу надзвичайно важливе для картографування, вивчення ресурсів Землі, метеорологічних явищ.

4 жовтня 1957 року відбувся запуск першого в історії СРСР штучного супутника Землі. Ця дата вважається початком космічної ери. А 12 квітня 1961 року відбувся перший політ людини в космос.

Людина, яка здійснила цей політ – Ю. О. Гагарін.

Благовiсник, володар блискавок, — це архангел Гавриїл у народнiй iнтерпретації. Святкуванням цього дня господарi намагалися задобрити архангела, щоб вiн дiм блискавкою не спалив.

Саме в цей день блискавка та грiм прокидаютья вiд зимового сну. За легендою, блискавка виникає в той момент, коли Благовiсник розриває хмари, щоб вiдшукати чортiв, якi за хмарами сховалися. Чорт тiкає, а хмари за ним вигинисто блискають — от i виходить справжнiсiнька блискавка. А грiм — то архангел Гавриїл стрiляє в нечисту силу з небесної гармати.

Добрi господарi з цього дня вже сiють раннi зерновi, попередньо посвятивши зерно для посiву в церквi.

Коли діти вперше навесні чують грім, вони повинні підперти пліт, щоб не боліла спина.

За однією з легенд, сонце на Благовісника не зійде доти, поки не відправлять церковну службу.

Це свято належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з’явився Діві Марії в місті Назарет щоб сповістити їй благу звістку – народження сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив що дитина з’явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.

Уже згадувалося, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі – Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.

На Благовіщення навіть пташка гніздо не в’є, настільки це велике свято, а людина й поготів працювати цього дня не повинна. За народним повір’ям, якщо якась пташка не дотримається цього правила, то на знак покарання Бог віднімає в неї на кілька днів крила. Не лякайтеся, не в прямому розумінні цього слова, просто пташка кілька днів не може літати, а тільки бігає по землі.

Усі відьми сьогодні сидять по домівках, клопоту добрим людям не роблять. Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури (а пасічники потім “частують” своїх бджіл благовіщенською проскурою, щою ті добре роїлися). Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема вона може допомогти хворому на пропасницю.

[детальніше...]

Наразі невідомо, як виникло це свято, але звичай відзначати його існує в усій Європі і майже у всій Азії. Бiльшiсть дослiдникiв сходиться на думцi, що це свято сягає язичницьких часiв, установити християнське джерело не вдалося, власне, як i пов’язати цей день iз якоюсь iншою свiтовою релiгiєю.

Ще в давнiх iндiйців був звичай пiд час святкування народження Шиви (а це свято припадало на початок квiтня) жартома обманювати один одного. За давнiм звичаєм, ця процедура задобрювала богiв.

З точки зору давньоримського фiлософа Апулея, традицiя жартувати й обманювати бере свiй початок вiд свята на честь бога сміху.

Натомість давнi iсландцi вважали богiв засновниками дня сміху. Цю думку подiляють з iсландцями й жителi Данiї, Норвегiї та Швецiї. За легендою, аси (давньоiсландськi боги) святкували перше квiтня в пам’ять дочки Тiасса Скадеї.

За давньоєврейською легендою, “перше квітня” – значить “неправда”. За переказами, коли тіло Ісуса Христа було викрадено з домовини, начебто саме тоді євреї навчили народ жартівливих жартів: на фразу “Христос воскрес!” мала бути відповідь: “Перше квітня!”.

Шотландці називають першоквітневий обман “гонінням шуліки”, французи – “квітневою рибою”, англійці більш категоричні: для них перше квітня – свято всіх дурнів.

Дуже цікавою є німецька традиція. Згідно з нею батьки посилають дітей до рідних, друзів і просто сусідів, аби діти попросили щось таке, чого не можна отримати, наприклад голосу собаки, запаху квітів, тощо. Це доручення має назву “послати у квітень”. Походження такого звичаю пов’язують із виставами часів середньовіччя, зроблених на основі Святого Письма. Маються на увазі перекази про те, як водили Ісуса Христа від Каяфи до Пілата, Від Пілата до Ірода, тобто даремно посилали когось за чимось.