Українські народні казки

Кількість сторінок: 205

Формат: pdf

Размір: 7.6 Мб

Українські народні казки та колисанки - аудіо mp3 (479,04 Mb)

Перелік казок:
Вовк і козенята.
Заяче сало.
Кирило Кожумяка.
Коза-дереза.
Колобок.
Кривенька качечка.
Лев та заєць.
Лисиця та рак.
Журавель і лисиця.
Іван Побиван.
Ківш лиха.
Козаки і смерть.
Котик і півник.
Лебідь рак і щука.
Лисиця і шпак.
Лисичка-сестра.
Лисичка кума.
Лисичка-суддя.
Милосердна Пані.
Названий батько.
Мудра дівчина.
Пан коцький.
Покотигорошко.
Про липку.
Про дідову дочку і бабину дочку.
Ріпка.
Про правду і кривду.
Рукавичка.
Сірко.
Солом"яний бичок.
Телесик.
Хитрий заєць.

Казки французького письменника українською мовою, загальна тривалість: 3 год, 34 хв

Об’єм: 157.34 Mb

Перелік казок:
01. Зачарована красуня
02. Червона Шапочка
03. Синя Борода
04. Кіт у чоботях
05. Чарівниці
06. Попелюшка, або кришталевий черевичок
07. Ріке-чубчик
08. Хлопчик-Мізинчик
09. Химерні бажання
10. Спритна принцеса, або Пригоди розумниці
11. Осляча шкура

Карло Коллоді (справжнє прізвище - Лоренціні) народився 24 листопада 1826 у Флоренції. Його батьки, котрі працювали прислугою в будинку багатих флорентійців, віддали старшого сина (він був первістком з десяти дітей) вчитися до семінарії. Але стезя священика Карло не приваблювала, і після закінчення семінарії він пішов працювати в книжковий магазин, потім звернувся до журналістики. Пізніше видавав сатиричний журнал, писав оповідання, нариси, комічні сценки. Свій перший роман він опублікував в 1850 році. Літератор активно займався політикою, брав участь у Рісорджімето, а під час воєн за незалежність Італії в 1848 і 1860 роках він служив добровольцем в армії Тоскани. З 1870 року, в об'єднаній Італії, він був видавцем журналу, працював театральним цензором. Популярність Карло Коллоді (який взяв собі псевдонім Коллоді за назвою рідного села своєї матері) отримав в 1856 році, з виходом роману "Пар". З 1875 року письменник звернувся до дитячої літератури, випустивши свої переклади казок Ш. Перро. У 1880 році Карло Коллоді почав роботу над "Історією бураттіно" (з італійської "burattino" - "лялька, маріонетка"); вона публікувалася частинами в "Газеті для дітей" під назвою "Пригоди Піноккіо" в 1881-1883 роках. Ця книга принесла авторові світову славу і була перекладена на 260 мов. Помер Карло Коллоді 26 жовтня 1890 у Флоренції і похований в церкві Сан-Мініальто-аль-Монте.

Не так давно американські археологи проводили розкопки в районі кладовища, де похований Карло Коллоді. Неподалік від його могили під невеличкою кам'яною плитою спочивав прах людини на ім'я Піноккіо Санчес. Коли жарти з приводу забавного збігу вичерпалися, археологи задумалися: а що це було? Тим більше, що якийсь Санчес виявився майже сучасником Лоренціні-Коллоді. І. .. зважилися таки на ексгумацію.

Експертиза дала приголомшуючі результати: Піноккіо мав майстерно зроблені дерев'яні протези кінцівок і дерев'яну вставку носа. А на одному з протезів стояло клеймо майстра - «Карло Бестульджі».

Приголомшені археологи кинулися ворушити архіви і церковні записи. І з'ясували: у сім'ї Санчес в 1760 році народився хлопчик. Роки йшли, він дорослішав, однак зовсім не підростав. Так і залишився карликом. У 18 років пішов барабанщиком на війну, а через 15 років повернувся повним калікою. Проте майстер - золоті руки Карло виготовив йому майстерні протези, і Піноккіо почав кар'єру на ярмарку, показуючи трюки і демонструючи своє дерев'яне тіло як диковинку. Саме тут, на ярмарку, він і знайшов свою смерть, розбившись під час демонстрації трюку.

Словацька казка

Була собі мати й мала дві дочки: одну рідну, а другу пасербицю. Свою ж вона любила, а на пасербицю й дивитися не могла, і все через те, що Марушка була краща за її Голену. Марушка не здогадувалась про свою красу й не знала, чого мати так сердиться, ледве на неї погляне. Мусила сама робити геть усю роботу: прибирати, варити, прати, шити, прясти, ткати, траву косити й корову доїти. Голена ж одно чепурилась та витрішки продавала. Марушка роботу любила, була терпляча, мачушині й сестрині лайки та сварки приймала без слова. Та що з того? Мачуха з її дочкою щодень злішали, бо Марушка дедалі гарнішала, а Голена поганіла.

Привіт всім любителям гарної казки. Привіт і всім любителям такого явища, як музика. Особливий привіт - усім шанувальникам такого загадкового явища, як музика казкова. Тобто така, яка не тільки містить казку в собі, а й запросто може супроводжувати казку ззовні. У добротної музичної казки музика є не просто фоном, а відіграє роль повноцінного персонажу. Саме тому музичні казки цікавіші, ніж звичайні. В'ячеслав Полянський давно вже зарекомендував себе як цікавий автор музичних фантазій до казок. Не забувайте і про те, що самі казки тут теж пройшли авторську обробку. А отже, стали менш передбачувані.

Музичні казки українською (~ 30хв. кожна), вмикайте дітям надобраніч.

320 Кбіт/сек, 44.1 кГц стерео (MPEG Audio Layer 3)

Перелік казок:

01-Ще раз про Червону Шапочку

02-Маша і Колобок

03-Івасик-Телесик

04-Поросятко Чок

05-Кольорове молоко

06-Рукавичка

07-Жирафа та Носоріг

08-Рім-Тім-Ті

09-Як лисичка пташкою була

10-Мишенятко Мицик

російська народна казка

Жили в одному селі старий та стара, бідні-прибідні, і був у них син Іванко. Змалку любив він на сопілочці грати. І так-то він добре грав, що всі слухали - наслухатися не могли. Заграє Іванко сумну пісню - всі зажуряться, у всіх сльози котяться. Заграє веселу - усі в танок ідуть, втриматися не можуть.

- Жахлива подія! - сказала курка, що проживала зовсім на іншому кінці міста, а не там, де трапилася подія. - Жахлива подія в курятнику! Я просто не смію тепер ночувати одна! Добре, що нас багато на нашесте!

І вона прийнялася розповідати, так так, що у всіх курей перинки повставали сторчма, а в півня скулився гребінець. Так, так, щира правда!

Але ми почнемо спочатку, а почалося все в курятнику на іншому кінці міста.

Сонце сідало, і всі кури вже були на нашесте. Одна з них, біла куцоніжка, курка у всіх відносинах добропорядне й поважна, справно несуче покладене число яєць, сівши зручніше, стала перед сном чиститися й розправляти дзьобом перинки. І от одна маленька перинка вилетіла й упала на підлогу.

- Ишь, як полетіло! - сказала курка. - Ну, ні чого, чим більше я чищуся, тим роблюся гарніше!

російська народна казка

У деякому царстві, у деякій державі жили-минулого цар із царицею. І була в них єдина дочка Марья-Врода - довга коса. Жили вони добре й щасливо.

Раптом прийшла на них страшне лихо. Налетів на царство- держава страшний Змій про дев'ять голів, про дев'ять хоботів, про дев'ять хвостів. З ним два сини Змієняти. Старший про шість голів, молодший про три. Закричав Змій такі слова:

- Слухайте, цар із царицею й весь народ! Всі я царство вогнем спалю, попелом розвію. Всі ліси повыдеру, всі ріки-озера повыплесну, всі поля, луги притопчу, всіх людей погублю! А хочете живими бути, годуєте мене із синами по саму смерть. Щоб щодня до вечірньої заграви залишали на Бешкетник-Горі дівчину молоду. Нам на съеденье, вам на спасенье.

Що отут робити? Заплакав весь народ гірко, так робити нема чого. Стали з тої пори щодня до вечора брати по дівчині молодої, вели її на Бешкетник-Гору, до столітнього дуба приковували.

Налітали отут змії, дівчину пожирали, кісточки в озеро кидали.

У ту пору, у той час був у бідної бабусі-задворенки на краю міста улюблений онук Ваня. Побачив раз Іван, як у синього моря на золотому піску Марья- врода - довга коса хороводи водила, і полюбив її без пам'яті. Раптом звістка прийшла, що завтра царівні на съеденье до Змія йти. Устав поутру Іван, говорить бабусі: