Святий Юрiй — покровитель хлiборобiв і скотарiв. Юрiй — латинською Georgius у перекладi означає "землероб, хлiбороб". Iконолисцi-християни зображували святого Юрiя в образi лицаря верхи на бiлоснiжному конi, у руках вiн тримас спис, яким убиває дракона. Дракон — символ язичництва (мабуть, уважний читач уже впiзнав Георгiя Переможця). Стародавня християнська легенда оповiдає, що колись цей лицар урятував дiвчину, яку принесли в жертву драконовi. Уславлений цей хоробрий воїн-переможець і в народних пiснях та iнших фольклорних творах.

За народними повiр’ями, цей день — день сходження на землю весни. Народна думка така: до цього дня весну запрошували, зустрiчали, а тепер вона вже справжня господиня на землi. Вважається, що цього дня починає спiвати соловей і кувати зозуля. Святий Юрiй вiдмикає небо й землю, випускає на волю росу i рослини. У народнiй творчостi Юрiй — уособлення весни протиставляється святому Дмитровi — уособленню зими. Роса в цей день має надзвичайнi цiлющi властивостi: старi люди кажуть, що вона може слiпому зiр повернути, дiвчинi красу подарувати, а якщо зiбраною до сходу сонця росою окропити свiйську птицю, то добре плодитиметься.

Хорвати та словенцi мають красивий весняний звичай на честь святого Юрiя: обвивають зеленими гiлками молодого хлопця — "зеленого Юрiя" — та зi спiвами, величальними вiршами й жартами ходять вiд хати до хати. А сербськi молодицi й дiвчата прикрашають домiвки зеленню — ушановують день святого Юрiя.

У цей день за старих часiв по всiй Українi люди влаштовували обхiд полiв. Робити це звичай велiв усiєю громадою, на полi правили службу Божу, молилися за урожай. Обходини мають проводитися до сходу сонця. За народними повiр’ями позитивно вплине на врожай закопана крашанка, що лишилася пiсля Великодня. Потiм кожна родина повертається додому й сiдає до обiднього столу. Застiлля зазвичай супроводжується жартiвливими пiснями — на врожай.

У деяких регiонах України обiдати прийнято прямо в полi. Пiсля обiду починаються розваги дiтей i молодi. Вважається, що якщо дитина покачається по озимих посiвах, то буде здоровою та сильною. Поки дiвчата водять хороводи, хлопцi намагаються пiдстрибнути якнайвище: начебто, наскiльки високо пiдстрибнеш, настiльки й пшениця пiднiметься. Дослiдники народних традицiй схиляються до думки, що обiд у полi — це залишок обряду весняного жертвоприношення бiльшостi народiв Європи.

Не тiльки українцi мають традицiю таких обходин полiв. Ще давнi римляни мали таку традицiю, що мала на метi очищення весняного поля. Із пiснями й молитвами обходять поля i серби, i болгари, i нiмцi, і французи й деякi iншi народи. Традиції певною мiрою вiдрiзняються, у нiмцiв, наприклад, священик не йде пiшки, а їде верхи, тiльки в окремих мiсцях злiзає з коня та читає молитви. Французи та бельгiйцi волiють обходити веснянi поля зi смолоскипами в руках.

Необхiдна умова гарного врожаю — достатня кiлькiсть дощiв. Напевно, саме iз цим пов’язана традицiя обливання пастухiв. Цiєї традицiї намагаються дотримуватися не тiльки в Українi, але й в iнших європейських країнах: Естонiї, Грецiї Нiмеччинi й iнших. Зокрема, у сербiв прийнято прикрашати одну з незамiжнiх дiвчат зеленим листям i гiлками, а потiм водити вiд хати до хати й перед кожною обливати водою. А дiвчина при цьому має якнайвеселiше танцювати пiд дружний спiв решти дiвчат.

Одне з найяскравiших дiйств цього дня — вигiн худоби на росу. Бажано виганяти свiйських тварин свяченою вербою. Ще давнi iндуси практикували використання гiлок священного дерева: у цьому разi корови ставали молочнiшими та плiднiшими. Вважається, що така процедура має магiчну дiю - свiйськi тварини очищуються від впливу элих сил. У цiлому вигiн на Юрiїву росу символiзує початок весняно-лiтнього сезону випасання худоби. У деяких регiонах України, коли вперше навеснi виганяють худобу випасати, ставлять посеред двору глечик вiд молока з просунутим через вушка ланцюгом. За народними уявленнями, якщо худоба переступить через глечик i ланцюг i нiчого не зачепить, значить, i в лiсi пiд час випасання їй нiчого не загрожує — нiхто їїне зачепить. Деякi хазяї проганяють худобу мiж двома роэпеченими головешками або й розкладеними багаттями — найнадiйнiшим засобом очищення залишається все ж таки вогонь.

Ще один запобiжний засiб, що практикується здебiльшого на пiвночi України та в Бiлорусi: господар стелить кожух i на ньому розкладає великоднi крашанки, а потiм через кожух жене худобу. Це, за народними уявленнями, має забезпечити здоров’я та плiднiсть худоби. У Нiмеччинi прийнято кидати пiд ноги худобi яйця, щоб корова розчавила їх — на щастя. У деяких народiв прийнято під час першого вигону худоби тричi її обходити, наче огороджуючи захисним магiчним колом вiд будь-яких зазiхань злих сил. А якщо пiсля потрiйних обходин усередину кола кидають жменю солi, камiнь абощо, то це має об’єднавчу чарiвну властивiсть: стадо тепер — єдине цiле. Англiйцi з гумором ставляться до першого вигону худоби: хлопцi вдосвiта перегороджують шлях на пасовисько, а коли дiвчата женуть корiв, слiдкують, чия перестрибне перешкоду на дорозi перша, а чия — остання. Першу надвечiр уквiтчують, роги перев’язують рiзнобарвними стрiчками, а останнiй дiстається прикраса з кропиви та будякiв. Так само вiтають і молодих господинь цих корiв. Хазяйцi першої — шана, хазяйцi останньої — глузування.

До речi, i свяченими гiлками били цього дня не тiльки худобу, але й людей. Ясна рiч, що биття це жартiвливе, суто символiчне.

День святого Юрiя — день чарiвниць. За народними уявленнями, налередоднi цього дня господиня має пильнувати корiв, оскiльки чарiвницi можуть молоко вночi вкрасти. Для цього чаклунки втрачають людську подобу, обертаються тимчасово на тварин, здебiльшого на кiшок. Щоб запобiгти вторгненню до стайнi відьом, господарi окроплювали будiвлi свяченою водою, iнодi обкурювали ладаном, запалювали свяченi свiчки. Побутує переконання, що найкращий засiб від вiдьомських хитрощiв — це Юріїва роса. Але якщо кинути коровi на роги просочене Юрiєвою росою полотно, то тварина буде худнути та хворiти (сербське повiр’я). До цього заходу можуть удатися ворожки з заздростi або злостi, тому слiд пильнувати свою худобу. В Iсландii та Фiнляндii є звичай молоком поливати священнi дерева, щоб запобiгти дiям ворожок.

Оскiльки святий Юрiй опiкується благополуччям кожної тварини, не можна цього дня вiдбирати у звiра те, що вiн ухопив. Якщо якусь звiрину людина в цей день образить, то святий Юрiй може навiть на смерть її покарати. У першу чергу дбає Юрiй про вовкiв, принаймнi фольклорних згадок про це найбiльше.

У Чехії напередоднi цього дня дiвчата на порi ловлять дикого голуба й кiлька днiв тримають його в себе, а потiм випускають, спiваючи ритуальних лiсень. Вважається, що така магiчна процедура забезпечує вдалий шлюб.

Ще дiвчата на порi в день святого Юрiя ворожать за допомогою зозулi на женихiв. Якщо на питання "Скiльки менi ще в батька бути?" зозуля мовчки полетить геть, значить, цього року дiвчинi судилося замiж пiти. Якщо почне кувати — слiд рахувати: скiльки разiв куватиме, стiльки рокiв дiвчинi ще з батьками жити.

Народнi прикмети:

• Якщо цього дня йде дощ, то врожай буде дуже добрий.
  
• Якщо в житах сховається ворона, то врожаю жди доброго, а якщо горобцевi по колiна, то взимку через неврожай буде сутужно.
  
• Якщо під час молитви в полi чути спiви птахiв або грiм, значить, урожай буде кепський.
  
• Якщо зозуля кує на голий лiс, то рiк буде нещасливий i для людей, i для тварин.
  
• Якщо вперше почув зозулю та маєш грошi в кишенi, значить, грошi водитимуться протягом цiлого року.