Жили в одному селі старий та стара, бідні-прибідні, і був у них син Іванко. Змалку любив він на сопілочці грати. І так-то він добре грав, що всі слухали - наслухатися не могли. Заграє Іванко сумну пісню - всі зажуряться, у всіх сльози котяться. Заграє веселу - усі в танок ідуть, втриматися не можуть.
- Жахлива подія! - сказала курка, що проживала зовсім на іншому кінці міста, а не там, де трапилася подія. - Жахлива подія в курятнику! Я просто не смію тепер ночувати одна! Добре, що нас багато на нашесте!
І вона прийнялася розповідати, так так, що у всіх курей перинки повставали сторчма, а в півня скулився гребінець. Так, так, щира правда!
Але ми почнемо спочатку, а почалося все в курятнику на іншому кінці міста.
Сонце сідало, і всі кури вже були на нашесте. Одна з них, біла куцоніжка, курка у всіх відносинах добропорядне й поважна, справно несуче покладене число яєць, сівши зручніше, стала перед сном чиститися й розправляти дзьобом перинки. І от одна маленька перинка вилетіла й упала на підлогу.
- Ишь, як полетіло! - сказала курка. - Ну, ні чого, чим більше я чищуся, тим роблюся гарніше!
«З тих пір як його величність оголосив, що наша нація є найвища у світі, нам наказано начисто забути іноземні мови!»
Євгеній Шварц «Голий король»
«Просунуті» батьки запитують, чи потрібно дітям віком 1 рік вводити іноземні мови?! Ми думаємо, що якщо вдома у вас є дві активні мови, то обов'язково потрібно говорити з дітьми на двох мовах, намагаючись їх не змішувати. Але штучно вводити іноземну мову, що ви, може бути, і знаєте прекрасно, але будинку на ньому не спілкуєтеся, до року точно не потрібно. Дайте йому розібратися з рідним!
Дуже багато батьків уважають, що, для того, щоб бути справедливими родителями, вони повинні однаково ставитися до своїх дітей. Насправді, це не зовсім так.
Дуже багато батьків уважають, що, для того, щоб бути справедливими родителями, вони повинні однаково ставитися до своїх дітей. Насправді, це не зовсім так. Батьки можуть по-різному ставитися й виховувати своїх дітей навіть при невеликій різниці у віці, але тільки якщо самі діти сприймають таке відношення як справедливе. Наприклад, серйозному, що відповідально підходить до справи дитині можна доручити більший обсяг обов'язків по будинку, чим його більше безвідповідальному братові, і в той же час дозволити йому більше самостійності й менше контролювати його. І батьки при цьому не повинні терзатися почуттям провини. Але важливо, щоб діти добре розуміли причини такого диференційованого підходу.
Напевно, немає в наш час батьків, які не знали б про користь пальчиковых ігор. Адже розвиток дрібної моторики рук відмінно розвиває й мовлення, і інтелект дитини, виробляють у нього уважність, здатність зосереджувати й розслаблюватися. Однак подання про те, що таке ці пальчиковые гри, і як, властиво, у них грати, бувають зовсім різні. Хтось згадає саму звичайну « сороку-белобоку», а хтось скаже про необхідність спеціальних занять, і бажано - по складеним професіоналами посібникам. І всі, у загальному-те, будуть праві. Тому що пальчиковых ігор дуже багато й займатися ними можна по-різному.
Найпростіший вид цих ігор, що підходить для дітей будь-якого віку, навіть (і особливо!) грудничкам - це масаж: поглаживание долоньки й пальчиків. Корисно не тільки гладити, але й розтирати пальчики, загинати їх і розгинати, потряхивать. Є безліч потешек, якими можна супроводжувати ці дії, наприклад: «Цей пальчик - дідусь, цей пальчик - бабуся, цей пальчик - папочка, цей пальчик - ненька, ну а цей пальчик - я! От і вся моя сім'я». Або: «Цей братик у ліс ходив, цей братик щи варив, цей братик кашу їв, цей братик пісні співав!». Неважко й самим батькам придумати які-небудь «примовки», щоб гімнастика проходила веселіше. Наступний по складності вид пальчиковых ігор - жестовые гри. Руху в них виконуються всією кистю руки (рухів окремими пальцями мало). Прикладом такої гри можуть служити «Ладусі». Подібні вправи корисні не тільки малятам, але й дітям постарше, 2-3 років, тому що розвивають координацію рухів кистей і пальців, а старшим дошкільникам ще й допомагають перебороти зажатость і скутість. От одна з жестовых ігор.
У деякому царстві, у деякій державі жили-минулого цар із царицею. І була в них єдина дочка Марья-Врода - довга коса. Жили вони добре й щасливо.
Раптом прийшла на них страшне лихо. Налетів на царство- держава страшний Змій про дев'ять голів, про дев'ять хоботів, про дев'ять хвостів. З ним два сини Змієняти. Старший про шість голів, молодший про три. Закричав Змій такі слова:
- Слухайте, цар із царицею й весь народ! Всі я царство вогнем спалю, попелом розвію. Всі ліси повыдеру, всі ріки-озера повыплесну, всі поля, луги притопчу, всіх людей погублю! А хочете живими бути, годуєте мене із синами по саму смерть. Щоб щодня до вечірньої заграви залишали на Бешкетник-Горі дівчину молоду. Нам на съеденье, вам на спасенье.
Що отут робити? Заплакав весь народ гірко, так робити нема чого. Стали з тої пори щодня до вечора брати по дівчині молодої, вели її на Бешкетник-Гору, до столітнього дуба приковували.
Налітали отут змії, дівчину пожирали, кісточки в озеро кидали.
У ту пору, у той час був у бідної бабусі-задворенки на краю міста улюблений онук Ваня. Побачив раз Іван, як у синього моря на золотому піску Марья- врода - довга коса хороводи водила, і полюбив її без пам'яті. Раптом звістка прийшла, що завтра царівні на съеденье до Змія йти. Устав поутру Іван, говорить бабусі:
Щороку ми з жахом чекаємо його приходу, але потай сподіваємося - можливо, цього разу повезе, і вдасться уникнути епідемії? Але він все-таки приходить і руйнує надії, плани, а головне, завдає найсильнішого удару по нашому здоров'ю й здоров'ю наших діток.
Мова йде, звичайно, про грип. Про нього чули всі, але от що це за вірус, і чим він відрізняється, наприклад, від ГРЗ, або запалення легенів, знає, далеко не кожен. Але ж це дуже важливо. Якщо вчасно розпізнати грип, і не займатися самолікуванням, або самостійним лікуванням своєї дитини, а звернутися за кваліфікованою допомогою до фахівців, можна уникнути найнебезпечніших ускладнень, якими грип і небезпечний. Але про все попорядку.
російська народна казка
Щороку ми з жахом чекаємо його приходу, але потай сподіваємося - можливо, цього разу повезе, і вдасться уникнути епідемії? Але він все-таки приходить і руйнує надії, плани, а головне, завдає найсильнішого удару по нашому здоров'ю й здоров'ю наших діток.