Святий Юрiй — покровитель хлiборобiв і скотарiв. Юрiй — латинською Georgius у перекладi означає "землероб, хлiбороб". Iконолисцi-християни зображували святого Юрiя в образi лицаря верхи на бiлоснiжному конi, у руках вiн тримас спис, яким убиває дракона. Дракон — символ язичництва (мабуть, уважний читач уже впiзнав Георгiя Переможця). Стародавня християнська легенда оповiдає, що колись цей лицар урятував дiвчину, яку принесли в жертву драконовi. Уславлений цей хоробрий воїн-переможець і в народних пiснях та iнших фольклорних творах.

За народними повiр’ями, цей день — день сходження на землю весни. Народна думка така: до цього дня весну запрошували, зустрiчали, а тепер вона вже справжня господиня на землi. Вважається, що цього дня починає спiвати соловей і кувати зозуля. Святий Юрiй вiдмикає небо й землю, випускає на волю росу i рослини. У народнiй творчостi Юрiй — уособлення весни протиставляється святому Дмитровi — уособленню зими. Роса в цей день має надзвичайнi цiлющi властивостi: старi люди кажуть, що вона може слiпому зiр повернути, дiвчинi красу подарувати, а якщо зiбраною до сходу сонця росою окропити свiйську птицю, то добре плодитиметься.

Хорвати та словенцi мають красивий весняний звичай на честь святого Юрiя: обвивають зеленими гiлками молодого хлопця — "зеленого Юрiя" — та зi спiвами, величальними вiршами й жартами ходять вiд хати до хати. А сербськi молодицi й дiвчата прикрашають домiвки зеленню — ушановують день святого Юрiя.

У цей день за старих часiв по всiй Українi люди влаштовували обхiд полiв. Робити це звичай велiв усiєю громадою, на полi правили службу Божу, молилися за урожай. Обходини мають проводитися до сходу сонця. За народними повiр’ями позитивно вплине на врожай закопана крашанка, що лишилася пiсля Великодня. Потiм кожна родина повертається додому й сiдає до обiднього столу. Застiлля зазвичай супроводжується жартiвливими пiснями — на врожай.

У деяких регiонах України обiдати прийнято прямо в полi. Пiсля обiду починаються розваги дiтей i молодi. Вважається, що якщо дитина покачається по озимих посiвах, то буде здоровою та сильною. Поки дiвчата водять хороводи, хлопцi намагаються пiдстрибнути якнайвище: начебто, наскiльки високо пiдстрибнеш, настiльки й пшениця пiднiметься. Дослiдники народних традицiй схиляються до думки, що обiд у полi — це залишок обряду весняного жертвоприношення бiльшостi народiв Європи.

Не тiльки українцi мають традицiю таких обходин полiв. Ще давнi римляни мали таку традицiю, що мала на метi очищення весняного поля. Із пiснями й молитвами обходять поля i серби, i болгари, i нiмцi, і французи й деякi iншi народи. Традиції певною мiрою вiдрiзняються, у нiмцiв, наприклад, священик не йде пiшки, а їде верхи, тiльки в окремих мiсцях злiзає з коня та читає молитви. Французи та бельгiйцi волiють обходити веснянi поля зi смолоскипами в руках.

Необхiдна умова гарного врожаю — достатня кiлькiсть дощiв. Напевно, саме iз цим пов’язана традицiя обливання пастухiв. Цiєї традицiї намагаються дотримуватися не тiльки в Українi, але й в iнших європейських країнах: Естонiї, Грецiї Нiмеччинi й iнших. Зокрема, у сербiв прийнято прикрашати одну з незамiжнiх дiвчат зеленим листям i гiлками, а потiм водити вiд хати до хати й перед кожною обливати водою. А дiвчина при цьому має якнайвеселiше танцювати пiд дружний спiв решти дiвчат.

Здавна гори мали символічне значення. Звернiть увагу: майже всi стародавиi мiста побудованi на горах. Гори здавна були мiсцями язичницьких богослужiнь і судiв для народiв Європи, часто ставали місцями поховання померлих. У нашого народу теж є урочиста традицiя насипання гори над померлою людиною. Загалом, майже в усiх слов’ян с традицiя святкування Красної гiрки.

Вiд цього дня починається весняно-лiтнiй сезон весiлля. Красний — значить весняний, позитивний, радiсний. Крiм того, червоний колiр асоцiюється з кров’ю та очисною силою вогню і сонця.

Красна гiрка має ще одну назву — свято Ляля. Ляля передбачає водiння хороводу на честь Лада й Лади. Лада — це слов’янська Венера, язичницька богиня краси й кохання. Крiм того, до обов’язкiв входило слiдкування за гармонiйним спiвiснуванням подружжя, стосунками матерi-годувальницi й дитини. Така або подiбна богиня є в мiфологiчних системах рiзних народiв. Щодо того, хто такий Ладо, думки дослiдникiв роэходяться: однi вважають, що це чоловiк Лади, iншi — що Лада й Ладо — це одна iстота. У будь-якому разi це божество радостi та эгоди, яке безперечно, заслуговує на св’ято на свою честь.

Дiвчата обирають з-помiж себе найдостойнiшу, найвродливiшу дiвчину — Лелю, святково вбирають i садять на почесне мiсце та кладуть поруч частування. Потiм навколо обраноi Лелi водять хороводи, супроводжуючи їх спiвами. Пiзнiше до спiвiв та iгор приєднуються й хлопцi. І в цьому разi додаються iгри з поцiлунками, замовляннями, "не пусканнями" та iн.

Народнi прикмети:

• Якщо вночi паморозь, значить, буде сорок ранкових морозiв на все лiто,  поки хлiб у полi стоiть.

Карло Коллоді (справжнє прізвище - Лоренціні) народився 24 листопада 1826 у Флоренції. Його батьки, котрі працювали прислугою в будинку багатих флорентійців, віддали старшого сина (він був первістком з десяти дітей) вчитися до семінарії. Але стезя священика Карло не приваблювала, і після закінчення семінарії він пішов працювати в книжковий магазин, потім звернувся до журналістики. Пізніше видавав сатиричний журнал, писав оповідання, нариси, комічні сценки. Свій перший роман він опублікував в 1850 році. Літератор активно займався політикою, брав участь у Рісорджімето, а під час воєн за незалежність Італії в 1848 і 1860 роках він служив добровольцем в армії Тоскани. З 1870 року, в об'єднаній Італії, він був видавцем журналу, працював театральним цензором. Популярність Карло Коллоді (який взяв собі псевдонім Коллоді за назвою рідного села своєї матері) отримав в 1856 році, з виходом роману "Пар". З 1875 року письменник звернувся до дитячої літератури, випустивши свої переклади казок Ш. Перро. У 1880 році Карло Коллоді почав роботу над "Історією бураттіно" (з італійської "burattino" - "лялька, маріонетка"); вона публікувалася частинами в "Газеті для дітей" під назвою "Пригоди Піноккіо" в 1881-1883 роках. Ця книга принесла авторові світову славу і була перекладена на 260 мов. Помер Карло Коллоді 26 жовтня 1890 у Флоренції і похований в церкві Сан-Мініальто-аль-Монте.

Не так давно американські археологи проводили розкопки в районі кладовища, де похований Карло Коллоді. Неподалік від його могили під невеличкою кам'яною плитою спочивав прах людини на ім'я Піноккіо Санчес. Коли жарти з приводу забавного збігу вичерпалися, археологи задумалися: а що це було? Тим більше, що якийсь Санчес виявився майже сучасником Лоренціні-Коллоді. І. .. зважилися таки на ексгумацію.

Експертиза дала приголомшуючі результати: Піноккіо мав майстерно зроблені дерев'яні протези кінцівок і дерев'яну вставку носа. А на одному з протезів стояло клеймо майстра - «Карло Бестульджі».

Приголомшені археологи кинулися ворушити архіви і церковні записи. І з'ясували: у сім'ї Санчес в 1760 році народився хлопчик. Роки йшли, він дорослішав, однак зовсім не підростав. Так і залишився карликом. У 18 років пішов барабанщиком на війну, а через 15 років повернувся повним калікою. Проте майстер - золоті руки Карло виготовив йому майстерні протези, і Піноккіо почав кар'єру на ярмарку, показуючи трюки і демонструючи своє дерев'яне тіло як диковинку. Саме тут, на ярмарку, він і знайшов свою смерть, розбившись під час демонстрації трюку.

Коли кохаєш кого-небуть, твої повіки постійно здіймаються і опускаються, вверх-вниз, а з-під них сипляться зірочки...

Якщо ти не кохаєш - ти ні в якому разі не повинен говорити "я кохаю тебе". Але якщо кохаєш, то повинен говорити це постійно. Люди забувають...

Найбільше мене любить мама. Щось не видно щоб на ніч мене ще хто-небуть цілував...

Кохання - це коли мама бачить тата в туалеті і не думає, що це негарно...

Кохання - це коли ти їдеш з кимось разом поїсти і віддаєш йому більшу частину своєї картоплі і не вимагаєш нічого замість того...

Якщо хтось любить тебе, він по-особливому вимовляє твоє ім’я. І ти знаєш, що твоє ім’я знаходиться в безпеці, поки воно знаходиться у його роті.

Я знаю, що моя сестра мене любить, тому-що вона віддає мені свої старі речі, а їй, при цьому доводиться купувати собі нові.

Якщо ти хочеш навчитися кохати краще, тобі варто почати з того, кого ти терпіти не можеш.

Побачивши що дядечко плаче, хлопчик зайшов до нього в двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли ж мама запитала,  що такого він сказав сусідові, хлопчик відповів: "Нічого, я просто допоміг йому плакати".

Кохання - це коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім кожен день...

Кохання - це коли мама готує каву татові і робить ковток, перед тим як подати йому горнятко, щоб бути певною що кава добра.

Що таке навколишнє середовище? Це все, що оточує людину: земля, вода, повiтря, дерева, трави, птахи та звiрi тощо. Багато вiкiв людство вважало, що багатства навколишнього середовища невичерпнi. ХХ столiття довело, що свiт природи потребує турботи й захисту.

У 1986 році сталася катастрофа на Чорнобильськiй АЕС. Ця трагедiя стала пересторогою для кожного з нас. Люди зрозуміли, яка вона тендiтна  — наша блакитна планета.

у 1998 роцi президент України на пiдтримку iнiцiативи Мiнiстерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України та iнших суспiльних природоохоронних органiзацiй ухвалив День навколишнього середовища. Святкувати його слiд кожної третьої суботи квiтня.

Кожен із нас вiдповiдальний за стан навколишнього середовища. Поспостерiгайте за поведiнкою власною та оточуючих: куди викидасте обгортку вiд цукерки або шкiрки вiд фруктiв? Шукаєте кошик для смiття чи влаштовуєте смiтник прямо посеред вулицi? Дехто думає, що один кинутий на тротуар папiрець нiчого не змiнить, але це не так. Пiдрахуйте, скiльки обгорток валятиметься пiд ногами, якщо кожна людина так вважатиме? І пам’ятайте, що кожен iз нас в змозi вжити заходiв.

Космонавтика - це сукупність галузей науки і техніки, що призначені для дослідження й освоєння космосу й позаземних об’єктів. Починаючи з кінця 1980-х років людство планомірно здійснює пілотовані польоти з метою освоєння космічного простору, вивчення Сонця, комет й інших космічних об’єктів та дослідження Землі з космосу. Дослідження космосу надзвичайно важливе для картографування, вивчення ресурсів Землі, метеорологічних явищ.

4 жовтня 1957 року відбувся запуск першого в історії СРСР штучного супутника Землі. Ця дата вважається початком космічної ери. А 12 квітня 1961 року відбувся перший політ людини в космос.

Людина, яка здійснила цей політ - Ю. О. Гагарін.

Благовiсник, володар блискавок, — це архангел Гавриїл у народнiй iнтерпретації. Святкуванням цього дня господарi намагалися задобрити архангела, щоб вiн дiм блискавкою не спалив.

Саме в цей день блискавка та грiм прокидаютья вiд зимового сну. За легендою, блискавка виникає в той момент, коли Благовiсник розриває хмари, щоб вiдшукати чортiв, якi за хмарами сховалися. Чорт тiкає, а хмари за ним вигинисто блискають — от i виходить справжнiсiнька блискавка. А грiм — то архангел Гавриїл стрiляє в нечисту силу з небесної гармати.

Добрi господарi з цього дня вже сiють раннi зерновi, попередньо посвятивши зерно для посiву в церквi.

Коли діти вперше навесні чують грім, вони повинні підперти пліт, щоб не боліла спина.

За однією з легенд, сонце на Благовісника не зійде доти, поки не відправлять церковну службу.

Це свято належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з’явився Діві Марії в місті Назарет щоб сповістити їй благу звістку - народження сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив що дитина з’явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.

Уже згадувалося, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі - Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.

На Благовіщення навіть пташка гніздо не в’є, настільки це велике свято, а людина й поготів працювати цього дня не повинна. За народним повір’ям, якщо якась пташка не дотримається цього правила, то на знак покарання Бог віднімає в неї на кілька днів крила. Не лякайтеся, не в прямому розумінні цього слова, просто пташка кілька днів не може літати, а тільки бігає по землі.

Усі відьми сьогодні сидять по домівках, клопоту добрим людям не роблять. Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури (а пасічники потім "частують" своїх бджіл благовіщенською проскурою, щою ті добре роїлися). Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема вона може допомогти хворому на пропасницю.

Наразі невідомо, як виникло це свято, але звичай відзначати його існує в усій Європі і майже у всій Азії. Бiльшiсть дослiдникiв сходиться на думцi, що це свято сягає язичницьких часiв, установити християнське джерело не вдалося, власне, як i пов’язати цей день iз якоюсь iншою свiтовою релiгiєю.

Ще в давнiх iндiйців був звичай пiд час святкування народження Шиви (а це свято припадало на початок квiтня) жартома обманювати один одного. За давнiм звичаєм, ця процедура задобрювала богiв.

З точки зору давньоримського фiлософа Апулея, традицiя жартувати й обманювати бере свiй початок вiд свята на честь бога сміху.

Натомість давнi iсландцi вважали богiв засновниками дня сміху. Цю думку подiляють з iсландцями й жителi Данiї, Норвегiї та Швецiї. За легендою, аси (давньоiсландськi боги) святкували перше квiтня в пам’ять дочки Тiасса Скадеї.

За давньоєврейською легендою, "перше квітня" - значить "неправда". За переказами, коли тіло Ісуса Христа було викрадено з домовини, начебто саме тоді євреї навчили народ жартівливих жартів: на фразу "Христос воскрес!" мала бути відповідь: "Перше квітня!".

Шотландці називають першоквітневий обман "гонінням шуліки", французи - "квітневою рибою", англійці більш категоричні: для них перше квітня - свято всіх дурнів.

Дуже цікавою є німецька традиція. Згідно з нею батьки посилають дітей до рідних, друзів і просто сусідів, аби діти попросили щось таке, чого не можна отримати, наприклад голосу собаки, запаху квітів, тощо. Це доручення має назву "послати у квітень". Походження такого звичаю пов’язують із виставами часів середньовіччя, зроблених на основі Святого Письма. Маються на увазі перекази про те, як водили Ісуса Христа від Каяфи до Пілата, Від Пілата до Ірода, тобто даремно посилали когось за чимось.